Рішення

від 11.12.2014 по справі 907/952/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2014р. Справа № 907/952/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БУК - ТРАНС", м. Ужгород

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Імстичево, Іршавський район

про стягнення суми 216 100,00грн.

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Лесько С.О. - представник за дов. від 24.09.2014р.

від відповідача: ОСОБА_1 - ФОП, ОСОБА_3 - представник за дов. від 20.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „БУК -ТРАНС", м. Ужгород (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Імстичево, Іршавський район (далі - відповідач) про стягнення суми 216 100,00грн..

Позивач просить задоволити позов, з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 5-7) та з посиланням на підтвердження позовних вимог долученими до позовної заяви доказовими матеріалами.

Зокрема посилається на ту обставину, що оскільки відповідачем, на неодноразові письмові вимоги позивача, не було виконано перед позивачем зобов"язання з відпуску лісопродукції на загальну суму 216 100,00грн. проведеної позивачем попередньої оплати по періоду з 04.04 по 08.05.2014р., тому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначену суму.

Відповідачем письмовим запереченням від 31.10.2014р., з доданими до нього матеріалами, повністю заперечуються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 216 100,00грн. (а.с.35-47). Зокрема, зазначає ту обставину, що на вимогу керівника позивача, відповідачем по періоду з 12.04 по 10.05.2014р. було відпущено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 лісопродукції на загальну суму 219 420,00грн., а тому вважає, що відповідачем виконано перед позивачем зобов"язання на загальну суму 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати та на цій підставі щодо відсутності предмету спору. Також додатково зазначено ту обставину, що відпущена Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 лісопродукція на загальну суму 219 420,00грн., поставлялась позивачем на експорт та на цій підставі позивачем отримувався від Управління лісового господарства Закарпатської ОДА сертифікат походження експортованої ТОВ „Бук - Транс" за період з квітня по червень 2014р. лісопродукції, та саме, даним документом буде стверджено факт поставки відповідачем позивачеві лісопродукції на спірну суму.

Відповідачем додатково подано до справи письмове клопотання (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/13758/14 від 31.10.2014р.) (а.с.49) яким, з посиланням на ст.38 ГПК України, просить суд витребувати від Управління лісового господарства Закарпатської ОДА сертифікат походження експортованої ТОВ „Бук - Транс" за період з квітня по червень 2014р. лісопродукції, із зазначенням тієї обставини, що відпущена відповідачем по періоду з 12.04 по 10.05.2014р. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 лісопродукція на загальну суму 219 420,00грн., поставлялась позивачем на експорт по періоду з квітня по червень 2014р. та даним документом (вищезазначеним сертифікатом) буде стверджено факт поставки відповідачем позивачеві лісопродукції на спірну суму.

Вимогами ст.38 ГПК України передбачено, зокрема, що сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Отже, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, однією з обов"язкових умов, при поданні стороною клопотання про витребування господарським судом доказів, має бути зазначена обставина що перешкоджає наданню такого доказу стороною самостійно.

Оскільки відповідачем у вищезазначеному письмовому клопотанні (а.с.49) не зазначено обставину, яка перешкоджає наданню такого доказу ((вищезазначеного сертифікату) самостійно, тому, з урахуванням вимог ст.38 ГПК України, дане клопотання не підлягає судом до задоволення.

У судовому засіданні 19.11.2014р. судом оголошувалась перерва по даній справі (а.с.55), що було пов"язано з необхідністю узгодження з керівником позивача терміну щодо можливого вирішення спору у добровільному порядку.

Оскільки такого терміну наразі не було погоджено, тому, з урахуванням поданої представником відповідача заяви від 19.11.2014р. про продовження строку розгляду спору, відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України, судом ухвалою від 19.11.2014р. по справі №907/952/14 було продовжено строк розгляду спору до 13.12.2014р., з відкладенням судового розгляду по даній справі на 04.12.2014р. (а.с.59-60).

У судове засідання 04.12.2014р. по даній справі представник відповідача не з"явився та представником позивача, було зазначено обставину щодо необхідності сторонам додаткового часу, в межах продовженого строку розгляду спору по даній справі, що пов"язано з можливістю добровільного врегулювання спору відповідним шляхом, а тому, з урахуванням заявленого представником позивача усного клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін, судом ухвалою від 04.12.2014р. по справі №907/952/14 було відкладено судовий розгляд по даній справі на 11.12.2014р. (а.с.62).

У даному судовому засіданні представниками сторін зазначено обставину недосягнення примирення з наявного предмету спору, а тому судом у даному судовому засіданні спір вирішується по суті за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обс"язі з посиланням на обставини зазначені у позовній заяві та просить суд задоволити позовні вимоги з посиланням на підтвердження таких позовних вимог наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Також зазначено, що станом на день розгляду по суті справи у суді, відповідачем не проведено в добровільному порядку погашення заявленої позивачем до стягнення суми проведеної попередньої оплати та такі докази - відсутні.

Відповідач та його представник заперечили такі позовні вимоги позивача із наведенням обставин, зазначених у письмовому запереченні від 31.10.2014р. на позов та з посиланням на додані до нього матеріали та із зазначення тих обставин, які наведено судом вище, як заперечення відповідача на позовні вимоги позивача.

Представник позивача у додатково поданому до справи письмовому запереченні від 11.12.2014р. (а.с.63) на заперечення відповідача на позов, повністю заперечує обставини, зазначені відповідачем у такому запереченні, з посиланням на обставини, як зазначені у позовній заяві, так і у письмовому запереченні від 11.12.2014р., зокрема із зазначенням тієї обставини, що проведена позивачем на користь відповідача попередня оплата на загальну суму 216 100,00грн. саме за лісопродукцію, яка підлягала відпуску відповідачем позивачеві та така продукція не відпускалась відповідачем позивачеві, через третю особу - ФОП ОСОБА_4, як стверджує відповідач.

Суд зазначає, що представником позивача у даному судовому засіданні додатково подано письмову заяву від 11.12.2014р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру суми заявлених позовних вимог, з долученням платіжного доручення про сплату судового збору за розгляд даної заяви (а.с.64-66). У даній заяві заявник, зокрема зазначає обставину необхідності вжиття такого заходу до забезпечення позову, з підстав ігнорування відповідачем вимоги позивача щодо повернення отриманої суми попередньої оплати.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача грошових сум; ймовірність припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися на момент виконання рішення та підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки заявником, всупереч положенням ст. 66 ГПК України, не подано до даної заяви доказів, зокрема, у підтвердження факту про наявність у боржника - відповідача грошових сум, які можуть зменшитися на момент виконання рішення, а тому дана заява не підлягає судом до задоволення.

Строк розгляду спору продовжувався відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у розгляді справи оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 11.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали щодо предмету спору та заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, відповідача та його уповноваженого представника, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1) та в п.4 зазначено, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до вимог п.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом та в п.2 зазначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до вимог п.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З огляду на дані норми ЦК України, між позивачем та відповідачем виникли зобов"язання із пропозиції (оферти) укласти договір купівлі - продажу лісопродукції, шляхом перерахування позивачем, по періоду з 04.04 по 08.05.2014р., на користь відповідача загальної суми 216 100,00грн., відповідно до платіжних доручень, засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи, а саме: суми 20 100,00грн. відповідно до платіжного доручення №24 від 04.04.2014р.; суми 42 000,00грн. відповідно до платіжного доручення №27 від 17.04.2014р., із зазначеними призначеннями платежу „за лісопродукцію згідно рах. №1 від 04.04.2014р." (а.с.12); суми 41 000,00грн. відповідно до платіжного доручення №36 від 25.04.2014р.; суми 27 000,00грн. відповідно до платіжного доручення №39 від 29.04.2014р.; суми 50 000,00грн. відповідно до платіжного доручення №44 від 05.05.2014р. та суми 36 000,00грн. відповідно до платіжного доручення №47 від 08.05.2014р., із зазначеними призначеннями платежу „за лісопродукцію згідно рах. б/н від 25.04.2014р." (а.с.13-14).

Засвідчені копії вищезазначених рахунків наявні у матеріалах справи (а.с.10-11).

Відповідач не заперечує обставину надходження, по періоду з 04.04 по 08.05.2014р., на його користь від позивача загальної суми 216 100,00грн., відповідно до вищезазначених платіжних доручень. Разом з тим зазначає ту обставину, що позивачем перерахована загальна сума 216 100,00грн., не відповідно до вищезазначених рахунків, оскільки такі відповідачем не видавались позивачеві, а щодо відпуску відповідачем лісопродукції по факту на вищевказану перераховану суму.

Також відповідач зазначає, що докази які б підтверджували повернення відповідачем позивачеві перерахованої загальної суми 216 100,00грн., відсутні та такі не існують.

Разом з тим зазначає, що ним було, за вказівкою керівника ТОВ „Бук - Транс", по періоду з 12.04 по 10.05.2014р. було відпущено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 лісопродукції на загальну суму 219 420,00грн. у підтвердження чого долучено до справи засвідчені копії з товарно-транспортних накладних (а.с.37-47) та на цій підставі вважає, що відповідачем було виконано перед позивачем зобов"язання на загальну суму 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати. та на цій підставі щодо відсутності предмету спору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Отже, відповідно до вказаних норм тягар доказування тієї чи іншої обставини покладається виключно на сторону, яка посилається на ті чи інші обставини, в даному випадку, доказування відповідачем, що надало б правові підстави вважати відсутність у останнього перед позивачем заборгованості із загальної суми 216 100грн. поведеної позивачем на користь відповідача попередньої оплати по періоду з 04.04 по 08.05.2014р..

Проте, відповідачем, всупереч наведених норм, не надано належних доказів у підтвердження факту відсутності у нього перед позивачем заборгованості у загальній сумі 216 100грн. проведеної попередньої оплати.

Із наявних у справі товарно-транспортних накладних (а.с.37-47) не вбачається та обставина, що відпущена Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, по періоду з 12.04 по 10.05.2014р., Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 лісопродукція на загальну суму 219 420,00грн., саме за наявності письмової вказівки або будь-якої іншої вказівки ТОВ „Бук - Транс", а навпаки дані документи підтверджують обставину саме наявності між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 зобо"язань з відпуску зазначеної у таких документах лісопродукції на загальну суму 219 420,00грн. та не мають жодного відношення до зобов"зань між ТОВ „Бук - Транс" та ФОП ОСОБА_1.

Отже такі документи (товарно - транспортні накладні) на які покликається відповідач, в силу вимог ст. 34 ГПК України, не можуть вважатися належними доказами у спростування позовних вимог позивача, а тому судом не приймаються до уваги, з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також необхідність виконання взятого на себе зобов"язання передбачена вимогами ст.530 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 статті 693 ЦК України передбачено, зокрема право покупця, який провів попередню оплату, вимагати від продавця або передання оплаченого товару (в тому числі в повному обсязі) або повернення суми попередньої оплати (в тому числі в повному розмірі або в тому розмірі, в якому не передано продавцем товар).

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов"язок щодо передачі позивачеві лісопродукції на загальну суму 216 100,00грн. у семиденний строк від дня пред'явлення претензії - вимоги №1 від 27.06.2014р. (а.с.15-19) або повернення позивачеві, у такий строк, загальної суми 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати по періоду з 04.04 по 08.05.2014р., відповідно до платіжних доручень (а.с.12-14).

Разом з тим, така вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Позивачем повторно, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, було надіслано відповідачеві претензію - вимогу №2 від 27.08.2014р. (а.с.20-24) щодо повернення відповідачем позивачеві загальної суми 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати по вищезазначеному періоду та відповідно до вищезазначених платіжних доручень.

Відповідачем також дана вимога позивача була залишена без відповіді та без виконання.

Суд також зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували факт погашення відповідачем перед позивачем, станом на день вирішення судом по суті даного спору, наявної заборгованості у сумі 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати.

Отже, наявна у відповідача перед позивачем загальна сума 216 100,00грн. проведеної попередньої оплати, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є належним чином позивачем підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та не є спростованою відповідачем, з огляду на вищевикладене, а тому такі позовні вимоги позивача підлягають до задоволення та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку сума 216 100,00грн. заборгованості проведеної попередньої оплати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті судового збору у сумі 4 322,00грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 205, 206, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69 ч.3, 77, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2 . Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БУК - ТРАНС" / м. Ужгород, вул. Бестужева, 9, ідентифікаційний код 37937582/ суму 216 100,00грн. та суму 4 322,00грн. у відшкодування витрат по сплаченому судовому збору. Видати наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 18.12.2014р.

Суддя В.І. Карпинець