Постанова

від 04.12.2014 по справі 2а-4300/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 114378/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій ДПІ у Личаківському районі м. Львова по проведенню перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж» за лютий 2011 року; визнання протиправними дій ДПІ у Личаківському районі м. Львова, які полягають у викладених в акті перевірки від 31 березня 2011 року № 211/23-2/32703995.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач безпідставно провів позапланову невиїзну перевірку, а акт перевірки базується лише на даних АІС "Реєстр платників податків" та ґрунтується на порушеннях позивачем норм не податкового, а цивільного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Личаківському районі м. Львова по проведенню перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж» за лютий 2011 року. Також визнано протиправними дії ДПІ у Личаківському районі м. Львова, які полягають у викладених в акті перевірки від 31 березня 2011 року № 211/23-2/32703995.

Зазначену постанову мотивовано тим, що жодного доказу наявності передбачених законодавством підстав видання наказу керівника, вручення позивачеві копії наказу з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення податковим органом перевірки суду не надано не було. Також вказано, що зміст акту перевірки ґрунтується лише на співставленні даних АІС «Реєстр платників податків» без врахування первинної бухгалтерської документації.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що за наслідками проведеної перевірки жодних рішень про донарахування податкових зобов'язань не приймалось, що свідчить про відсутність будь-яких юридичних наслідків.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом від 31 березня 2011 року № 211/23-2/32703995 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж», код за ЄДРПОУ 32703995, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за лютий 2011 року". Як вбачається зі змісту акту, перевірка була проведена на підставі п. 78.1.4. ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. п. 78.1.4 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналіз даних правових норм вказує на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби який приймається після ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий запит податкового органу.

Відповідачем не надано доказів надсилання позивачу запиту щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень перед проведенням перевірки, результати якої оформлено актом перевірки № 211/23-2/32703995 від 31 березня 2011 року.

Отже, виходячи із аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова дій по проведенню перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж» за лютий 2011 року.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про протиправність дій ДПІ у Личаківському районі м. Львова, які полягають у викладених в акті перевірки від 31 березня 2011 року № 211/23-2/32703995, є невірними з огляду на наступне.

Абзацом 1 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Загальне поняття акта перевірки наведене у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такими особами під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень посадовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії органів державної податкової служби та їх посадових осіб щодо включення до акта перевірки певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду яких складається висновок, який, в свою чергу, є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням (не включенням) до акта перевірки висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі висновки акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є дії чи бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції робить висновок, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені органом державної податкової служби порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в справі № 2а-4300/11/1370 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова щодо здійснення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектромонтаж» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за лютий 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей