Постанова

від 16.12.2014 по справі 923/572/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 923/572/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Ярош А.І., Лисенко В.А.

(відповідно до розпорядження голови суду від 04.12.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновал Т.П., за довіреністю від 01.04.2013р.

від відповідача: не з'явився

від ДВС: Шевченко Д.В., за довіреністю №4.4-03/4.1/1138 від 29.09.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 12 листопада 2014 року

по справі №923/572/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхаус"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1"

за участю Державної виконавчої служби України

про стягнення 10650337,14 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. по справі №923/572/13 позовні вимоги ТОВ "Будхаус" задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 9928291,91 грн. боргу, 109211,21 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, 612834,02 грн. 3% річних, 68820 грн. витрат по сплаті судового збору та 7500 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. по справі №923/572/13 вказане рішення частково скасовано. Відмовлено в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 109211,21 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612834,02 грн. річних. В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. по справі №923/572/13 залишено без змін.

12.02.2014р. на підставі рішення господарського суду Херсонської області та постанови Одеського апеляційного господарського суду видано судовий наказ №923/572/13 про примусове виконання господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. по справі №923/572/13.

11.06.2014р. до господарського суду Херсонської області надійшла скарга позивача на дії ДВС, згідно з якою позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження ВП №42831832 по виконанню наказу від 12.02.2014р № 923/572/13 господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12 листопада 2014 року по справі №923/572/13 (суддя Александрова Л.І.) задоволено скаргу ТОВ "БУДХАУС" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні рішення суду та визнано неправомірною та скасувано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження № 42831832 по виконанню наказу № 923/572/13, виданого 12.02.2014 р. про стягнення з ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" на користь ТОВ "Будхаус" 10004611,91 грн.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження №42831832 по примусовому виконанні наказу №923/572/13 від 12.02.2014 р., у зв'язку із прийняттям засновником (власником) Підприємства рішення про ліквідацію Підприємства та створенням ліквідаційної комісії. Такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як прийняття засновником (власником) боржника рішення про ліквідацію боржника та створення засновником (власником) боржника ліквідаційної комісії, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Державна виконавча служба України звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги ТОВ "Будхаус" на дії ДВС, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Будхаус") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу ДВС без задоволення.

Представник відповідача (ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 08.12.2014р.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДВС за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали оскарження ухвали, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та ДВС, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, 12.02.2014р. на підставі рішення господарського суду Херсонської області та постанови Одеського апеляційного господарського суду видано судовий наказ №923/572/13 про примусове виконання господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. по справі №923/572/13.

03.04.2014р. ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42831832 про примусове виконання наказу господарського суду Херсонської області №923/572/13 від 12.02.2014р.

Як стверджує у своїх письмових поясненнях ДВС, 11.04.2014р. до ДВС надійшла заява боржника про надіслання виконавчих листів до ліквідаційної комісії.

Письмові пояснення ДВС (т.1, а.с. 19) свідчать, що з 06.12.2013р. за рішенням засновників відповідача до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

14.04.2014р. ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42831832 про примусове виконання наказу господарського суду Херсонської області №923/572/13 від 12.02.2014р. на підставі п.3 ч.1 ст. 49, ст. 50, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

14.04.2014р. ДВС направлено для виконання спірний наказ відповідачу.

Як стверджує позивач у своїй скарзі на дії ДВС (т.1, а.с. 1), 20.05.2014р. позивач отримав копію постанови ДВС від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження ВП №42831832 про примусове виконання наказу господарського суду Херсонської області №923/572/13 від 12.02.2014р.

11.06.2014р. до господарського суду Херсонської області надійшла скарга ТОВ "Будхаус" на дії ДВС, згідно з якою позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження ВП №42831832 по виконанню наказу від 12.02.2014р № 923/572/13 господарського суду Херсонської області.

Вказана заява обґрунтована тим, що у ДВС були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження №42831832 з примусового виконання наказу №923/572/13 від 12.02.2014р. у зв'язку з прийняттям засновником відповідача рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії, оскільки саме такої підстави, як прийняття засновником підприємства рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.121-2 ГПК України Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Така ж правова позиція стосовно порядку розгляду скарги на дії органів ДВС наведена і у п.9.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України „Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частинами 2, 3 ст. 67 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок закінчення виконавчого провадження встановлено статтею 49 Закону України „Про виконавче провадження".

Як вже було зазначено вище, 14.04.2014р. ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42831832 про примусове виконання наказу господарського суду Херсонської області №923/572/13 від 12.02.2014р. на підставі п.3 ч.1 ст. 49 , ст. 50, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

За п.3 ч.1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури , закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що в матеріалах оскарження ухвали господарського суду Херсонської області від 12 листопада 2014 року по справі №923/572/13 відсутні будь які докази на підтвердження ліквідації підприємства відповідача станом на дату винесення оскаржуваної постанови ДВС (14.04.2014р.).

Також, апеляційний господарський суд зауважує, що під час розгляду апеляційної скарги ДВС сторонами також не було надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження ліквідації підприємства відповідача станом на дату винесення оскаржуваної постанови ДВС (14.04.2014р.).

Частинами 1, 7 ст. 59 ГК України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Колегія суддів також зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження внесення до ЄДР запису про припинення діяльності ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» на дату винесення оскаржуваної постанови ДВС (14.04.2014р.).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що у відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження №42831832 по примусовому виконанні наказу №923/572/13 від 12.02.2014 р., у зв'язку із прийняттям засновником (власником) відповідача рішення про ліквідацію підприємства та створенням ліквідаційної комісії, оскільки такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як прийняття засновником (власником) боржника рішення про ліквідацію боржника та створення засновником (власником) боржника ліквідаційної комісії, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що з наявного в матеріалах оскарження ухвали витягу з ЄДР (т.1, а.с. 23-27) вбачається, що підприємство відповідача знаходиться в стані припинення з 30.10.2014р. на підставі судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №910/20746/14 від 21.10.2014р. , водночас, оскаржувана ухвала ДВС була винесена 14.04.2014р. , тобто значно раніше ніж підприємство відповідача стало знаходитись у стані припинення.

Правова позиція суду при розгляді даної скарги підтверджується також судовою практикою Вищого господарського суду України, яка викладена у постановах № 61/37 від 06.02.2012р., № 26/140 (10) від 18.07.2012р. Суд виходив з того, що у п.7 ч.1 ст.49 ГПК України фраза "у разі ліквідації" передбачає закінчену дію, процедуру - вже вчинену дію, та відповідно, закінчення виконавчого провадження, за таким розумінням Закону, було можливим після вже вчиненої ліквідації боржника, а не лише започаткованої такої ліквідації.

У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ "Будхаус" на дії ДВС.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 12 листопада 2014 року по справі №923/572/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош