Ухвала

від 10.12.2014 по справі 813/2688/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 876/11026/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Альвеол» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2013 року приватне підприємство «Альвеол» (далі - ПП «Альвеол») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

від 06.09.2010 року № 0009551502, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 07.10.2010 року № 0010731502, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 08.02.2011 року № 0000651502, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 06.10.2010 року № 0008381501/0/26978, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 29.12.2010 року № 0011471501,

від 21.03.2011 року № 000187501 на суму 170,00 грн., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 31.05.2011 року № 0004081501, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1020 грн. (170,00 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями;.

Крім того, позивач просив визнати протиправними дії ДПІ щодо визначення у податковій вимозі суми боргу по ПДВ у розмірі 76399,19 грн. та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 29.11.2011 року № 1497 в частині визначення податкового боргу у розмірі 78439,19 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 813/2688/13-а вказаний позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0008381501/0/26978 від 06.10.2010 року, № 0004081501 від 31.05.2011 року, № 0010731502/0 від 07.10.2010 року, № 0000651502/0 від 08.02.2011 року. Крім того, визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 77929,19 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржила ДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі просить зазначене судове рішення скасувати в частині задоволенні позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що інспекцією на адресу підприємства скеровані письмові повідомлення про невизнання податкової звітності поданих підприємством податкових декларацій із зазначенням причин такого невизнання. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, долучених ДПІ до матеріалів справи, а саме повідомлення про невизнання як податкової звітності від 20.01.2011 року з доказами надіслання ПП «Альвеол», повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації від 11.05.2011 року з доказами надіслання, повідомлення про невизнання як податкової звітності від 21.09.2010 року та від 21.08.2010 року з доказами надіслання та повідомлення про невизнання як податкової звітності від 19.08.2010 року з доказами надіслання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПП «Альвеол», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки податковим органом протиправно не взято до уваги уточнюючий розрахунок з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2009 року при визначенні податкового зобов'язання позивача по декларації за грудень 2009 року, податкова вимога № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 76399,19 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов у цій частині слід задовольнити.

Крім того, оскільки на квитанціях поштових відправлень, якими надсилалась, як стверджує відповідач, рішення про відмову у прийнятті податкових звітностей ПП «Альвеол», відсутня дата таких відправлень, суд вважає такі докази неналежними, а тому відповідні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно з п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За правилами п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, 06 вересня 2010 року ДПІ на підставі акта перевірки № 2075/15-2/30052482 від 30.08.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009551502/0, яким за порушення п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

06 жовтня 2010 року ДПІ на підставі акта перевірки № 2506/15-1 від 06.10.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008381501/0/26976, яким за порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 жовтня 2010 року ДПІ на підставі акта перевірки № 2489/15-2/30052482 від 06.10.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010731502/0, яким за порушення п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 грудня 2010 року ДПІ на підставі акта перевірки № 3277/15-1 від 29.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011471501, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

08 лютого 2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 154/15-2/30052482 від 07.02.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000651502/0, яким за порушення п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

21 березня 2011 року ДПІ на підставі акта перевірки № 595/15-1 від 21.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001871501/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

31 травня 2011 року ДПІ на підставі акта перевірки № 01283/1501/30052482 від 31.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004081501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1020 грн., у тому числі основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції 1020 грн.

29 листопада 2011 року ДПІ виставлено податкову вимогу форми «Ю» № 1497, відповідно до якої сума податкового боргу ПП «Альвеол» станом на 29.11.2011 року за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1824004,56 грн., у тому числі податок на прибуток приватних підприємств 1115004,19 грн., ПДВ 611089,37 грн., штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів 92784,50 грн., податок на доходи фізичних осіб 5126,50 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як слідує з матеріалів справи, у рядку 20 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року позивачем зазначено суму 1291302 грн. (а.с. 15-17).

Разом з тим позивачем до матеріалів справи додано уточнюючий розрахунок з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2009 року. Відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку позивачем виявлено помилку у рядку 20 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 1291302 грн. та у зв'язку із цим здійснено зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету. Зазначений уточнюючий розрахунок отримано відповідачем 27.01.2010 року (а.с. 21-22).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкової вимоги № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 76399,19 грн.

Перевіряючи правомірність скасування судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень, № 0008381501 від 06.10.2010 року, № 0010731502 від 07.10.2010 року, № 0000651502 від 08.02.2011 року, № 0004081501 від 31.05.2011 року та податкової вимоги № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 1530 грн. апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеними нормативними положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків.

Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 згаданого Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пп. 4.1.7. п. 4.1 цієї ж статті платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Як слідує з матеріалів справи, декларація з податку на прибуток ПП «Альвеол» за півріччя 2010 року надіслана в ДПІ 30 липня 2010 року (а.с. 26-27).

19 серпня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 21824/10/28-208 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року (а.с. 87).

Виходячи із вказаного рішення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не дотримано порядку невизнання як податкової звітності податкової декларації, встановленого п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому податкове повідомлення - рішення № 0008381501/0/26978 від 06.10.2010 року та податкова вимога № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 170 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Як слідує з матеріалів справи, декларація з податку на прибуток ПП «Альвеол» за І квартал 2011 року надіслана в ДПІ 04 травня 2011 року (а.с. 41-43).

11 травня 2011 року відповідачем прийнято рішення № 16226 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року та запропоновано привести зазначену звітність у відповідність з вимогами ст. 48 Податкового кодексу України та подати її до податкового органу.

При цьому, на долученій до матеріалів справи копії квитанції про надіслання такого рішення відсутня дата здійснення поштового відправлення, що є неналежним доказом своєчасного надіслання позивачу рішення від 11.05.2011 року. Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0004081501 від 31.05.2011 року та податкової вимоги № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 1020 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Альвеол» подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року.

21 вересня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 25293/10/28-208 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року. Разом з тим, доказів надіслання такого рішення позивачу відповідачем не подано.

З огляду на відсутність доказів повідомлення позивача про рішення від 21.09.2010 року про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0010731502/0 від 07.10.2010 року та податкової вимоги № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 170 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Альвеол» подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

20 січня 2011 року ДПІ прийнято рішення № 1836/10/28-208 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. При цьому, на долученій до матеріалів справи копії квитанції про надіслання такого рішення відсутня дата здійснення поштового відправлення, що є неналежним доказом своєчасного надіслання позивачу рішення від 20.012011 року. Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000651502/0 від 08.02.2011 року та податкової вимоги № 1497 від 29.11.2011 року в частині визначення податкового боргу в сумі 170 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 813/2688/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук