Постанова

від 09.12.2014 по справі 826/16189/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2014 року № 826/16189/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Кетер" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кетер» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 10 жовтня 2014 року № 0004312205 та № 0004302205;

- визнати протиправним та скасувати акт перевірки № 2312/26-53-22-05-21/31954691 від 19 вересня 2014 року в частинах п.п.3.1.2 «Валові витрати», 3.2.1 «Податкові зобов'язання», п.п.3.2.3 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати ПДВ, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» та висновку акту перевірки;

- визнати протиправними та скасувати дію протоколів № 37, 38 про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2014 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки, протоколами про адміністративні правопорушення та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях посадових осіб відповідача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескле», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль» та ТОВ «Техноторг-Ком», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Так, відповідач при обґрунтуванні позиції стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами посилається на виявлення численних порушень позивачем податкового законодавства. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи.

Відповідач вважає обставини, викладені в акті перевірки, рішеннях та запереченнях, належними, достатніми та допустимими доказами правомірності винесення податкових повідомлень - рішень.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «Кетер» зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві як платник податків. Згідно довідки АБ № 527785 з ЄДРПОУ позивач має право займатися наступними видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; виробництво м'ясних продуктів; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво чаю та кави; виробництво готової їжі та страв; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В період з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року посадовими особами відповідача на підставі наказу від 05.09.2014 року № 1665 та направлень від 08.09.2014 року № 1278 та від 08.09.2014 року № 1277 та у зв'язку з наданням пояснень та їх документального підтвердження не у повному обсязі на запити ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 02.12.2013 року № 11088/10/26-53-22-05-11 та від 14.02.2014 року № 4670/10/26-53-22-05-11 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Техноторг-Ком» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року, за результатами якої 19.09.2014 року складено акт перевірки № 2312/26-53-22-05-21/31954691 (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 10 жовтня 2014 року № 0004302205, яким позивачу в порушення вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 38172,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 25448,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 12724,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2014 року № 0004312205, яким позивачу в порушення вимог п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 147100,00 грн. за основним платежем.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах спору стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Техноторг-Ком», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Санабрія» в матеріалах справи міститься протокол виїмки та огляду від 08 листопада 2012 року, з якого вбачається, що оригінали документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Санабрія» вилучені. Згідно відомості по рахунку 631 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року вбачається здійснення взаєморозрахунків позивача з контрагентом.

Стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ «Арабескале», в матеріалах справи міститься лише відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року на підтвердження здійснення взаєморозрахунків. Інші первинні документи, які надавали б можливість суду встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій в матеріалах справи відсутні, хоча були витребувані ухвалою про відкриття провадження від 29 жовтня 2014 року. Позивач в письмових поясненнях від 10.11.2014 року посилається на те, що документи не надаються у зв'язку з простроченням терміну позовної давності, скільки відносини з даним контрагентом відбулися у 2010 році.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Еліт Консалт» (продавець) укладено договір від 21.03.2011 року № 21/03, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар партіями, згідно накладних, у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Купівля-продаж кожної партії здійснюється на підставі накладної, згідно замовлення покупця, оформленої продавцем згідно замовлення покупця. Загальна вартість даного договору не регламентується і становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає продавцю замовлення, в якому зазначає кількість, асортимент та бажану дату поставки. Замовлення передається продавцю шляхом заповнення бланку замовлення електронною поштою, факсимільним зв'язком. Погоджене замовлення зміні в односторонньому порядку не підлягає. Асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена відповідними документами, має відповідати стандартам та технічним умовам виробника і наданим зразкам. Разове замовлення покупця має складати не менше 3000,00 грн. Товар поставляється транспортом продавця за рахунок покупця або само вивозом зі складу покупця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в рамках вказаного договору позивачем долучено копії видаткових накладних від 01.04.2011 року № РН-0000172 на суму 1150,04 грн., від 01.04.2011 року РН-0000173 на суму 2430,00 грн., від 13.04.2011 року № РН-0000174 на суму 2275,00 грн., від 26.04.2011 року № РН-0000175 на суму 2000,00 грн., від 12.05.2011 року № РН-0000333 на суму 2777,60 грн., від 01.06.2011 року № РН-0000529 на суму 1683,00 грн., від 01.06.2011 року № РН-0000530 на суму 1101,06 грн., від 25.10.2011 року № РН-0001058 на суму 1453,00 грн., які не кореспондуються з умовами договору від 21.03.2011 року № 21/03, оскільки згідно умов даного договору сума заявки має складати не менше 3000,00 грн., а також видаткових накладних від 01.04.2011 року № РН-0000170 на суму 75703,20 грн., від 29.04.2011 року № РН-0000241 на суму 5200,32 грн., від 17.05.2011 року № РН-0000343 на суму 37720,00 грн., від 05.05.2011 року № РН-0000332 на суму 8049,60 грн., від 30.05.2011 року № РН-0000344 на суму 31680,00 грн., від 30.05.2011 року № РН-0000440 на суму 31680,00 грн., від 15.06.2011 року № РН-0000533 на суму 11580,00 грн., від 14.06.2011 року № РН-0000535 на суму 31680,00 грн., від 09.06.2011 року № РН-0000534 на суму 149040,00 грн., № РН-0000532 від 08.06.2011 року на суму 18860,00 грн., від 08.06.2011 року № РН-0000531 на суму 5555,16 грн., від 05.07.2011 року № РН-0000635 на суму 20928,88 грн., від 07.07.2011 року № РН-0000634 на суму 11880,00 грн., від 26.08.2011 року № РН-0000835 на суму 13253,70 грн., від 10.08.2011 року № РН-0000834 на суму 28679,99 грн., від 20.09.2011 року № РН-0000978 на суму 5362,00 грн., від 16.09.2011 року № РН-0000977 на суму 3150,00 грн., від 03.10.2011 року № РН-0001057 на суму 5802,75 грн., від 28.10.2011 року № РН-0001060 на суму 11550,00 грн., від 25.10.2011 року № РН-0001059 на суму 8910,00 грн., від 01.11.2011 року № РН-0001255 на суму 12376,00 грн., від 01.11.2011 року № РН-0001254 на суму 5549,00 грн., від 07.11.2011 року № РН-0001256 на суму 3079,00 грн., від 25.11.2011 року № РН-0001258 на суму 5190,00 грн., від 25.11.2011 року № РН-0001257 на суму 6331,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури на підтвердження здійснення замовлення позивачем на перелічені вище видаткові накладні, крім видаткових накладних від 01.04.2011 року № РН-0000172 на суму 1150,04 грн., від 13.04.2011 року № РН-0000174 на суму 2275,00 грн., від 01.04.2011 року № РН-0000170 на суму 75703,20 грн., від 29.04.2011 року № РН-0000241 на суму 5200,32 грн., від 26.04.2011 року № РН-0000175 на суму 2000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Консалт» виписано позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Крім того, позивачем долучена до матеріалів справи відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року на підтвердження здійснення взаєморозрахунків з контрагентом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ньюмодуль 2011» (продавець) укладено договір б/н від 01 листопада 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сировину (згідно до специфікації № 1) - надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Кількість товару, яки й передається за умовами цього договору, встановлюється сторонами в окремому порядку, в тому числі усно і може встановлюватись у грошовому вираженні, у відповідних накладних, рахунках-фактурах, специфікаціях. Підтвердженням кількості товару з боку продавця є відповідні товарно-розпорядчі документи. Якщо інше не передбачено угодою сторін, передача (постачання) товару здійснюється на умовах EXW/DDP у відповідності з правилами INCOTERMS в редакції 2000 року склад продавця чи третьої особи в м.Києві. 07 листопада 2011 року між ТОВ «Ньюмодуль 2011» (первісний кредитор) та ТОВ «Техноторг-КОМ» (новий кредитор) та ТОВ «Кетер» (боржник) укладено договір № 1011 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Ньюмодуль 2011» передало належне йому право вимоги згідно з договором від 01 листопада 2011 року, укладений між ним та позивачем на суму 21000,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкової накладної від 07.11.2011 року № 235 на поставку чаю чорного цейлонського та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, довідку про взяття на облік платника податків ТОВ «Ньюмодуль 2011» на підтвердження наявності права виписувати податкові накладні в рамках укладеного договору.

Згідно довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Ньюмодуль 2011» мало право займатися наступними видами діяльності: будівництво будівель; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими продуктами харчування; оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії видаткової накладної від 07.11.2011 року № 07111 на суму 21000,00 грн. та рахунку фактури, відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року на підтвердження здійснення взаєморозрахунків.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» виписано позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Техноторг-Ком позивачем надано копії видаткової накладних від 14.09.2011 року № 140903 на суму 21000,00 грн. та рахунку фактури та відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року на підтвердження здійснення взаєморозрахунків

Оплата за надані позивачу контрагентами товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Техноторг-Ком» у зв'язку з придбанням товарів, які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

На підтвердження використання у власній діяльності та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Техноторг-Ком» товарів позивачем надано реєстр документів - калькуляцію на виробництво готової продукції, відомості по рахункам 281, 26, 23, 311,37, 68, 631, 361, оборотно-сальдову відомість за 2011 рік, договори купівлі-продажу, поставки, поставки та надання послуг, видаткових накладних, що виписані контрагентам-покупцям у зв'язку з придбанням товару у позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме придбаний у ТОВ «Санабрія», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Техноторг-Ком» товар був реалізований контрагентам - покупцям позивача.

Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином придбаний у контрагентів товар транспортувався на склад покупця ПП «Кетер».

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Слід звернути увагу, що судом витребувано у позивача перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження придбання товарів у контрагентів ТОВ «Санабрія», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Техноторг-Ком» позивачем в достатньому обсязі не долучені до матеріали справи.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України.

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Санабрія», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Арабескале», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Техноторг-Ком», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, відхиляються послання на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки відповідачем не надано вироку суду, за відсутністю якого такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2014 року № 0004302205, від 10 жовтня 2014 року № 0004312205.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки № 2312/26-53-22-05-21/31954691 від 19 вересня 2014 року в частинах п.п.3.1.2 «Валові витрати», 3.2.1 «Податкові зобов'язання», п.п.3.2.3 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати ПДВ, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» та висновку акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (далі по тексту Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Крім того саме по собі змістовне наповнення акту перевірки не може породжувати для платника податків, оскільки акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків, а отже позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування дії протоколів № 37, 38 про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2014 року № 37 посадовою особою відповідача при перевірці ПП «Кетер» встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, а саме: порушення п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України. Відповідальність за вказане порушення передбачена ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначене порушення допущено головним бухгалтером ОСОБА_1

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2014 року № 38 посадовою особою відповідача при перевірці ПП «Кетер» встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, а саме: порушення п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України. Відповідальність за вказане порушення передбачена ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначене порушення допущено директором ОСОБА_2

Оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними та скасування дії протоколів № 37, 38 про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Кетер» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3705,44 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 400,00 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 3305,44 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Кетер» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Кетер» (код ЄДРПОУ 31954691) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3305,44 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник