Постанова

від 07.05.2014 по справі 804/4947/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 р. Справа № 804/4947/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Стрюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АВТО ЛЮКС-2000» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.04.14 року Приватне підприємство «АВТО ЛЮКС-2000» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 07.03.2014 р. № 0000771500 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 282392,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 225914,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями в розмірі - 56478,50 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Висновки акту перевірки відносно позивача, на підставі якого прийнято спірне рішення, зроблені відповідачем виключно з посиланням на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «Мілессіум - Холдінг», та є такими, що не відповідають дійсності, оскільки між позивачем та його контрагентом було укладено договір, на виконання якого всі господарські операції були здійснені та оформлені належним чином, що підтверджується відповідними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури, товарно - транспортними накладними які підтверджують факт поставки товару на користь позивача, та банківськими виписки, які підтверджують факт оплати позивачем поставленого товару, які були надані позивачем до перевірки. За таких обставин висновки відповідача щодо заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 225914,00 грн. за період - вересень 2012 р., січень - квітень 2013 року є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення від 07.03.2014 р. № 0000771500 про донарахування сум грошових зобов'язань - протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області правом участі в судовому засіданні не скористався, свого уповноваженого представника до суду 28.04.14 р. та 07.05.14 р. не направив, про причини неявки та їх поважність не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи 28.04.14 р. та 07.05.14 р. повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи (том. 2 а.с. 55, 60). Заперечення проти позову та відповідні письмові докази на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.14 (том 1 а.с.1) відповідачем до суду не надані.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

ПП «Авто Люкс-2000» зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом №04521449 НВ №597563 від 01.11.2000 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 2 а.с. 16-17).

Відповідно до Статуту ПП «Авто Люкс-2000» основними видами діяльності підприємства є роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; ремонт і технічне обслуговування легкових автомобілів та інших транспортних засобів на замовлення населення; посередницькі послуги при купівлі - продажі товарів народного споживання, посередницькі послуги при купівлі - продажі продукції виробничо - технічного призначення; роздрібна торгівля автотоварами, оптова торгівля авто товарами, технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємствами, технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення, посередництво в торгівлі різними товарами, посередницька торгівля різними товарами (т. 1 а.с. 22-25).

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу ДПІ від 05.02.14 № 107 та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту при здійсненні операцій з ТОВ «Мілессіум Холдінг» (код ЄДРПОУ 38299668) за вересень 2012 р., січень - квітень 2013 р. Результати перевірки оформлені відповідним актом від 24.02.14 № 531/15-00/31177740 (т. 1 а.с. 36-46).

За висновками Акту, враховуючи наявну інформацію щодо нереальності здійснення операцій ТОВ «Мілессіум Холдінг», та те що товар, на думку перевіряючих осіб, фактично не був переданий на адресу позивача, визначено допущення останнім порушень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні 2012 року на суму 30 247,00 грн., у січні 2013 року на суму 42 470,00 грн., у лютому 2013 року на суму 45 198,00 грн., у березні 2013 року на суму 45 036,00 грн., у квітні 2013 року на суму 62 963,00 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на Акт про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Мілессіум Холдінг» №431/22-02/20199162 від 25.10.13, яким визначено, що вказаний платник податків здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Не погодившись із висновками, викладеними в Акті перевірки від 24.02.2014 року №531/15-00/31177740 позивачем до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були направлені заперечення, за розглядом яких відповідачем було надано відповідь за вих. № 4018/04-66/22-03/14 від 07.03.2014 р. про залишення заперечень без задоволення, а висновків акту перевірки без змін (т. 1 а.с. 48-53).

На підставі Акту перевірки від 24.02.2014 року №531/15-00/31177740 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.03.2014 року №0000771500 якими підприємству ПП «Авто Люкс-2000» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282 392,50 грн., в тому числі за основним платежем - 225 914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 478,50 грн. (т. 1 а.с. 47).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 225914,00 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами у вересні 2012р. та січні - квітні 2013 р. з ТОВ «Мілессіум Холдінг».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір поставки від 01.09.12 №5225, укладений між позивачем та ТОВ «Мілессіум Холдінг» згідно з умовами якого, ТОВ «Мілессіум Холдінг» (постачальник) зобов'язується поставити ПП «Авто Люкс 2000» (замовник) автомобільні запасні частини, мастила та інші комплектуючі для транспортних засобів (товар), а Замовник зобов'язується сплатити за поставлений товар в безготівковому порядку (п.2.1, 5.1). Поставка товару здійснюється на склад Замовника за згодою сторін (п. 3.1) (т. 1 а.с. 57); 2) платіжні доручення та банківські виписки, що підтверджують сплату за поставлений товар (т. 1 а.с. 240-250, т. 2 а.с. 1-31, 109-169); 3) рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні за якими товари (автозапчастини, мастильні матеріали, тощо) від ТОВ «Мілессіум Холдінг» протягом вказаного вище періоду були поставлені позивачу (т. 1 а.с. 55-239, т. 2 а.с. 170-190).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків як витрат, так і податкового кредиту за спірний період існування вказаних господарських взаємовідносин визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів з метою використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Мілессіум Холдінг» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, судовим оглядом яких не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996. Більш того, за даними Акту перевірки позивача перевіряючими особами відповідача встановлено в ході перевірки, що у позивача був в наявності відповідний товар, який оплачений позивачем та в подальшому реалізований ним.

Також судом встановлено, що розрахунки за вище зазначеними господарськими операціями були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку у банку.

Крім того, суд відмічає, що придбані у вказаного контрагента товари відповідають видам господарської діяльності позивача, якими, як встановлено відповідачем в ході перевірки та вбачається з Акту перевірки, є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; вантажний морський транспорт (т.1 а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, платником ПДВ - ТОВ «Мілессіум Холдінг» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 225914,00 грн., в тому числі у вересні 2012 року на суму 30 247,00 грн., у січні 2013 року на суму 42 470,00 грн., у лютому 2013 року на суму 45 198,00 грн., у березні 2013 року на суму 45 036,00 грн., у квітні 2013 року на суму 62 963,00 грн. (т. 2 а.с. 64-108).

Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд зазначає, що факт перевезення придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Отже, факт неотримання покупцем від перевізника або продавця відповідних документів (подорожних листів) на транспортування товару сам по собі, без дослідження та врахування інших обставин, не може спростовувати товарність операції та позбавляти покупця права на податковий кредит, адже правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними та подорожними листами. Відсутність сертифікатів походження товарів, отриманих від ТОВ «Мілессіум Холдінг», на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, також не є обов'язковою умовою його виконання та не свідчить про безтоварність господарських операцій.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем від ТОВ «Мілессіум Холдінг» товарів у спірних періодах, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З приводу посилань відповідача на акт податкового органу, складеного відносно контрагента позивача, суд зазначає наступне. З огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України суд не бере до уваги Акт «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Мілессіум Холдінг» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2013 р.», складений ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 431/22-02/201999162 від 25.10.2013 р., оскільки, як свідчить з тексту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.13 по справі №804/15242/13-а (т. 2 а.с. 36-46) та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. (т. 2 а.с. 191-196), які набрали законної сили на момент розгляду справи, первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Мілессіум Холдінг» з контрагентами (в т.ч. і ПП «Авто Люкс 2000») не досліджувались.

Окрім того, платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентом, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішень суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Мілессіум Холдінг» недійсними ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами, носять характер суб'єктивних припущень та ґрунтуються виключно на висновках матеріалів перевірок контрагента позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 225914,00 грн., в тому числі у вересні 2012 року на суму 30 247,00 грн., у січні 2013 року на суму 42 470,00 грн., у лютому 2013 року на суму 45 198,00 грн., у березні 2013 року на суму 45 036,00 грн., у квітні 2013 року на суму 62 963,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Мілессіум Холдінг», відповідні товари придбані та отримані позивачем задля використання у власній господарській діяльності, а також оплачені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги ПП «Авто Люкс 2000» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АВТО ЛЮКС-2000» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07.03.2014 р. № 0000771500 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 282392,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 225914,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями в розмірі - 56478,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АВТО ЛЮКС-2000» (код ЄДРПОУ 31177740, 49127, м. Дніпропетровськ, пр.Калініна, буд.5, кв. 34 ) судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева