Ухвала

від 24.11.2015 по справі 804/4947/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 804/4947/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 804/4947/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авто Люкс-2000" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство В«АВТО ЛЮКС-2000В» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В«РВ» від 07.03.2014 р. № НОМЕР_1 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 282392,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 225914,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями в розмірі - 56478,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства В«АВТО ЛЮКС-2000В» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми В«РВ» від 07.03.2014 р. № НОМЕР_1 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 282392,50грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 225914,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями в розмірі - 56478,50 грн.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, повністю не встановлені всі обставини справи та не досліджені докази, які мають значення для встановлення обставин справи, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП В«Авто Люкс-2000В» зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом №04521449 НВ №597563 від 01.11.2000 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем на підставі наказу ДПІ від 05.02.14 № 107 та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту при здійсненні операцій з ТОВ В«Мілессіум ХолдінгВ» (код ЄДРПОУ 38299668) за вересень 2012 р., січень - квітень 2013 р. Результати перевірки оформлені відповідним актом від 24.02.14 № 531/15-00/31177740.

За висновками Акту, враховуючи наявну інформацію щодо нереальності здійснення операцій ТОВ В«Мілессіум ХолдінгВ» , та те що товар, на думку перевіряючих осіб, фактично не був переданий на адресу позивача, визначено допущення останнім порушень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні 2012 року на суму 30 247,00 грн., у січні 2013 року на суму 42 470,00 грн., у лютому 2013 року на суму 45 198,00 грн., у березні 2013 року на суму 45 036,00 грн., у квітні 2013 року на суму 62 963,00 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на Акт про результати проведення зустрічної звірки ТОВ В«Мілессіум ХолдінгВ» №431/22-02/20199162 від 25.10.13, яким визначено, що вказаний платник податків здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі Акту перевірки від 24.02.2014 року №531/15-00/31177740 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 07.03.2014 року №0000771500 якими підприємству ПП В«Авто Люкс-2000В» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 282 392,50 грн., в тому числі за основним платежем - 225 914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 478,50 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами, носять характер суб'єктивних припущень та ґрунтуються виключно на висновках матеріалів перевірок контрагента позивача. Суд зазначив, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 225914,00 грн., в тому числі у вересні 2012 року на суму 30 247,00 грн., у січні 2013 року на суму 42 470,00 грн., у лютому 2013 року на суму 45 198,00 грн., у березні 2013 року на суму 45 036,00 грн., у квітні 2013 року на суму 62 963,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ В«Мілессіум ХолдінгВ» , відповідні товари придбані та отримані позивачем задля використання у власній господарській діяльності, а також оплачені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ В«Мілессіум ХолдінгВ» встановлені господарські взаємовідносини у вересні 2012р. та січні - квітні 2013 р.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій позивачем було надано первинні документи: договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Посилаючись на приписи норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів з метою використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши надані позивачем вище первинні бухгалтерські документи, судом встановлено, що вони відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно акцентував увагу, що встановлюючи відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто відвантаження придбаного товару, його транспортування та зберігання, повинні підтвердити його використання і головне здійснення оплати, тобто передача коштів від покупця на рахунок продавця, теж саме відноситься до договорів про надання послуг. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного, а потім проданого товару, отриманих послуг, є отримання прибутку.

Для підтвердження реальності господарських операцій позивачем були надані документи, які відповідають вимогам ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентом, правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський