Рішення

від 09.12.2014 по справі 5019/1106/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2014 р. Справа № 5019/1106/11

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

в особі Філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ" Банк "Фінанси та кредит"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"

до відповідача 2: Приватного підприємства "Бертоза & К"

до відповідача 3: Приватного підприємства "Україна-Співдружність"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Бертоза Йосип

про стягнення в сумі 7 200 223 грн. 18 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ" Банк "Фінанси та кредит" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", Приватного підприємства "Бертоза & К" та Приватного підприємства "Україна-Співдружність" боргу, який виник на підставі неналежного виконання кредитного договору від 29 серпня 2008 року № 682/08-МК, в сумі 7 200 223 грн. 18 коп., з яких: 2 999 990 грн. 15 коп. заборгованість по кредиту, 1 371 555 грн. 55 коп. заборгованість за відсотками, 2 828 677 грн. 48 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 травня 2011 року порушено провадження у справі № 5019/1106/11, розгляд якої призначено в судове засідання.

Ухвалою суду від 15 червня 2011 року залучено до участі по справі № 5019/1106/11 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бертозу Йосипа, розгляд справи відкладено на 5 липня 2011 року.

17 червня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву відповідно до якого повідомив, що банк не виконав своїх зобов'язань відповідно до умов пункту 3.1 договору поруки від 29 серпня 2008 року № 04/682/08-МК, який передбачає обов'язок поручителя протягом двох днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового чи телетрансмісійного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор.

17 червня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги безпідставні.

22 червня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання в додатках до якого долучив докази, які на думку останнього підтверджують викладені факти у позовній заяві.

Ухвалою суду від 5 липня 2011 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2011 року.

Ухвалою суду від 19 липня 2011 року розгляд справи відкладено на 29 липня 2011 року.

28 липня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав заперечення на позовну заяву від 27 липня 2011 року № 23, в яких зазначив, що позовні вимоги безпідставні, а сума пені, згідно розрахунку останнього, по кредиту повинна становити 36 689 грн. 02 коп., сума пені по відсоткам - 102 162 грн. 07 коп.

28 липня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав клопотання від 27 липня 2011 року № 22 в якому просив суд, на підставі пункту 2 статті 81 ГПК України, залишити без розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", Приватного підприємства "Бертоза & К", Приватного підприємства "Україна-Співдружність", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Бертоза Йосип про стягнення заборгованості.

29 липня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник третьої особи подав клопотання від 29 липня 2011 року № 413/4 в якому просить суд залишити позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення 7 200 223 грн. 18 коп. без розгляду.

У судовому засіданні 29 липня 2011 року було оголошено перерву до 3 серпня 2011 року.

Ухвалою суду від 3 серпня 2011 року розгляд справи відкладено на 12 серпня 2011 року.

12 серпня 2011 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник третьої особи подав клопотання, в якому просив суд зупинити провадження по даній справі до вирішення справи, яка перебуває в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області № 2-13717/10, за позовом Демиденко Тетяни Миколаївни до Бертози Йосипа та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними.

12 серпня 2011 року ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Мамченко Ю.А.) зупинено провадження у справі № 5019/1106/11 до розгляду Рівненським міським судом Рівненської області справи № 2-13717/10 за позовом Демиденко Т.М до Бертози Й. та ВАТ банку "Фінанси та кредит" про визнання договорів недійсними.

Розпорядженням керівника апарату щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 12 червня 2013 року № 01-07/190/2013 в зв'язку з прийняттям Постанови Верховної Ради України № 2194а-1 від 6 червня 2013 року "Про обрання суддів", яка набула чинності з моменту прийняття, суддю Мамченко Ю.А. обрано суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.11 - 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/1106/11.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 5019/1106/11 передано на розгляд судді Торчинюку В.Г.

3 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому останній повідомив, що обставини які зумовили зупинення провадження у справі № 5019/1106/11 усунуті, як доказ зазначеного в додатках до листа надані копії відповідних судових рішень.

Ухвалою суду від 4 липня 2014 року суддею Торчинюком В.Г. прийнято до розгляду справу № 5019/1106/11.

Ухвалою суду від 4 липня 2014 року поновлено провадження у справі № 5019/1106/11 з 15 липня 2014 року, розгляд якої призначено на 15 липня 2014 року.

14 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник третьої особи подав заяву, в якій просив суд повторно зупинити провадження по даній справі до розгляду та набуття рішенням законної сили по справі № 2-606/11, враховуючи, що предметом справи яка розглядається Рівненським міським судом є визнання недійсним кредитного договору, який є основною підставою стягнення по справі № 5019/1106/11 та при визнанні його недійсним зумовить відмову у позовних вимогах та закриття провадження по даній справі.

14 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав письмові пояснення від 14 липня 2014 року № 9-246320 відповідно до яких, останній надав пояснення з урахуванням усунення підстав, які зумовлювали зупинення провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 15 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 серпня 2014 року.

Ухвалою суду від 13 серпня 2014 року розгляд справи відкладено на 26 серпня 2014 року.

26 серпня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник третьої особи подав заяву в якій просив суд, зупинити провадження у справі до прийняття рішення апеляційною інстанцією по справі № 2-606/11.

26 серпня 2014 року ухвалою суду зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням Рівненського апеляційного господарського суду Рівненської області у справі № 2-606/11, за позовом Демиденко Тетяни Миколаївни до Бертози Йосипа, АТ Банк "Фінанси та кредит" про визнання спільною сумісною власністю, визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та знаття заборони з майна.

13 листопада 2014 року ухвалою суду поновлено провадження у справі № 5019/1106/11 з 25 листопада 2014 року, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 25 листопада 2014 року.

25 листопада 2014 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 9 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 9 грудня 2014 року позивач не забезпечив явку повноважного представника, проте 8 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав клопотання в якому просив суд розгляд справи провести без участі представника позивача.

Відповідачі та третя особа явку повноважних представників у судові засідання призначені на 25 листопада 2014 року та 9 грудня 2014 року не забезпечили, хоча про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження, зупинення, поновлення та відкладення розгляду справи, були надіслані відповідачам та третій особі за адресами, вказаними у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: відповідач 1 - 33000, місто Рівне, вулиця Ванди Василевської, будинок 14; відповідача 2 - 33000, місто Рівне, вулиця Ванди Василевської, будинок 14; відповідача 3 - 33000, місто Рівне, вулиця Джерельна, будинок 39.

Факт отримання відповідачами та третьою особою вищезазначених ухвал, підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, також повернутими підприємством зв'язку конвертами, які містять відмітками: по закінченню терміну зберігання; дана фірма вибула.

Отже, за змістом вищезазначених норм законодавства, відповідачі та третя особа завчасно та належним чином були повідомлені про місце, дату та час судових засідань. Крім того, останнім надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція викладена у пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова), яким роз'яснено, що у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 надалі - ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників позивача, відповідачів та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк) та громадянином Бертозою Йосипом (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 682/08-МК (надалі - кредитний договір, а.с. 5 - 8), відповідно до умов якого, банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 3 000 000 грн. 00 коп., з оплатою за процентною ставкою 21,5 % процентів річних (пункт 2.1. кредитного договору).

Пунктом 2.2. кредитного договору визначено, що для обліку кредитних ресурсів, що видаються, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № 2203.500.63535.01.

Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором до 28 серпня 2020 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісяця, в строк до "п'ятнадцятого" числа кожного місяця, здійснювати в складі щомісячного платежу за кредитом погашення заборгованості кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в графіку погашення кредиту (додаток № 1 цього договору, а.с. 9 - 10).

Відповідно до пункту 4.7. кредитного договору позичальник сплачує банку комісійну винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 3 750 грн. 00 коп., разово. Позичальник сплачує банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 3 750 грн. 00 коп., разово.

Згідно пункту 7.3. кредитного договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Даний кредитний договір та додаток № 1 (а.с. 9 - 10) підписані заступником керуючого по роздрібному банкінгу філії "Північно-Західне регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Улановським О.В. та громадянином Бертозою Йосипом і скріплені печатками банку.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи, доказів недійсності чи розірвання кредитного договору від 29 серпня 2008 року № 682/08-МК, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду Рівненської області не надано.

Також, матеріали справи містять належним чином завірений витяг з статуту Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 36 - 37), відповідно до пункту 1.1. якого визначено, що цей статут є установчим документом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та визначає правовий статус та основні засади його діяльності.

Пунктом 2.1. статуту визначено, що рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (протокол від 2 вересня 2009 року № 4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" статут банку викладено в новій редакції та змінено найменування Банку на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит".

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, факт правонаступництва Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит".

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору, банк передав позичальнику кошти в сумі 3 000 000 грн. 00 коп., що стверджується документом на видачу готівки від 28 серпня 2008 року № 682 на суму 1 079 595 грн. 75 коп. та документом на видачу готівки від 29 серпня 2008 року № 682 на суму 1 920 404 грн. 25 коп., обидва документи містять підписи повноважної особи банку та позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного договору позичальник не виконав покладені на нього зобов'язання по поверненню кредитних коштів, оплативши банку 9 грн. 85 коп.

Стаття 525 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк неодноразово звертався до позичальника з вимогами: від 5 серпня 2009 року № 2/555 та від 4 грудня 2009 року № 3880/5 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 29 серпня 2008 року № 682/08-МК, у яких вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту одержання вимоги достроково повернути кредитні ресурси, сплатити нараховані проценти та неустойку.

У відповідності до частини 2 пункту "о" пункту 3.4. кредитного договору у випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів і сплаті процентів позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси і сплатити усі проценти протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту одержання вимоги банку. Банк може повідомляти позичальника телеграфом, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням чи шляхом доставки нарочним позичальнику за зазначеною адресою.

Однак, в порушення умов кредитного договору, вищезазначені претензії банку залишені позичальником без розгляду та без задоволення.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що боржник не виконав покладені на нього зобов'язання згідно кредитного договору та чинного законодавства України, а саме, не сплачено вчасно суми, які підлягали до сплати згідно графіку повернення заборгованості та не повернуто достроково кредитні ресурси, в результаті чого за останнім рахується заборгованість в сумі 2 999 990 грн. 15 коп.

Факт заборгованості позичальника перед банком, також стверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року № 2-6067/11, відповідно до якого було встановлено, що Бертоза Йосип, всупереч нормам закону та умовам кредитного договору, порушив графік погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого за позичальником утворилася заборгованість, яка складається з прострочених платежів, сум кредиту яка стягується достроково.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року № 2-6067/11 стягнуто з Бертози Йосипа 10 845 321 грн. 71 коп. з яких: 2 999 990 грн. 15 коп. основна сума боргу по кредиту, 2 845 331 грн. 56 коп. сума заборгованості по процентах, 5 000 000 грн. 00 коп. пеня (а.с. 182 - 187).

26 червня 2014 року рішенням апеляційного суду Рівненської області змінено рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року та зменшено розмір пені який підлягає до стягнення з 5 000 000 грн. 00 коп. до 3 000 000 грн. 00 коп., в решті рішення залишено без змін (а.с. 188 - 190).

Вищезазначені рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року № 2-6067/11 та апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2014 року набрали законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що факт порушення боржником взятих на себе зобов`язань, згідно з кредитним договором є доведеним та таким, який стверджується матеріалами справи.

Аналогічна правова позиція, щодо оцінки обставин та фактів, які встановлені рішеннями в цивільній справі, знайшла своє відображення в частинах 1, 3 пункту 2.6. постанови, якими роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Доказів виконання боржником Бертозою Йосипом рішень Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року № 2-6067/11 та апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2014 року матеріали справи не містять.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи 29 серпня 2008 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава" (далі - поручитель) та громадянином Бертозою Йосипом (далі - боржник) було укладено договір поруки № 04/682/08-МК (а.с. 11 - 12), також 29 серпня 2008 року між банком та Приватним підприємством "Бертоза & К" (далі - поручитель) та громадянином Бертозою Йосипом (далі - боржник) було укладено договір поруки № 02/682/08-МК (а.с. 13 - 14), також 29 серпня 2008 року між банком та Приватним підприємством "Україна-Співдружність" (далі - поручитель) та громадянином Бертозою Йосипом (далі - боржник) було укладено договір поруки № 03/682/08-МК (а.с. 15 - 16; надалі разом - договори поруки), відповідно до умов яких поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 29 серпня 2008 року № 682/08-МК укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп. зі сплатою 21,5 % річних.

Відповідно до пункту 2.1. договорів поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.2. договорів поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у такому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно з пунктом 2.3. договорів поруки у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом одного календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає повне право вимагати сплати боргу в повному обсязі до поручителів.

У відповідності до пункту 3.1. договорів поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у зазначені у договорі строки, поручитель зобов`язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансмісійного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Пункт 5.1. договорів поруки визначає, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Зазначені договори поруки підписані повноважними представниками кредитора поручителя та позичальником, а також скріплені відтисками печаток позивача та відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, позивач в даному випадку має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі, як від боржника, так і від будь-кого з поручителів разом або окремо.

Згідно з статтею 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Судом встановлено, що 5 серпня 2009 року та 4 грудня 2009 року поручителям було надіслано вимоги про повернення заборгованості по кредиту, по відсотках за користування кредитом, по простроченим відсоткам за користування кредитом, по пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань (а.с. 18, 19), зазначені вимоги були отримані відповідачами, що стверджується належним чином завіреними копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 20 - 22).

Оскільки, позивачем були пред'явлені вимоги відповідачам, вони у відповідності до абзацу 16 пункту 3.4 кредитного договору та пункту 3.1. договорів поруки, зобов'язані не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором.

Суд вважає вищезазначені вимоги позивача правомірними.

Однак в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником або відповідачами суми заборгованості по кредиту, яка зазначалася у вимогах.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 2 999 990 грн. 15 коп. заборгованості по кредиту є доведеною, такою що стверджуються матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення.

Також, позивач у позовній заяві просив суд, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по відсоткам за кредитним договором в сумі 1 371 555 грн. 55 коп.

Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, виходячи з наступних процентних ставок: за кредитом у гривні - 21,5 процентів річних за користування кредитними коштами в період: із дня видачі до остаточного строку повернення кредитних коштів, зазначеного в пункті 3.2. цього договору.

Нарахування процентів здійснюється за період з моменту видачі кредитних ресурсів до моменту повернення кредитних ресурсів банку (пункт 4.2. кредитного договору).

Пунктом 4.3. кредитного договору визначено, що позичальник у складі щомісячного платежу за кредитом сплачує щомісяця, у строк до "п'ятнадцятого" числа кожного місяця, проценти за користування кредитними ресурсами в розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту (додаток 1 до цього договору).

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що сума нарахованих позивачем відповідачам процентів, відповідає вимогам чинного законодавства України, умовам кредитного договору, є арифметично вірною (розрахунок а.с. 88).

Враховуючи положення пунктів 2.2. договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, а тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідачів 1 371 555 грн. 55 коп. заборгованості по процентах підлягає до задоволення.

Окрім того, позивач покликаючись на пункт 6.1. кредитного договору нарахував відповідачам пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення по кредиту за період з 25 листопада 2010 року по 24 травня 2011 року в розмірі 731 906 грн. 00 коп. та пені по відсоткам за період з 25 листопада 2010 року по 24 травня 2011 року в сумі 2 096 771 грн. 48 коп.

Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших строків платежу, передбачених цим договором. Оплата пені здійснюється в національній валюті України, у гривні, і перераховується на рахунок банку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищезазначених норм права, суд зазначає, позивачем нараховано пеню від простроченої суми за кожен день прострочення по кредиту в розмірі 1% від простроченої суми, в той час, як відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Окрім того, як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 17), дата з якої банк починає нараховувати пеню встановлена 10 числом кожного місяця, в той час як у відповідності до пункту 3.2 кредитного договору, боржник зобов'язаний здійснювати платежі кожного місяця до 15 числа, тобто нарахування по пені, в разі відсутності оплати, повинні здійснюватися саме з 15 числа.

Щодо періоду за який нараховано пеню, а саме з 25 листопада 2010 року по 24 травня 2011 року (дата позовної заяви 25 травня 2011 року), суд зазначає, що позивачем враховано положення частини 6 статті 232 ГК України та нараховано пеню не за весь час прострочення зобов'язань, а за шість місяців, однак, банком не вірно застосовано положення зазначеної статті ГК України, оскільки нарахувано штрафні санкції за шість місяців які передують даті подачі позову, в той час, як потрібно нараховувати штрафні санкції від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналогічна прававо позиція знайшла своє відображення в пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого роз'яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тому, судом здійснено перерахунок суми пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга Закон".

Відповідно до перерахунку суду, до стягнення підлягає 13 794 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15 вересня 2009 року по 15 серпня 2010 року та 32 821 грн. 80 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 15 травня 2009 року по 15 квітня 2010 року.

Згідно зі статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм статтей 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 49 ГПК України визначено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням зазначеної частини 2 статті 49 ГПК України, суд покладає понесені позивачем судові витрати на відповідачів.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 43, 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Ванди Василевської, будинок 14, ідентифікаційний код 32171320), Приватного підприємства "Бертоза & К" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Ванди Василевської, будинок 14, ідентифікаційний код 19361232), Приватного підприємства "Україна-Співдружність" (33004, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Джерельна, будинок 39, ідентифікаційний код 30712166) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (33018, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 41, ідентифікаційний код 25894576) 2 999 990 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 15 коп. заборгованості по кредиту, 1 371 555 (один мільйон триста сімдесят одну тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 55 коп. суму боргу по відсоткам, 13 794 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 32 821 грн. 80 коп. (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 80 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 25 736 (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 718 111 (сімсот вісімнадцять тисяч сто одинадцять) грн. 38 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 063 949 (два мільйони шістдесят три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "15" грудня 2014 року

Суддя Торчинюк В.Г.