Ухвала

від 09.12.2014 по справі 820/605/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.Справа № 820/605/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 820/605/13-а

за позовом ТОВ "Антік-Агро"

до Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за участю Прокуратури Ленінського району м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Антік-Агро" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області), № 000035180 від 11.05.2011 р. та №0000361800 від 11.05.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Антік-Агро" . Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова від 11 травня 2011 року № 0000351800, № 0000361800, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро".

ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ТОВ "Антік-Агро" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.03.2011р. фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро" (ідентифікаційний код - 24126065) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Яровіт-Плюс" (ідентифікаційний код - 36455968) за період з 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р. та з ТОВ "Трейд-Ойл" (ідентифікаційний код - 36459061) за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2011 р. За результатами проведеної перевірки складено акт №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р.

Згідно висновків акту перевірки №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р. контролюючим органом виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 та п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2011 р. на суму 15.486.00 грн. та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 1.795.642,00 грн., у т.ч. за травень 2010 р. на суму 220.533,00 грн., червень 2010 р. на суму 147.444,00 грн., липень 2010 р. на суму 794.774,00 грн., серпень 2010 р. на суму 35.532,00 грн., жовтень 2010 р. на суму 94.875,00 грн., грудень 2010 р. на суму 332.854,00 грн., січень 2011 р. на суму 169.630,00 грн. за рахунок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість показників первинних документів, складених контрагентами платника податків - ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими реально не відбулись.

На підставі висновків акту перевірки №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р. відповідачем 11.05.2011р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000351800 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2.202.146,00 грн. (основний платіж - 1.795.642,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 406.504,00 грн.);

- №0000361800 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на загальну суму 15.487,00 грн. (у т.ч. штраф - 1,00 грн.).

Підставою для зазначених висновків слугували акти перевірок діяльності контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 25.10.2010 р. №6226/23-506/36455968 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Яровіт-плюс" з питання правильності визначення податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2010 р. - вересень 2010 р. "; акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.02.2011 р. №485/23-053/36459061 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Трейд-Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ, щодо відображення правових відносин з платниками податків - контрагентами за лютий 2010 р. - грудень 2010 р."; акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09.03.2011 р. №601/23-05/36459061 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Трейд-Оіл", код за ЄДРПОУ 36459061, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентів за період жовтень-грудень 2010 року".

Інших обставин щодо здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів із зазначеними контрагентами, відповідачем в акті перевірки №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р. не вказано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Трейд-Ойл" і ТОВ "Яровіт-Плюс" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р. щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 07.04.2010 р. між позивачем ТОВ "Антік-Агро" (в якості покупця) та ТОВ "Яровіт-Плюс" (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору №35/04, предметом якого є купівля-продаж товару: олії соняшникової 1 сорту.

Також, ТОВ "Антік-Агро" на підставі рахунків-фактур №СФ-0000190 від 27.10.2010 р., №СФ-00000229 від 07.12.2010 р., №СФ-0000231 від 09.12.2010 р., №СФ-0000237 від 15.12.2010 р., №СФ-0000240 від 17.12.2010 р., №СФ-0000246 від 22.12.2010 р., №СФ-0000247 від 23.12.2010 р., №СФ-0000253 від 28.12.2010 р., №СФ-0000003 від 11.01.2011 р. було замовлено у ТОВ "Трейд-Ойл" олію соняшникову.

В підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" виписані видаткові накладні , які містяться в матеріалах справи.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень № 499 від 14.06.2010 р. на суму 261.600,00 грн., №500 від 14.06.2010 р. на суму 221.600,00 грн., №520 від 18.06.2010 р. на суму 40.000,00 грн., №557 від 30.06.2010 р. на суму 265.000.00 грн., №564 від 01.07.2010 р. на суму 270.000,00 грн., №566 від 01.07.2010 р. на суму 300.000,00 грн., №571 від 05.07.2010 р. на суму 230.000,00 грн., №573 від 05.07.2010 р. на суму 200.000,00 грн., №579 від 06.07.2010 р. на суму 300.000,00 грн., №587 від 07.07.2010 р. на суму 280.000,00 грн., №595 від 08.07.2010 р. на суму 300.000,00 грн., №615 від 14.07.2010 р. на суму 150.000,00 грн., №620 від 16.07.2010 р. на суму 275.000,00 грн., квитанцій до прибуткових касових ордерів, а також банківські виписки по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ КБ "Правекс-банк", які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за спірними правочинами.

Переміщення товару здійснювалось силами покупця , що не спростовано суб'єктом владних повноважень з урахуванням фізичних характеристик та параметрів придбаного за спірними правочинами товару та підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які не містять явних недоліків форми і змісту та відповідають вимогам законодавства.

