Ухвала

від 10.12.2014 по справі 818/2739/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.Справа № 818/2739/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 818/2739/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад S"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-S" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 25.09.2014 № 0002982204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 28 139, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 22 511, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 628, 00 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2014 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 25.09.2014 № 0002982204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 28 139, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 22 511, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 628, 00 грн.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку відповідача, висновки акту перевірки від 09.09.2014 № 3665/2204/14001842/371 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Каскад-S" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ФІРМА ХОТЕЙ" за період вересень 2012 року є обґрунтованими та правомірними.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, З 27.08.2014 по 02.09.2014 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-S" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ФІРМА ХОТЕЙ" за період вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2014 № 3665/2204/14001842/371 (а.с. 8-14).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 14.1.36 ст.14, п.198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Каскад-S" занижено податку на додану вартість на суму 22511 грн., у т. ч. вересень 2012 року на суму 22511 грн.

На підставі акту від 09.09.2014 № 3665/2204/14001842/371 ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 0002982204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 28 139, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 22 511, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 628, 00 грн. (а.с. 6).

Фактичною підставою для збільшення податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-S" став висновок відповідача про безтоварний характер взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "ФІРМА ХОТЕЙ"

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно, у відповідності з приписами чинного законодавства включено суму податку на додану вартість з вартості придбаної у ТОВ "Фірма "Хотей" продукції до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2012 року між ТОВ "Фірма "Хотей" та ТОВ "Каскад-S" був укладений договір № 27091 поставки (купівлі-продажу) матеріалів (труб) (а.с. 35).

Вищезазначений товар згідно рахунку-фактури від 27.09.2012 № 2709 (а.с. 36), видаткової накладної від 27.09.2012 № 927006 (а.с. 38) та податкової накладної від 27.09.2012 № 927006 (а.с. 39) був переданий покупцю.

Оплата за товар здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 27.09.2012 № 276 (а.с. 37).

На підтвердження транспортування продукції позивачем надано товарно-транспортну накладну від 27.09.2012 № 2709 (а.с. 40).

Якість товару підтверджується сертифікатом якості № 6684 ВІ (а.с. 41-42).

28 вересня 2012 року між ТОВ "Фірма "Хотей" та ТОВ "Каскад-S" був укладений договір № 2809 поставки (купівлі-продажу) матеріалів (труб ППУ, колін ППУ, ковпаків кінцевих, кілець ущільнюючих, опор нерухомих) (а.с. 43).

Вищезазначений товар згідно рахунку-фактури від 28.09.2012 № 2809 (а.с. 45), видаткової накладної від 28.09.2012 № 928003 (а.с. 47) та податкової накладної від 28.09.2012 № 928003 (а.с. 46) був переданий покупцю.

Оплата за товар здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с. 44).

На підтвердження реальності факту отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Фірма "Хотей" за договорами від 27.09.2012 та від 28.09.2014 позивачем надано витяг з журналу реєстрації доручень (а.с. 48), на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання товару - договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2011 № 4 (а.с. 49-50).

В подальшому продукція, придбана позивачем у ТОВ "Фірма "Хотей", була використана ним у власній господарській діяльності, про що свідчать:

- договір між позивачем та Управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради про закупівлю робіт за державні кошти від 22.08.2012 № 32/12 (а.с. 52-55);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (форма КБ-3) (а.с. 56);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (форма КБ-2в) (а.с. 57-59);

- підсумкова відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 60-61);

- договір між позивачем та ТОВ "СБМК" від 23.07.2012 № 35/7 (а.с. 62-64);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (форма КБ-3) (а.с. 65);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (форма КБ-2в ) (а.с. 66-70);

- підсумкова відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 71-75).

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фірма "Хотей",підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма "Хотей"", відсутність документального підтвердження господарських відносин між ТОВ "Фірма "Хотей"" та його контрагентами, які грунтуються на висновках акту перевірки № 1113/04-62-22-3 від 08.08.2014 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки від 09.09.2014 № 3665/2204/14001842/371 про порушення позивачем п. 14.1.36 ст.14, п.198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними.

Таким чином, позивачем правомірно, у відповідності з приписами чинного законодавства включено суму податку на додану вартість з вартості придбаної у ТОВ «Фірма «Хотей» продукції до складу податкового кредиту.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 818/2739/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.