Постанова

від 11.12.2014 по справі 910/20284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/20284/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Думич І.І.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест»

про стягнення 30009,03 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Укрбуд-Інвест» про стягнення 30009,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19630,84 грн. боргу, 2212,22 грн. пені, 1723,72 штрафу, 1224,64 грн. 3% річних та 3069,99 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 в частині стягнення штрафу та пені та постановити нове, яким в задоволенні стягнення штрафу та пені відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду на 11.12.2014.

Через відділ документального забезпечення до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Представник позивача в судове засідання з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання на вказану дату не з`явився. Про день та час розгляду спору повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

30.04.2012 між Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 87.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення площею 23 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37 на 5 поверсі в будівлі навчально-виробничого корпусу (реєстровий номер 01018947.1.ТЖЕЧСТ 2635), що перебуває на балансі Інституту водних проблем і меліорації НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на «31» жовтня 2011 і становить за незалежною оцінкою 97784,73 грн.

Майно передається в оренду з метою під офіс (п.1.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.05.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення площею 23 кв.м по вул. Васильківська, 37.

Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 01 травня 2012 р. до 30 квітня 2013 р. включно (п.10.1 договору).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору від 30.04.2013, №2 від 31.12.2013 про продовження дії договору до 20.12.2016.

Згідно з п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2012) 1481,44 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2012 - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць березень 2012 на індекси інфляції за квітень, травень 2012.

Згідно з п.5.11 договору, орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, на виконання вищезазначеного пункту договору, 30.04.2012 між Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» був укладений договір № 87/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п.1.1 договору № 87/1, балансоутримувач Інститут водних проблем і меліорації забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03022 м. Київ , вул. Васильківська 37, загальною площею 10725 кв. м , а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п.2.2.3 договору № 87/1, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до виконавчої вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Як зазначав позивач, починаючи з червня 2012 відповідач мав заборгованість за оренду плату та за комунальні послуги.

30.05.2013 відповідач звернувся з листом до позивача з листом № 3, в якому просив про розстрочку сплати боргу за оренду та комунальні послуги. Проте проплати так здійснені й не були.

29.08.2013 відповідач знову ж таки звернувся до позивача із листом № 4, в якому просив зменшити площу орендованого приміщення до 18 кв.м.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 до договору №87 від 30.04.2012 року виклали пункту договору в наступній редакції:

- п.1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення (далі - майно) площею 18 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ-22, вул. Васильківська, 37 на п'ятому поверсі в будівлі навчально-виробничого корпусу (реєстровий номер 01018947.1.ТЖЕЧСТ 2635), що перебуває на балансі Інституту водних проблем і меліорації НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2013 і становить за незалежною оцінкою 95562 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем так борг й не був сплачений, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.11 договору, орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Враховуючи вищезазначене, станом на 13.10.2014 факт наявності основної заборгованості за договорами у відповідача перед позивачем в сумі 19 630,84 грн. (16 346,64 грн. - по договору № 87 від 30.04.2012 та 3284,20 грн. по договору № 87/1 від 30.04.2012) належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2212,22 грн. та штраф в розмірі 1723,72 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.3 договору № 87/1 передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що Господарським судом міста Києва вірно задоволено вимогу про сплату пені в розмірі 2212 грн. (2 047,71 грн. за період з 16.04.2013 по 22.09.2014 року - по договору № 87 від 30.04.2012 ) та (164,51 грн. за період з 13.04.2013 по 22.09.2014 по договору № 87/1 від 30.04.2012).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 069,99 грн. інфляційних втрат та 1 224,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком індексу інфляції за період з 13.06.2012 по 31.08.2014 в розмірі 3 069,99 грн. (2445,29 - по договору № 87 від 30.04.2012 та 624,70 грн. по договору №87/1 від 30.04.2012) та 3% річних за період з 13.06.2012 по 31.08.2014 в розмірі 1 224,64 грн. (1 028,30 - по договору № 87 від 30.04.2012 та 196,34 грн. по договору № 87/1 від 30.04.2012) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, зважаючи на умови договору, просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 723,72 грн.

Так, п.3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідач, не заперечуючи та визнаючи основну суму боргу, 3% річних та інфляційні втрати, звертаючись із апеляційною скаргою, зазначає, що стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки абзацом 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, Господарський суд міста Києва правомірно та обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення штрафу в розмірі 1 723,72 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Інвест» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/20284/14- без змін.

Матеріали справи № 910/20284/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов