Рішення

від 08.12.2014 по справі 913/1427/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р.Справа № 913/1427/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" (м. Харків) до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (м. Лісічанськ) про стягнення 571785,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мілируд Є.О. (довіреність від 03.03.2012 р.);

відповідача - Дряхлов Є.О. (довіреність №15 від 01.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03 червня 2014 року суддею Секірським А.В. прийнято позовну заяву Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" (м. Харків) до розгляду та порушено провадження у справі №913/1427/14.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09 липня 2014 року розгляд справи №913/1427/14 відкладено на 19 серпня 2014 року на 10:30 год., у зв'язку з існуючою небезпекою, з метою забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу.

Відповідно до наказу в.о. голови господарського суду Луганської області від 17 липня 2014 року №34, в господарському суді Луганської області з 21 липня 2014 року встановлено особливий режим роботи до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників господарського суду Луганської області та учасників судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області, відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", на виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12.08.2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02.09.2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2014 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 листопада 2014 р. о 09:30 год.

18 листопада 2014 р. за вх. №40904 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він не погоджується з вимогами про стягнення штрафних санкцій, просить суд не застосовувати до підприємства штрафні санкції та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

21 листопада 2014 р. за вх. №41623 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив суд приєднати заяву про зменшення позовних вимог до матеріалів справи, зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на користь Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" пеню за прострочення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №04/131219-1 від 31.12.2013 р. в сумі 26301,96 грн., інфляційне збільшення неповернутої суми боргу в сумі 44611,43 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4161,38 грн., а всього стягнути 75074,77 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд, прийняв вищезазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

В судовому засіданні 24 листопада 2014 р. була оголошена перерва до 08 грудня 2014 р. о 10:50 год.

08 грудня 2014 р. за вх.№43912 до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій він просить суд відмовити Українсько-російсько-американському товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" в частині стягнення штрафних санкцій - пені, в зв'язку з тим, що проведенням антитерористичної операції безпосередньо в межах земельної ділянки ПрАТ "ЛІНІК" та вчиненими протиправними діями терористичних угрупувань протягом липня-серпня 2014 року підприємству спричинена майнова шкода у особливо великих розмірах, що привело до різкого погіршення його майнового стану.

В судовому засіданні 08 грудня 2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 08 грудня 2014 р. зазначив, що основну заборгованість по договору було повністю погашено, просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2013 р. між Українсько-російсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (покупець) було укладено договір №04/131219-1, відповідно з умовами якого останній зобов'язався передати у власність відповідача товар на суму 523803,84 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.2 договору, покупець проводить розрахунок за товар грошовими коштами шляхом перерахування суми, вказаної в п. 2.1 договору на розрахунковий рахунок продавця по закінченню 5 календарних днів, але не пізніше 6 календарних днів з моменту фактичної передачі товару в повному обсязі покупцю.

З матеріалів справи вбачається, що Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" виконало в повному обсязі, товар передало покупцю у строки визначені договором. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною №30696/13 від 17.03.2014 р., податковою накладною №396 від 17.03.2014 р. та довіреністю №447 від 13.03.2014 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої інженеру по комплектації обладнання Вожеву Роману Павловичу.

На момент подачі позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав частково, а саме розрахувався за поставлений товар у розмірі 424851,84 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент подачі позовної заяви за вищезазначеним договором №04/131219-1 від 31.12.2013 р. складала 98952,00 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 98952,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3976 від 03.11.2014 р.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 26301,96 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі прострочки оплати товару по договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 26301,962 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Щодо заяви представника відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Загальновідомий факт, що на території міста Луганськ та Луганської області проводиться антитерористична операція, що підтверджується указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"" від 14.04.2014 № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, а також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", яке зупинено дію розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 р.

Періодом проведення антитерористичної операції вважається час з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" зареєстровано та проводить свою господарську діяльність в м. Лисичанськ Луганської області.

Відповідно до наданого відповідачем висновку Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія "НЕК" (ТОВ "НЕК"; код ЄДРПОУ 37678398) від 02.09.2014 р., розмір збитків, завданих об'єкту незавершеного будівництва "Цех товарів народного споживання", що належить ТОВ "ЛІНІК", на дату оцінки в грошовому вираженні без урахування ПДВ склав 122025 грн.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, його тяжкий матеріальний стан та проведення на території Луганської області антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та зменшити розмір пені на 90 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 2630,20 грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4161,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44611,43 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 4161,38 грн. та інфляційних витрат у сумі 44611,43 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, оф.1а; код ЄДРПОУ 32292929) на користь Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Спец" (61052, Харків, вул. Полтавський Шлях, 4; код ЄДРПОУ 05837085) пеню у розмірі 2630,20 грн., 3% річних у розмірі 4161,38 грн., інфляційні витрати у розмірі 44611,43 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 23671,76 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова