Ухвала

від 18.11.2014 по справі 2а-549/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/13754/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року

у справі № 2а-549/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-2» (далі - ТОВ «Прок-2»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова; відповідач), в якому просило визнати незаконними дії контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001781540/0 від 26 листопада 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оскаржуваний акт індивідуальної дії. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Прок-2» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року в частині задоволення позову, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Прок-2» з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 4749/15-409/34391170 від 02 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001781540/0 від 26 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 753 032,90 грн. (502 021,93 грн. - основний платіж, 251 010,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скаргу ТОВ «Прок-2» залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду те, що спірні податкові накладні видано контрагентом позивача за підписом директора Рудя Олексія Васильовича, який, відповідно до його пояснень, не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Донтрансторг», а також відсутність у вищевказаного контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в охоплений перевіркою період позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс», директором якого є Михайлов Олег Віссаріонович, а не з ТОВ «Донтрансторг», як наполягає відповідач.

За змістом частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, контролюючим органом на спростування вказаних обставин жодних доказів не представлено.

При цьому судами з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем монтажних робіт та робіт з технічного обслуговування обладнання, товарно-матеріальних цінностей (побутової техніки та інших товарів), послуг з оренди виставкового обладнання, монтажу та демонтажу виставкових зразків, пусконалагоджувальних робіт у ТОВ «Донстройтранс» підтверджується належним чином складеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами приймання-передачі виставкових зразків обладнання, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Відповідачем, в свою чергу, не заперечується, що понесені ТОВ «Прок-2» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В

Острович С.Е.