Ухвала

від 20.11.2014 по справі 808/9399/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 808/9399/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.

           суддів:                     Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізької окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №808/9399/13-а за позовом приватного підприємства «Кастор Компані» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень, -

в с т а н о в и в :

           05 грудня 2013 року приватне підприємство «Кастор Компані» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №0001072201 від 20.11.2013 року та №0001062201 від 20.11.2013 року.

          Адміністративний позов обґрунтований тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних правовідносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та на обставинах, що не відповідають дійсності, тому вказані висновки носять протиправний характер, а оскаржувані податкових повідомлень – рішень підлягають скасуванню.

          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення – рішення №0001072201 від 2011.2013 року та №0001062201 від 20.11.2013 року.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного суду.

          Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок укладення правочинів, що не підтверджені належними документами первинного бухгалтерського обліку, з метою отримання податкової вигоди. У зв'язку з зазначеним, податковим органом було правомірно відображено в висновках акту перевірки про виявлені під час проведення перевірки порушення та прийнято за наслідками перевірки податкові повідомлення – рішення, які є законними та обґрунтованими, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 08.10.2013 року по 21.10.2013 року посадовими особами ДПІ в Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт №99/22-01/34640309 від 04.11.2013 року.

          Перевіркою встановлено такі порушення вимог норм податкового законодавства:

          п. 5.1, абз.4 пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, внаслідок чого ПП «Кастор Компані» занижено сплату податку на прибуток на загальну суму 130 564,00 грн., у т.ч. по відповідних податкових періодах:

          - 4 квартал 2010 року у сумі 49 204,00 грн..

          - 4 квартал 2011 року у сумі 81 360,00 грн..

          ст.1, п. 2, ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» п.1.7 с. 1 пп.7.4.1 п. 7.3 ст. 7 пп. 72.27 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок а додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та. пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ, внаслідок чого ПП «Кастор Компані» завищено податковий кредит у загальній сумі 121 178,00 грн., у т.ч. по відповідних податкових періодах:

          листопад 2010 року у сумі 42 668,00 грн.,

          жовтень 2011 року у сумі 78 510,00 грн..

          п.1.2, п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784, у березні 2011 року не було відображено у звітах за формою 1 ДФ ознаку 128 «Соціальні виплати з відповідних бюджетів» (пп.165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розділу ІУ Кодексу), а саме: перераховані кошти на виплату по вагітності та родам найманому працівнику.

          На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення – рішення:

          №0001062201 від 20.11.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 130564 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12301 грн..

          №0001072201 від 20.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 121178 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30294,5 грн..

          Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень №0001062201 та №0001072201 від 20.11.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

          Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, сформовано податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств за наслідками господарських операцій, які мали характер реального настання наслідків ними обумовлених, що підтверджується складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку.

          Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Як вбачається зі змісту акту перевірки єдиною підставою для висновків податкового органу про порушення ПП «Кастор Компані» вимог податкового законодавства в перевіряє мий період слугував факт ненадання позивачем до перевірки оригіналів ВМД.

          Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 132 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні приписи містять норм Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для віднесення платником податків валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність факту сплати протягом звітного періоду сум на підготовку організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за умови належного документального підтвердження означених витрат.

          Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

          Аналогічні приписи містять норми Закону України «Про податок на додану вартість».

          Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

          Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПП «Кастор компані» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Нова пошта» (код ЕДРПОУ 31316718). Порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту податкової накладної, виписаної ТОВ «Нова пошта» на адресу ПП «Кастор компані». При перевірці встановлено, що перевіряєме підприємство не має оригіналу податкової накладної: дата виписки п/н 31.10.2011, номер - 19471/004, період включення до податкового кредиту- жовтень 2011 pоку, сума ПДВ 2 482 грн

У листопаді 2010 року та у жовтні 2011 року відповідачем було придбано імпортні колеса для вантажних ручних візків на загальну суму ПДВ 118 696 грн., а саме у листопаді 2010 року сума ПДВ 42 668 грн., та у жовтні 2011 року сума ПДВ 76 028 грн. від іноземного постачальника «Aldo Valsecchi» м.Гравеллона Тосе, Італія у листопаді 2010 року та іноземного постачальника компанія «Zhongshan Longway Casters Co., Ltd» у жовтні 2011 p. та включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 118696,00 грн., відповідно до внутрішніх вантажно-митних декларацій ПП «Кастор Компані», а саме:

- ВМД від 16.11.2010 № 11200010/2010/009364 на суму ПДВ 42668 грн.

- ВМД від 06.10.2011 № 11200010/2011/009370 на суму ПДВ 76038 грн.

          На підтвердження правомірності відображення в податковій звітності вказаний господарських операцій, позивачем надавались для перевірки зовнішньоекономічні контракти з «Aldo Valsecchi» №7 від 17.02.2010 та «Zhongshan Longway Casters Co., Ltd» №8 від 25.02.2010 та комерційні інвойси до них. Тобто всі первинні документи на підтвердження правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ перевіряючі отримали в ході перевірки.

Вказані документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Проте, як вже зазначалось, через ненадання до перевірки оригіналів ВМД податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства, в результаті чого позивачем завищено валові витрати та занижено податок на додану вартість за перевіряємий період.

          Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

          Згідно з ч.2 ст. 27 Митного кодексу України (чинного на момент проведення перевірки, далі - МК України), митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується лише після здійснення встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 81 МК України декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно зі ст. 86 МК України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

З даної норми вбачається, що оригінал митної декларації знаходиться в митних органах, які на сьогоднішній день входять в структуру відповідача - Міністерства доходів і зборів України (п.1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента від 18 березня 2013 року №141/2013).

Відповідно пп.14 п.6 зазначеного Указу, Міндоходів має право одержувати в установленому порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, що стосуються митного та податкового законодавства.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність оригіналів ВМД у позивача на момент проведення перевірки є необґрунтованими, та не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів порушення позивачем вимог норм законодавства.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.          

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №808/9399/13-а – залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                            О.О. Круговий

          Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко

          Суддя:                                                            С.А. Уханенко