Рішення

від 05.06.2006 по справі 20/128/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/128/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.06                                                                                        Справа №  20/128/06

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Консумер Трейдінг Компані Лтд”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спарк”, м. Запоріжжя

про стягнення  суми  14638,13 грн.

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Андрійченко С.А. (довіреність № б/н від 06.03.2006р.);

Від відповідача –не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми  14638,13 грн. заборгованості за генеральною дистриб'юторською угодою № 232 від 16.11.2001р., з яких:  сума 9874,44 грн. –основний борг, сума 2129,87 грн. -пеня, сума 344,78 грн. -3% річних,  сума  1126,87 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2006р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/128/06,  судове засідання  призначено на 26.04.2006р. Ухвалою суду від 26.04.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.05.2006р., потім –на 05.06.2006р.  

05.06.2006р. справу розглянуто, за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

26.04.2006р. до господарського суду надійшло уточнення позовної заяви, де позивач  уточнив загальну суму позову, просить стягнути з відповідача основний борг, пеню, 3% річних, інфляційні витрати, всього  - 13475,96 грн., а не 14638,13 грн. як то  було зазначено в позовній заяві.  

У порядку ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.     

Позовні вимоги мотивовані наступним. За генеральною дистриб'юторською угодою № 232 від 16.11.2001р. позивачем відповідачу здійснювались поставки товарів (продукції харчування). За умовами цієї угоди розрахунки за товари здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок позивача не пізніше, ніж через 30 календарних днів з моменту поставки товару.  Позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 19265,25 грн. (видаткові накладні №№ СТС-004318 від 30.09.2003р., СТС-005200 від 12.11.2003р., СТС-005670 від 02.12.2003р., СТС-002993 від 21.06.2004р., СТС-003137 від 30.06.2004р., СТС-003303 від 13.07.2004р., СТС-004037 від 30.08.2004р.). Але відповідач  здійснив оплату отриманого товару лише частково на суму 9874,44 грн. У зв'язку з чим, відповідачу  за період з 27.01.2005р. по 21.03.2006р. нараховані пеня в сумі 2129,87 грн., 3 % річних в сумі 344,78 грн. та інфляційні витрати в сумі 1126,87 грн. Просить позов задовольнити на  підставі ст.ст. 525, 526, 549, 550, 625 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив та витребувані судом документи не надав, проте, направляв двічі на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено. У клопотаннях директор ТОВ “Спарк” зазначав, що не може бути присутнім у судових засіданнях  26.04.2006р. та 18.05.2006р.  у зв'язку з тим, що перебуває на лікарняному. Ухвалами суду від 26.04.2006р. та 18.05.2006р., зокрема,  у зв'язку  з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався.  В ухвалі від 18.05.2006р. господарський суд звернув увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 28 ГПК України, він не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, виконати вимоги суду про надання  витребуваних доказів. Крім того, ухвалами від 04.04.2006р., 18.05.2006р. суд попередив сторони, що згідно з ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.    

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача, який належним чином  повідомлений про місце та час судових засідань.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2001р. між ТОВ “Консумер Трейдінг Компані Лтд” (постачальник, позивач у справі) та ТОВ “Спарк” (дистриб'ютор, відповідач у справі) була укладена генеральна дистриб'юторська угода № 232, за якою позивач поставляє (продає), а відповідач приймає (купує) на умовах цієї угоди товари постачальника для їхньої подальшої реалізації на території Запорізької області та в м. Генічеськ.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 угоди товар поставляється партіями відповідно до письмових замовлень відповідача, підписаних повноважним представником відповідача та скріплених печаткою. Асортимент та ціни на товари вказуються у прайс-листі позивача, який надається відповідачу в момент підписання цієї угоди.

У розділі 4 угоди визначено, що договірною ціною за цієї угодою є ціна, що вказана в замовленні дистриб'ютора (відповідача), погодженому з позивачем. Розрахунок за товари, що поставляються відповідачу за даною угодою здійснюється останнім шляхом банківського переказу на рахунок позивача  не пізніше ніж через 30 днів з моменту поставки (отримання) товару, якщо інше не зазначено в погодженому замовленні.

Угоду було укладено на строк до 31.12.2002р. Згідно з п. 9. 3 угоди термін її дії може бути продовжено сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка вважається невід'ємною частиною даної угоди. У зв'язку з чим, 01.01.2003р. сторони підписали додаткову угоду до договору № 232 від 16.11.2001р., виклавши договір у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2004р.

У зазначеній додатковій угоді (п. 1.2, 1.3), сторони визначили, що номенклатура, виробник, кількість та інші характеристики товарів, що постачаються згідно з даним договором, визначаються  в замовленнях відповідача, складених  згідно з п.п. 2.1-2.4 договору. Ціна товару узгоджується на договірній основі та зазначається  у видаткових накладних, які підписуються відповідно до порядку, встановленому в п.2.6-2.8 і є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.3 договору  передбачено, що замовлення, якщо письмово узгоджені повноважними представниками сторін за  принципом “оферта-акцепт”, вважаються невід'ємними частинами даного договору, а їх умови є підставою для виконання відповідних договірних зобов'язань.

Розділом 3 додаткової угоди сторони встановили порядок розрахунків. Згідно з п.3.1 на кожну партію товару встановлюється термін реалізації 30 днів, починаючи з дати відповідної накладної. На протязі встановленого терміну покупець здійснює оплату тільки за реалізований своїм споживачам товар, але не рідше одного разу на 7 календарних днів. Відповідно до п.п.3.2,3.3  термін реалізації, який відрізняється від зазначеного даним договором, може бути вказаний у замовленні покупця, підтвердженому продавцем згідно п.2.3, та діє на партію товару, зазначену в такому замовленні. Наступного банківського дня після закінчення терміну реалізації покупець зобов'язаний повністю оплатити вартість відповідної партії товару, незалежно від залишку товару.  

Оцінивши представлені докази, проаналізувавши законодавство, суд вважає вимоги позивача такими, що   задоволенню не підлягають на наступних  підставах.

Приписами ст. ст. 33, 34  ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доведення.

Згідно з ст. 4 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення правовідносин сторін, ст.11 ЦК України, який чинний на момент розгляду спору, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення зобов'язання є договір (угода) та інші правочини. Статтями 151 ЦК УРСР, 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення.   

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, на які посилається позивач,  зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач наполягає, що зобов'язання відповідача виникли на підставі  генеральної дистриб'юторської угоди № 232 від 16.11.2001р. При цьому у позовній заяві відсутнє посилання на додаткову угоду від 01.01.2003р. до цього договору, якою по суті договір змінено –викладено у новій редакції, і відповідно змінені найменування сторін, предмет договору, зобов'язання сторін, у  тому числі порядок  визначення ціни, розрахунків та відповідальність.

У підтвердження поставки товару на адресу відповідача позивач надав  видаткові накладні №№ СТС-004318 від 30.09.2003р. на суму 1799,28 грн., СТС-005200 від 12.11.2003р. на суму 336 грн., СТС-005670 від 02.12.2003р. на суму 883,20 грн., СТС-002993 від 21.06.2004р. на суму 514,08 грн., СТС-003137 від 30.06.2004р. на суму 3950,16 грн., СТС-003303 від 13.07.2004р. на суму 5446,94 грн., СТС-004037 від 30.08.2004р. на суму 6335,59 грн., всього  -  на загальну суму  19265,25 грн.  

Також позивач у позовній заяві вказує, що відповідач здійснив оплату отриманого товару частково на суму 9390,81 грн., у підтвердження зазначеного позивач надав:  

1) виписку з банку   по рахунку  за 16.10.2003р.  з якої слідує наступне:

-          ТОВ “Спарк” проведено сплату  суми 904,51 грн. за кондитерські вироби згідно з накладною 3544 від 20.08.2003р.  та  договором № 232 від 16.01.2001р.    

-          ТОВ “Спарк” проведено сплату суми 2394,88 грн. за  кофе  згідно з накладною 3246 від 05.08.2003р.  за  договором № 648  від 09.07.2003р.    

2) виписку з банку по рахунку за 19.02.2004р.  з якої слідує наступне:

-           ТОВ “Спарк” проведено сплату суми 2022,06 грн. за кондитерські вироби згідно з накладними 5670, 5671 від 02.12.2003р.  та  договором № 648 від 09.07.2003р.    

3)  виписку з банку по рахунку за 13.09.2004р. з якої слідує наступне:

-           ТОВ “Спарк” проведено сплату суми 2000 грн. за кондитерські вироби згідно з накладними №№ 2993, 3137 від 30.06.2004р.  та  договором № 648 від 09.07.2003р.    

4)  виписку з банку по рахунку за 23.09.2004р. з якої слідує наступне:

-           ТОВ “Спарк” проведено сплату суми 2464,24 грн. за кондитерські вироби згідно з накладною № 3137 від 30.06.2004р.  та  договором № 648 від 09.07.2003р.    

5)  виписку з банку по рахунку за 19.01.2005р. з якої слідує наступне:

-           ТОВ “Спарк” проведено сплату суми 2000 грн. за кондитерські вироби згідно з накладною № 3303 від 13.07.2004р.  та  договором № 648 від 09.07.2003р.    

Представлені виписки з банку свідчать про сплату відповідачем зовсім іншого, ніж той, що вказаний у позові, розміру оплати за поставлені кондитерські вироби.

До того ж, із них слідує, що деякі проплати здійснювалися за зовсім іншим договором (договір № 648 від 09.07.2003р.), який не входить у підставу заявлених позовних вимог  та за іншими видатковими накладними, ні ж ті, що додані до позову, як підтвердження поставки товару відповідачу за угодою №  232  від 16.11.2001р. Так, у виписках значиться посилання на накладні № 3544 від 20.08.2003р., №  3246 від  05.08.2003р., № № 5670, 5671 від 02.12.2003р., проте, зазначені накладні не представлені позивачем як доказ поставки товару відповідно до угоди № 232 від 16.11.2001р.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, зокрема, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Згідно з п.13 зазначеної Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її замінює) передається одержувачу цінностей, а другий –додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені  підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Приписами п.15 цієї Інструкції  встановлено, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства –постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.   

Позивачем представлено лише декілька довіреностей відповідача на отримання товару за видатковими накладними № СТС-5200, СТС –003303, СТС-002993, СТС-004318. Довіреностей на отримання товару за договором відповідно до інших накладних, а саме: № СТС-005670, СТС-003137, СТС-004037, позивачем не представлено.  

Крім того, в пункті 2.1. генеральної дистриб'юторської угоди № 232 від 16.11.2001р. та п. 2.1 додаткової угоди від 01.01.2003р. до договору № 232,  зокрема, визначено, що товар поставляється партіями відповідно до замовлень відповідача, де зазначаються найменування та кількість товару, бажаний термін поставки товару  покупцю.

Доказів пред'явлення відповідачем заявок, позивачем також не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надав належних доказів поставки, визначеної в позові кількості товару, на адресу ТОВ “Спарк” саме за генеральною дистриб'юторською угодою № 232 від 16.11.2001р. та отримання відповідачем  цього товару.

Позивач не надав обґрунтованого розрахунку стягуваної суми з посиланням на періоди виникнення заборгованості, на здійснені часткові проплати, тому суд знаходить, що позивачем не доведено розмір заявленої до стягнення суми 9874,44 грн. (заборгованості, що виникла саме за генеральною дистриб'юторською угодою № 232 від 16.11.2001р.).

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені у розмірі 2129,87 грн., суми 1126,87 інфляційних вимог та суми 344,78 грн.- 3% річних.

При цьому суд також зазначає, що наведені позивачем як правова підстава ст.ст.549,550, 625 ЦК України  передбачають поняття, підстави виникнення права на неустойку та відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Із змісту зазначених норм, а також ст.ст.610,611 ЦК України слідує, що правові наслідки у вигляді сплати пені, інфляційних витрат та 3% річних настають у разі порушення зобов'язання. Позивач  у розрахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені зазначає період розрахунку: з 24.08.2005р. по 21.03.2006р. (пеня), січень 2005р.- лютий 2006р. (інфляційні витрати), 419 дні - 3% річних  та нараховує їх на суму 9874,44 грн.  Разом з тим, позивач на наведених вище підставах не доказав, що  розмір заборгованості складає  9874,44 грн. та не доказав період ( у тому числі початок цього періоду) прострочки.  Як слідує із позовної заяви  та уточненні до цієї заяви,  пеня  нарахована згідно з п.7.1.1 договору №232 від 16.11.2001р., оскільки відповідно до п.4.5 договору розрахунок за товари здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок позивача не пізніше, ніж через 30 календарних днів з моменту поставки (отримання) товару. Однак,  додатковою угодою від 01.01.2003р. договір №232 від 16.11.2001р. викладений у новій редакції. Поставка товарів по накладних, зазначених у позовній заяві, здійснювалася згідно пояснень позивача протягом вересня 2003р. –серпня 2004р., тобто коли договір діяв у новій редакції. Відповідно до нової редакції (додаткова угода від 01.01.2003р.) на кожну партію товару встановлювався термін реалізації 30 днів, починаючи з дати відповідної накладної. На протязі встановленого терміну покупець повинен здійснювати оплату тільки за реалізований своїм споживачам товар, але не рідше одного разу на 7 календарних днів (п.3.1). Відповідно до п.п.3.2,3.3  термін реалізації, який відрізняється від зазначеного даним договором, може бути вказаний у замовленні покупця, підтвердженому продавцем згідно п.2.3, та діє на партію товару, зазначену в такому замовленні. Наступного банківського дня після закінчення терміну реалізації покупець зобов'язаний повністю оплатити вартість відповідної партії товару, незалежно від залишку товару. Таким чином, позивач не обґрунтував, не надав належних доказів  настання періоду  прострочки по кожній накладній (партії товару). Відповідальність сторін передбачена розділом 5 (п.п.5.1-5.3), а не п. 7.1.1., як вказує позивач, і договір у новій редакції взагалі не містить п.7.1.1.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача з підстав, які заявлено, у вибраний ним спосіб захисту прав, є необґрунтованими та недоведеними, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати  покладаються на позивача.

Ухвалами суду від 26.04.2006р. та 18.05.2006р., зокрема,  у зв'язку  з неявкою представника відповідача та за його клопотанням розгляд справи відкладався. До клопотання були додані ксерокопії листів непрацездатності (амбулаторний режим), видані на ім”я Жевняк О.М.  Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив та витребувані судом документи не надав.  В ухвалі від 18.05.2006р. господарський суд звернув увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 28 ГПК України, він не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, виконати вимоги суду про надання  витребуваних документів. Крім того, ухвалами від 04.04.2006р., 18.05.2006р. суд попередив сторони, що згідно з ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Незважаючи на це,  уповноважений представник відповідача тричі не з”явився у судові засідання, відповідач не надав витребувані ухвалами суду документи, оригінали листів напрацездатності, на які посилався у клопотанні. Оскільки відповідачем у справі є юридична особа, яка попереджена належним чином про відповідальність і без поважних причин не виконала вимоги суду, суд  визнає відповідача винним в ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону і на підставі п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України стягує з  ТОВ “Спарк” штраф у доход Державного бюджету України у розмірі 500 грн.        

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                    ВИРІШИВ:

            У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спарк” (69006, м.Запоріжжя, вул. Спортивна (Лобановського),1, поштова адреса: м.Запоріжжя. вул. Леонова,1, код ЄДРПОУ 23879928, п/р 26007008301 в АБ “Металург”, МФО 313582) штраф у розмірі 500 грн. у доход Державного бюджету України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону. Видати наказ.

    Суддя                                                             Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  14.06.2006р.