Ухвала

від 04.12.2014 по справі 2а-12554/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 17192/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Білобрама Т.Б.

представника відповідача Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПАТ «Львівобленерго» 02.11.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000912301/11262 від 07.06.2011р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 304346,60 грн., штрафна санкція 1 грн. та №0000180802/08-02/966 від 08.06.2011р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 300324,94 грн., штрафна санкція 1 грн.

В позовній заяві зазначає, що у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Енергокрон» та ТзОВ «ННІ Україна» .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000912301/11262 від 07.06.2011р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000180802/08-02/966 від 08.06.2011р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права .

Апелянт зазначає, що наявність лише отриманої податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ «Енергокрон» та ТзОВ «ННІ Україна» не може бути підставою для включення визначених у такій накладній податку на додану вартість до податкового кредиту.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівобленерго» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Енергокрон» (ЄДРПОУ 35454111) та ТзОВ «ННІ Україна» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., про що 26.05.2011 року складено Акт №527/23-1/00131587 (а.с.20-28).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст.198 ПК України - завищено податковий кредит у розмірі 304346.60 грн. за лютий 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за лютий 2011р.

На підставі акта, відповідачем 07.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912301/11262 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 304346,60 грн., штрафна санкція 1 грн. (а.с.18).

У період з 27.05.2011р. по 06.06.2011р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівобленерго» з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень, лютий, березень 2011р. при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Окко-Бізнес» (ЄДРПОУ 37278249) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. та ТзОВ «Енергокрон» (ЄДРПОУ 35454111) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., про що 06.06.2011 року складено Акт №614/08- 02/00131587 (а.с.30-41)

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1, ст..185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України - завищення податкового кредиту на суму 300324,94 грн. в березні 2011р.

На підставі складеного акта, відповідачем 08.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000180802/08-02/966 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 300324,94 грн., штрафна санкція 1 грн.(а.с.19).

На погляд податкового органу вказані у актах порушення полягають у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Енергокрон» та ТзОВ «ННІ Україна» у період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. (Акт №527/23-1/00131587 (а.с.20-28)) та не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Енергокрон» у березні 2011р. (Акт №614/08- 02/00131587 (а.с.30-41)).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Так, з матеріалів справи видно, що позивачем укладено з ТзОВ «Енергокрон» договір поставки від 05.03.2010р. №12/10-86 (т.1 а.с.237-239) (Протокол розкриття тендерних пропозицій №46 від 12.02.2010р.(т.1 а.с.232-234), предметом якого є поставка позивачу самоутримного ізольованого проводу та договір від 19.03.2010р. №12/10-92 (т.1 а.с. 240-241) (Протокол розкриття тендерних пропозицій №45 від 11.02.2010р. (т.1 а.с.227-230), предметом якого є поставка продукції визначеної у специфікаціях (т.1 а.с.243-246).

ТзОВ «Енергокрон» поставлено обумовлену продукцію згідно видаткових накладних (т.2 а.с.1-4), прибуткових ордерів (т.2 а.с.5-8), яка оплачена позивачем згідно платіжних доручень (т.1 а.с. 247-250), а позивачем отримано від постачальника податкові накладні (т.1 а.с.61-64)

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується також тими, що придбаний товар позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом передачі філіям, що підтверджується накладними на відпуск філії, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів та подорожніми листами (т.2 а.с.9-173)

Також позивачем укладено з ТзОВ «ННІ України» договір про переведення боргу №2505- 1 від 25.05.2010р.(т.1 а.с.77) за договором укладеним між ВАТ«Львівобленерго» та ТзОВ «Роксвіл» №12/10-51 від 04.02.2010р. (т.1 а.с.78-79) (Протокол розкриття тендерних пропозицій №9 від 11.01.2010р. (т.1 а.с.73-75), предметом яких є поставка продукції визначеної у п.1.2 договору №12/10-51 від 04.02.2010р. та специфікаціях (т.1 а.с.81-89).

У лютому 2011р. позивачем отримано згідно прибуткових ордерів (т.1 а.с.132,139,146,152,164,173,179) і видаткових накладних (т.1 а.с.99-106), опор залізобетонних - 742 шт. на загальну суму 1059954,00грн. за що проведено оплату (т.1 а.с.90-98) та отримано від постачальника податкові накладні №№1,2,3,4,5,6,7 від 07.02.2011р. та №№8,9 від 08.02.2011р.(т.1 а.с.52-60).

Судом першої інстанції встановлено, що отримані від ТзОВ «ННІ України» опори перевозилися залізничним транспортом, доказом чого є вантажні накладні (т.1 а.с.107-115), та у подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом передачі філіям що підтверджується накладними на відпуск філії, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів та подорожніми листами (т. 1 а.с. 117-226).

Посилання апелянта на те, що податковому органу не представлено всіх документів на перевозку отриманих товарів не заслуговує на увагу, так як не спростовує представлених вище документів про таку перевозку.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.180.1. ПК України, для цілей оподаткування платником податку є:

будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже,між позивачем та ТзОВ «Енергокрон» і ТзОВ «ННІ Україна» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами зі сплатою позивачем у ціні товару податку на додану вартість, претензій до оформлення яких податковим органом не було ( хіба констатовано неповнота документів щодо перевозки), відтак позивач мав право сформувати податковий кредит по вказаних операціях.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити також, що всі контрагенти на час господарських операцій були за реєстрованими платниками ПДВ, а також вказані угоди не визнавалися судом нікчемними.

Процесуальних судових рішень щодо притягнення керівників чи інших осіб до відповідальності за ухилення від оподаткування чи фіктивного підприємництва суду не представлено.

За таких обстави, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу визнано протиправними і скасовано обгрунтовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі №2а-12554/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 09.12.2014 року.