Рішення

від 09.12.2014 по справі 742/4713/14

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1622/14

Єдиний унікальний № 742/4713/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., при секретарі Голушко Н.А., за участю сторін, представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із уточненим позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання майна приватного підприємства «Фірма-Скіф-Х» об ?єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на ? частину майна підприємства. Позов мотивований тим, що за період перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти 21.09.2005 було створено та зареєстровано на відповідача ПП «Фірма-Скіф-Х» із статутним капіталом у 2000,00 грн. За рахунок отриманих доходів від діяльності підприємства було побудовано нежитлову будівлю по АДРЕСА_1. На підтвердження того, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, позивач вказує про рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 по справі №17-рп/2012.

У судовому засіданні позивач із своїм представник повністю підтримуючи позовні вимоги доповнили, що після погіршення шлюбних відносин, з метою позбавлення ОСОБА_3 права на майно підприємства, після припинення фактичних шлюбних відносин (листопад 2013 року), фірма, без його відому та дозволу була переведена на відповідача ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_4 з представником у суді заперечили проти позову з тих мотивів, що спірне підприємство було створено виключно за кошти відповідача, які вона отримала з центру зайнятості, як одноразову допомогу по безробіттю безпосередньо на створення власного бізнесу, тобто це були кошти цільового призначення. Майно підприємства, нежитлова будівля, було набуто за рахунок прибутків самого підприємства та сімейних коштів у таке не вкладалося. Про зміну власника підприємства позивач знав (початок березня 2014 року) і заперечень проти цього не висловлював. Зміна власника підприємства відбулася згідно чинного законодавства та у відповідності до правовстановлюючих документів на фірму.

У суді відповідач ОСОБА_5 позову не визнає, бо її одноособове право на спірне приватне підприємство не може бути порушеним. Так, на початку березня 2014 року відповідач ОСОБА_4 вийшла із засновників підприємства, забравши свій вклад із статутного капіталу, та вона почала одна займатися цим бізнесом. Їй , як дочці відповідачки також відомо, що фірма була створена її матір"ю за рахунок цільових коштів, виділених центром зайнятості.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши та проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 21 лютого 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2014 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту приватного підприємства «Фірма-Скіф-Х» вбачається про створення та проведення державної реєстрації підприємства 21 вересня 2005 року (а.с. 4, Одноособовим засновником (власником) підприємства вказано ОСОБА_4, якою було здійснено вклад (внесок) у статутний капітал у розмірі 2000,00 грн. Статутом передбачено, що приватне підприємство «Фірма-Скіф-Х» діє на основі майна власника та його праці чи з використанням найманої праці (п.1.2.) та його діяльність регулюється ГК України, чинним законодавством, рішеннями власника підприємства та Статутом з урахуванням змін та доповнень.

Відповідно до довідки з Прилуцького МРЦЗ від 03.07.2014 №2502142 вбачається, що ОСОБА_4 з 11.07.2005 перебувала на обліку як безробітна в Прилуцькому міськрайонному центі зайнятості та 21 вересня 2005 року, отримавши одноразову допомогу на створення власного бізнесу в розмірі 5052,13 грн., була знята з обліку (а.с. 28).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2013 на праві приватної власності належить будівля побутових приміщень, загальною площею 110,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до статуту приватного підприємства «Фірма-Скіф-Х», затвердженого рішенням загальних зборів від 19.03.2014 (протокол № 3) внесено зміни до установчих документів з проведенням державної реєстрації, одноособовим власником (учасником) підприємства стала ОСОБА_5, яка сформувала 100 % статутний капітал в грошовому виразі 2000,00 грн. (а.с. 29-38, 56).

При вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 №11 встановлено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

У ч.1 ст.1 Закону України "Про підприємництво" визначено поняття "підприємництва" як безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Проголошена в ч.1 ст.3 цього Закону свобода підприємницької діяльності, згідно з якою підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, розкривається через принципи підприємницької діяльності, зазначені в ст.5 Закону.

Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, тощо.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст.62 ГК України ).

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст.63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст.ст. 62, 66 ГК України).

Згідно ст.360-7 ЦПК України судова практика має відповідати рішенням Верховного Суду України.

З постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 р по справі №6-79 цс 13 вбачається, що майно приватного підприємства - є власністю приватного підприємства, а тому не підлягає поділу при розподілі майна подружжя. Суд зауважив, що не можна змінювати правовий режим майна підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя, оскільки з моменту внесення майна до статутного капіталу, підприємство є єдиним його власником й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

Згідно вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом беззаперечно установлено, що власником будівлі побутових приміщень по АДРЕСА_1 є приватне підприємство «Фірма-Скіф-Х». Згідно установчих документів, та зокрема статуту, власником підприємства є ОСОБА_5, якій належить 100% статутного капіталу в розмірі 2000,00 грн., що також свідчить про те, що все наявне майно фірми належить також їй.

Між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 відсутні будь-які правовідносини та стороною позивача жодним чином не доведено про порушення прав ОСОБА_3 зі сторони даного відповідача.

Також суд зважує і на те, що спірне майно, яке позивач вважає подружнім, саме у період шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 цілком правомірно та у відповідності до установчих документів перейшло до нового власника фірми ОСОБА_5

У той же час, якщо припустити, що приватне підприємство (його майно) створено (набуте) за рахунок коштів подружжя, то в іншого з подружжя виникає лише право вимоги виплати половини вартості внесеного майна, отриманого доходу від діяльності підприємства.

Посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.61 СК України не стосується правового режиму майна приватно підприємства «Фірма-Скіф-Х», оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформованого за рахунок спільної сумісної власності подружжям.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про визнання майна приватного підприємства «Фірма-Скіф-Х» об"єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання право власності на ? частину майна підприємства не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О.Ільченко