Ухвала

від 09.12.2014 по справі п/811/426/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № П/811/426/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № П/811/426/14 за адміністративним позовом Новоукраїнського районного центру зайнятості м. Новоукраїнка Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Новоукраїнський районний центр зайнятості м. Новоукраїнка Кіровоградської області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в розмірі 11 512,49 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного, в якій вказав, що на момент подання заяви він не має постійного та тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру. Наказом позивача №НТ121212 від 12 грудня 2012 року відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. При звірці баз даних з державною податковою службою встановлено, що відповідач у період перебування на обліку в центрі зайнятості був зарахований н навчання до ДНЗ «ПТУ №40» м. Новоукраїнка з 28 вересня 2012 року по 30 червня 2013 року та отримав в період з жовтня 2012 року по червень 2013 року стипендію на загальну суму 2750 грн. Позивач вважає, що матеріальна допомога отримана відповідачем безпідставно у зв'язку з наданням неправдивої інформації та враховуючи, що виплачені кошти у добровільному порядку не повернуті, просить стягнути їх у судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було не доведено, що на час отримання статусу безробітного він належав до зайнятого населення в Україні.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 12 грудня 2012 року звернувся до Новоукраїнського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, у якій, зокрема, вказав, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, інших передбачених законодавством доходів не отримує та пенсії не отримує. На підставі заяви, відповідно до ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 р. №1533-ІІІ, ОСОБА_1 перебував на обліку, як безробітний у Новоукраїнському районному центрі зайнятості та в період з 12 грудня 2012 р. по 07 вересня 2013 р. отримав допомогу по безробіттю в сумі 11 512,49 грн. При звірці баз даних між Новоукраїнським районним центром зайнятості та податкової служби було виявлено, що відповідач до постановки на облік в центрі зайнятості був зарахований на навчання до Державного навчального закладу « Професійно-технічне училище №40 м. Новоукраїнка" та проходив його з 28 вересня 2012 р. по 30 червня 2013 р., що підтверджено відповідачем. В результаті виявленого факту було проведено розслідування страхового випадку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та складено акт №50 від 11 листопада 2013 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Державному навчальному закладі "Професійно-технічне училище №40 м. Новоукраїнка" за професією "Електрогазозварник" з 28 вересня 2012 р. по 30 червня 2013 р. та отримав диплом кваліфікованого робітника. 11 листопада 2013 року Новоукраїнським районним центром зайнятості було видано наказ про повернення коштів у сумі 11 512,49 грн. Новоукраїнський районний центр зайнятості направив на адресу відповідача лист від 14 листопад 2013 року №04-21/986/03 з пропозицією добровільного повернення коштів, пов'язаних з навчанням в сумі 11 512,49 грн. Однак в добровільному порядку кошти повернуті не були.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача зайво сплаченої допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

П.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Закону України "Про зайнятість населення" визначає поняття "доходи", відповідно до змісту якого ним є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до п.п..165.1.26. п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується з бюджету учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, відносить до складу доходів, що не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з положеннями ч.3 ст.1 до Закону України "Про зайнятість населення", в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України №307 від 20.11.2000 року, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми допомоги по безробіттю, що була отримана відповідачем за наявності доходу у вигляді стипендії.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № П/811/426/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко