Постанова

від 18.12.2014 по справі 917/1679/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 917/1679/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя

Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

прокуратури - Семенюк В.В. (посвідчення №023508 від 11.12.2013р.);

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава, в інтересах держави в особі Озерянської сільської ради Кобеляцького району, с. Озера, (вх. № 3373П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. по справі № 917/1679/14

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Гай", с.Морози, Полтавська область,

до відповідача Озірського споживчого товариства Кобеляцької райспоживспілки, м.Кобеляки, Полтавська область,

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю; визнано договір "купівлі - продажу аукціонних основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України" від 23.04.2002p., укладений між Селянським (фермерським) господарством "ГАЙ" та Озірським споживчим товариством Кобеляцької райспоживспілки, дійсним; визнано право власності за Селянським (фермерським) господарством "ГАЙ" на 61/100 частину громадської будівлі - приміщення магазину № 10 "Продукти", 1963 року побудови, що складається з підвалу площею 68,9 кв.м., сходів площею 7,9 кв.м., складу 57,5 кв.м. і торгівельної зали площею 71,4 кв.м., загальною площею 205,7 кв.м. та знаходиться за адресою: с. Морози, Кобеляцького району по вул. Центральна, 2.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, у зв'язку з цим господарський суд першої інстанції визнач вищезазначений договір дійсним та, відповідно, права власності позивача на спірне майно.

Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Озерянської сільської ради Кобеляцького району, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/167914 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, вважає, що судом розглянуто справу за відсутності спору, чим порушено вимоги ст. 15 Цивільного кодексу України, оскільки, факт оспорювання, порушення, невизнання чи заперечення прав позивача саме відповідачем у матеріалах справи відсутні, оскільки останній право власності на об'єкт нерухомого майна не оспорював та не заявляв претензій до позивача.

Озерянська сільська рада Кобеляцького району направила листа до Харківського апеляційного господарського суду (вх. 10452 від 13.11.2014р.) про розгляд справи без участі їх представника.

Прокуратура Полтавської області (вх. 10670 від 17.11.2014р.) направила листа, в якому підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 10746 від 17.11.2014р.), в якому він заперечує проти апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач надав листа від 01.12.2014р. №12 (вх. 11776 від 05.12.2014р.), в якому він заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а також просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Позивач надав до суду супровідним листом (вх. 11777 від 05.12.2014р.) витребувані документи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р., а саме копію свідоцтва №2750 про право власності на нежитлову будівлю від 22.03.2002р.

У судовому засіданні 17.12.2014р. представник прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.04.2002p. між Озірським споживчим товариством (продавець) та Фермерським господарством "ГАЙ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу аукціонних основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 договору Озірське споживче товариство зобов'язується передати у власність Фермерському господарству «ГАЙ» основні засоби, частину нежитлової будівлі - приміщення магазину №10 загальною площею 205 кв.м.

Пунктом 1.5 встановлено, що вказане в цьому договорі майно продано за 8933 грн.

Реалізована нежитлова будівля належала Озірському споживчому товариству Кобеляцької райспоживспілки на підставі Свідоцтва № 2750 про право власності від 22.03.2002p., що видане на підставі рішення виконкому Озерянської сільської ради, Кобеляцького району, Полтавської області №123 від 10.09.1998 року та зареєстрованого 22.04.2002р. в КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим № 38 в реєстровій книзі № Н-1.

Зазначений магазин знаходиться по вул. Центральна, 2 в с. Морози, Кобеляцького району та відповідно до довідки від 25.07.2014 р № 132 наданої КП "Полтавського МБТІ", складає 61/100 частину об'єкту нерухомого майна та в цілому складається з приміщень загальною площею 205,7 кв.м. (а.с. 13).

Згідно з довідкою від 25.07.2014 р № 133 наданої КП "Полтавського МБТІ", загальна площа магазину змінилася із 205 кв.м. на 205,7 кв.м. Площа змінилася у зв'язку з проведеною інвентаризацією, переобмірами та перерахунком, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001р. за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями) не є самовільним.

31.07.2014р.Озірським споживчим товариством позивачу надано письмову відповідь (вих. № 7) про неможливість оформлення договору нотаріально та зазначено, що на балансі Озірського споживного товариства Кобеляцької райспоживспілки, магазин № 10 "Продукти", не перебуває (а.с. 30).

У зв'язку з тим, що вищезазначений договір нотаріально не посвідчений, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.04.2002р. та про визнання права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом названого договору.

09.09.2014р. господарським судом Полтавської області винесено оскаржуване рішення, яким позов задоволено повністю з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

В листі Верховного Суду України від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" зазначено, що таким чином, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у ст. 15 ЦК підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах цивільного законодавства, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); поширення про особу недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); розкриття таємниці про стан здоров'я особи (ст. 286 ЦК); піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК); неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК); протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК); безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК); неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК); невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язання (ст. 610 ЦК); безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК); продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК); втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст. 951 ЦК); спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст. ст. 1166 - 1167 ЦК).

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати

його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

З урахуванням наведеного важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Озірське споживче товариство листом від 31.07.2014р. №7 повідомило, що на балансі останнього спірне приміщення не перебуває, договір по зазначеному магазину від 23.04.2002р. укладений між Озірським споживчим товариством та СФГ «Гай» посвідчити нотаріально не є можливим в силу чинного законодавства (а.с. 30).

А також, Озірське споживче товариство (відповідач у справі) листом від 31.07.2014р. №6 повідомило господарський суду Полтавської області про те, що позов підтримує в повному обсязі (а.с. 36).

Отже, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України , ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивачем не вказано, які його права або охоронювані законом інтереси порушені відповідачем, та не обґрунтував, у зв'язку з чим він звернувся з позовом у даній справі, стверджуючи лише про відмову відповідача оформити договір нотаріально.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відсутній факт порушення або оспорення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, за таких обставин колегія судді прийшла до висновку про відмову позивачу у позові, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 12 Земельного кодексу України (станом на 2002 рік) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (станом на 2002 рік) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що Озеренська сільська рада (до повноважень якої відноситься розпорядження земельної ділянки, на якій знаходиться оспорюваний об'єкт) передала земельну ділянку у власність позивача.

Крім того, у матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташований магазин.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а саме про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним, а також про відсутність документів, які б свідчили про перехід права власності або права користування земельною ділянкою, що належить Озерянській сільській раді, на якій розташований магазин.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову, отже, рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1679/14 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава, в інтересах держави в особі Озерянської сільської ради Кобеляцького району підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава, в інтересах держави в особі Озерянської сільської ради Кобеляцького району задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі №917/1679/14 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.12.2014р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко