Постанова

від 17.12.2014 по справі 815/6489/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6489/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0004202202, -

В С Т А Н О В И В:

Товариств з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Мегадом-Строй») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0004202202.

Позивач позовні вимоги, в цілому, обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 15.10.2014 року № 3246/22-02 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Мегадом-Строй», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року», відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004202202 від 31.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 694 999,00 грн. (за основним платежем - 1 796 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 898 333 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували у повному обсязі, в задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 02.10.2014 року по 08.10.2014 року, на підставі направлень на проведення перевірки № 632 від 01.10.2014 року, № 643 від 06.10.2014 року, наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.10.2014 року № 652-п, згідно п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегадом-Строй», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 15.10.2014 року № 3246/22-02 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Мегадом-Строй», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року», відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на суму 1 796 665,95 грн. за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року (а.с. 13-29 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004202202 від 31.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 694 999,00 грн. (за основним платежем - 1 796 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 898 333 грн.) (а.с. 11 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки, прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Мегадом-Строй» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу сум податку на додану вартість стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємий період на загальну суму 1 796 665,95 грн. по господарських операціях з ТОВ «Інтерія ЛТД» внаслідок того, що перевіркою відображення ТОВ «Мегадом-Строй» в обліку та звітності операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерія ЛТД» встановлено порушення, які виникли за рахунок невідповідності відображення показників бухгалтерського обліку, податкового обліку реально здійснювальній господарській операції та включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям по отриманню послуг, але які підприємство фактично не отримувало.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області інформації стосовно ТОВ «Інтерія ЛТД», відповідно до якої встановлено, що на момент проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерія ЛТД» перебувало вже в процесі припинення; в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» мало фінансово-господарські відносини з значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів; проте встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій та інше.

Таким чином, за результатом аналізу інформації стосовно підприємства ТОВ «Інтерія ЛТД», яке за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року було постачальником послуг ТОВ «Мегадом-Строй» відповідачем встановлено, що операції з надання послуг в адресу останнього здійснювались з метою надання податкової вигоди. ТОВ «Мегадом-Строй» фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Інтерія ЛТД» у вказаний період не здійснювало, а протягом періоду, що підлягав перевірці, підприємства лише обмінювалися документами на надання послуг.

З огляду на предмет спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, здійснюваних між ТОВ «Мегадом-Строй» та ТОВ «Інтерія ЛТД», що є підставою для формування витрат, виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що 10.12.2012 року між ТОВ «Мегадом-Строй» (Замовник) та ТОВ «Інтерія ЛТД» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 01/12 від 10.12.2012 року, відповідно до предмету якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Субпідрядник за завданням Замовника приймає на себе субпідряд на виконання комплексу робіт будівлі торговельного комплексу без змін геометричних розмірів по вул. Толбухіна, 135 у м. Одесі, категорія складності - ІІ. Загальна договірна ціна робіт за вказаним договором на дату його укладання склала 1 251 595,78 дол. США (а.с. 38-44 том 1).

При цьому згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 08.12.2014 року судом встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» зареєстровано 07.02.2012 року та станом на 12.03.2014 року ТОВ «Інтерія ЛТД» перебуває в процесі припинення за рішенням засновників (а.с. 86-88 том 4).

В підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій між ТОВ «Мегадом-Строй» та ТОВ «Інтерія ЛТД», позивачем було надано до перевірки та до суду вищезазначений договір, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, банківські виписки по рахунку, договірні ціни, локальні та об'єктні кошториси, а також документи, що стосуються будівництва вказаного об'єкту (3-х стадійний проект, журнал авторського нагляду за будівництвом, загальний журнал здійснення робіт, робоча документація, відомості по заробітній платі, тощо).

У періоді, що перевірявся, а саме в період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року позивачем сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ в загальній сумі 1 796 666 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Інтерія ЛТД».

При цьому, в ході перевірки проведено аналіз зареєстрованих податкових накладних та встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено реєстрацію податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «Мегадом - Строй» від ТОВ «Інтерія ЛТД», у зв'язку з чим податкові накладні виписувались ТОВ «Інтерія ЛТД» на суму ПДВ менше 10 000 грн., які не підлягають реєстрації, що свідчить про подрібнення податкових накладних.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено судом, порушення, що викладені в акті перевірки, були встановлені, окрім іншого, також на підставі отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області інформації стосовно ТОВ «Інтерія ЛТД», відповідно до якої встановлено, що на момент проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерія ЛТД» перебувало вже в процесі припинення; в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» мало фінансово-господарські відносини з значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів; проте встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій та інше.

Також в ході перевірки встановлено, що слідчим управлінням ФР ГУ Міндоходів в Одеській області порушені кримінальні провадження № 12014160000000253 від 20.03.2014 року за ч. 5 ст. 191 КК України, № 32014160000000077 від 02.04.2014 року за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України у відношенні невстановлених осіб яким підконтрольні ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Інтерія ЛТД».

Таким чином, за результатом аналізу інформації стосовно підприємства ТОВ «Інтерія ЛТД», яке за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року було постачальником послуг ТОВ «Мегадом-Строй» відповідачем встановлено, що операції з надання послуг в адресу останнього здійснювались з метою надання податкової вигоди. ТОВ «Мегадом-Строй» фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Інтерія ЛТД» у вказаний період не здійснювало, а протягом періоду, що підлягав перевірці, підприємства лише обмінювалися документами на надання послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді представниками позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB «Інтерія ЛТД» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні та складені акти прийняття виконаних будівельних робіт, надані позивачем.

При цьому на пропозицію суду, представником позивача не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме TOB «Інтерія ЛТД» виконувало будівельні роботи згідно умов вищезазначеного договору, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того представники позивача в судовому засіданні не змогли надати на пропозицію суду пояснення щодо порядку допуску на будівельний майданчик працівників ТОВ «Інтерія ЛТД» та інших субпідрядників та щодо виконання будь-яких робіт із застосуванням будівельної техніки.

Також на вимогу суду, представниками позивачів не надано передбачених п. 3.7 вказаного договору субпідряду актів прийняття виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), саме на підставі яких здійснювались проміжні розрахунки за виконані роботи у передбачені договором строки, а були лише надані вказані акти та довідки, які узагальнюють увесь обсяг робіт поквартально (а.с. 39 том 1).

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем договір, податкові накладні та акти прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні виконаних робіт. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт саме вищезазначеним контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт виконання будівельних робіт саме ТОВ «Інтерія ЛТД».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ТОВ «Мегадом - Строй» укладена угода з контрагентом, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «Мегадом-Строй» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що будівельні роботи за договором субпідряду № 01/12 від 10.12.2012 року виконувались саме контрагентом ТОВ «Інтерія ЛТД». При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ «Мегадом - Строй» з вищевказаним підприємством, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним.

Суд також зазначає, що надані представниками позивача докази на підтвердження факту будівництва та експлуатації будівлі торговельного комплексу по вул. Толбухіна, 135 у м. Одесі, ІІ категорії складності, так само як і копії договорів укладені між позивачем та ТОВ «Рей-Україна», ТОВ «Цивільпроект» та первинна документація складена на виконання умов даних договорів, а також акт ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Мегадом-строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року» від 12.03.2013 року № 449/22-02/34982674/37 не спростовують фактичних обставин встановлених при розгляді даної справи та не підтверджують факт виконання будівельних робіт саме контрагентом позивача - ТОВ «Інтерія ЛТД».

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про наявність ознак того, що операції з надання послуг за вищезазначеним договором субпідряду на адресу позивача контрагентом ТОВ «Інтерія ЛТД» здійснювалось з метою надання податкової вигоди.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ТОВ «Мегадом-Строй» податків у встановленому законодавством України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір позивача одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «Мегадом-Строй» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту та витрат.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що TOB «Інтерія ЛТД» не мав реальної можливості здійснювати господарські операції щодо виконання будівельних робіт за вищезазначеним договором субпідряду, тобто не здійснював господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій TOB «Інтерія ЛТД», видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0004202202 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» (код ЄДРПОУ 34982674, адреса: 65043, м. Одеса, вул. Толбухіна, 135) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17 грудня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0004202202 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадом-Строй» (код ЄДРПОУ 34982674, адреса: 65043, м. Одеса, вул. Толбухіна, 135) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).