Наявність в розпорядженні позивача автотранспортних засобів, здатних до фізичного переміщення товару, який є предметом спірних правочинів, підтверджуються як змістом акту перевірки №452/18015/24126065 від 29.03.2011 р., де на стор.7 ДПІ зазначає про облік на балансі позивача трьох вантажних автомобілів (1 автомобілю марки MAN, 2 автомобілів марки КАМАЗ), так і наданими позивачем на вимогу реєстраційними посвідченнями на перелічені автомобілі.

В подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації його контрагентам ТОВ "Волот", ФОП ОСОБА_2, ЗАТ "Коростенський завод "Янтар", ЗАТ "Мелітопольський олієекстракційний завод", СП ТОВ "RUFKO", ТОВ-підприємство "Авіс", ТОВ "Бакалія-Дріжджі-Сервіс", ТОВ "ТД "Олійно-жировий альянс", ТОВ "Агро-Овен", ТОВ "Олікс", ТОВ "Світ Олії", ПП "Вікойл", ТОВ "Оптімус", ТОВ "Агропродукти" згідно наявних в матеріалах справи відповідних договорів.

Суб'єкт владних повноважень ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів в підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних правочинів, відсутності факту отримання товарів за спірними правочинами та відсутності факту подальшого використання цього товару в межах господарської діяльності.

ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Крім того, в ході проведених перевірок первинні документи як позивача, так і його контрагентів щодо здійснення господарських операцій відповідачем досліджувались, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період, що перевірявся.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

З приводу посилань відповідача та представника прокуратури про не перебування контрагентів позивача за місцезнаходженням та про наявність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд зазначає.

Відносно ТОВ "Яровіт - Плюс" запис про відсутність юридичної особи за адресою було внесено державним реєстратором лише 31.08.2010р., тобто по завершенню господарських взаємовідносин позивача з даним суб'єктом господарювання, котрі тривали в період квітень-серпень 2010р. Запис про відсутність юридичної особи ТОВ "Трейд-Ойл" за адресою було вчинено державним реєстратором лише 16.03.2011р., а взаємовідносини між позивачем та зазначеним суб'єктом господарювання мали місце в період вересень 2010р.-січень 2011р.

Таким чином усі записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені після закінчення господарських операцій із позивачем, у зв'язку із чим зазначений факт жодним чином не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того суд зазначає, що представником позивача до матеріалів приєднано судові рішення, якими доведено факт реальності господарських операцій позивача за той самий період та з тими ж самими контрагентами.

Так, контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Антік-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складено акт №424/23-304/24126065 від 16.03.2011р. На підставі висновків акту перевірки №424/23-304/24126065 від 16.03.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000022221 від 09.04.2012р., №0000032221 від 09.04.2012р., №0000042221 від 09.04.2012р., №0000052221 від 09.04.2012р. Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі №4979/12/2070 позовні вимоги було задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення та встановлено реальність усіх господарських операцій позивача та його контрагентів (у тому числі ТОВ "Трейд-Ойл" та ТОВ "Яровіт-Плюс") за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014р. касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а постанову ХОАС від 09.08.2012р. та ухвалу ХААС від 12.11.2012р. - без змін.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Антік-Агро" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість із взаємовідносин з ТОВ "Яровіт-Плюс" за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., за результатами якої складено акт №2619/15-412/24126065 від 09.09.2010р. На підставі висновків акту перевірки №2619/15-412/24126065 від 09.09.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131540/0 від 23.09.2010р. Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі №92/11/2070 позовні вимоги позивача були задоволенні, податкове повідомлення-рішення скасовано та встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Яровіт-Плюс" за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову ХОАС від 28.03.2011р. - без змін.

Також, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Антік-Агро" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість із взаємовідносин з ТОВ "Трейд-Ойл" за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт №967/18-013/24126065 від 31.05.2011р. На підставі висновків акту перевірки №967/18-013/24126065 від 31.05.2011р. контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000411800 від 17.06.2010р. та №0000421800 від 17.06.2010р. Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. по справі 8606/11/2070 адміністративний позов задоволено, скасовано вказані податкові повідомлення-рішення та встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейд-Ойл" за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову ХОАС від 06.10.2011р. - без змін.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.254 КАС України усі вказані вище судові рішення набрали законної сили.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене вище та той факт, що усі вказані рішення судів встановлюють обставини щодо реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за той самий період і з тих самих питань, що перевірялися в акті №452/18-015/24126065 від 29.03.2011р., суд дійшов висновку про реальність господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ "Трейд-Ойл" за період з 01.04.2010р. по 31.08.2010р. і ТОВ "Яровіт-Плюс" за період з 01.09.2010р. по 31.01.2011р.

Посилання відповідача на акти перевірок податковим органом діяльності контрагентів позивача , суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області), № 000035180 від 11.05.2011 р. та №0000361800 від 11.05.2011р. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 820/605/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2014 р.