Постанова

від 19.11.2014 по справі 821/1225/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1225/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Енергоаверс" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Енергоаверс" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.04.2014р. приватне підприємство "Енергоаверс" (надалі - ПП "Енергоаверс") звернулося до суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 року №0000672200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 81819грн. та за штрафними санкціями у сумі 17757,75грн.; від 20.12.2013 року №0000712200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 92528грн. та за штрафними санкціями у сумі 10309,50грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0000672200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 66213грн. та за штрафними санкціями у сумі 13856,25грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в цій частині скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.12.2013р. по 09.12.2013р. відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 ст.75, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 05.12.2013 р. №293 посадовою особою відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ПП "Енергоаверс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені відносин з придбання товару у ТОВ НУФ "Дітекон" у січні, лютому 2012р., ПП "ТД Потенціал-5" у березні 2011р., ТОВ "Компанія "Терра Агро" у листопаді 2011р., за результатами якої складений акт від 09 грудня 2013 року №124/22/35505698. /т.1 а.с.14-27/

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 901, 902, 903, 905 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах здійснених ПП "Енергоаверс" з постачальниками TOB НУФ "Дітекон" у січні, лютому 2012р., ПП "ТД Потенціал-5" у березні 2011р., ТОВ "Компанія "Терра Агро" у листопаді 2011 р., п.п.139.1.6, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 92528грн.; п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 81819грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0000672200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 81819грн. та за штрафними санкціями у сумі 17757,75грн., №0000712200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 92528грн. та за штрафними санкціями у сумі 10309,50грн. /т.1 а.с.11,12/

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, яка, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з контрагентами ПП "ТД Потенціал-5", ТОВ "Компанія "Терра Агро", ТОВ НУФ "Дітекон" та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема придбання та отримання вугільної продукції від ТОВ НУФ "Дітекон" підтверджується: договором поставки №01-12/1 від 01.12.2011р. з додатковою угодою, карткою рахунку 631 «Контрагенти», рахунками-фактурами, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням.

Придбання та отримання вугільної продукції від ПП "ТД Потенціал-5" підтверджується: договором поставки №10/3-11 від 10.03.2011р. видатковою, податковою накладними, рахунком-фактурою, залізничною накладною, платіжним дорученням, договором про надання послуг, актом прийому-передачі.

Придбання та отримання вугільної продукції від ТОВ "Компанія "Терра Агро" підтверджується: договором поставки №01/09 від 01.09.2011р. із специфікаціями, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, договорами про надання транспортних послуг з копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Реалізація придбаного товару стороннім організаціям підтверджується договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями. /т.2 а.с.2-186/

При цьому, придбання продукції здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому слід звернути увагу на те, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірним формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ПП "ТД Потенціал-5", ТОВ "Компанія "Терра Агро", ТОВ НУФ "Дітекон".

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Енергоаверс" задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Енергоаверс" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0000672200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15606грн. та за штрафними санкціями у сумі 3901,50грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.12.2013 року №0000712200 в повному обсязі.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький