Постанова

від 17.12.2014 по справі 903/240/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 903/240/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного комунального підприємства "Луцьктепло" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 903/240/14 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі державного комунального підприємства "Луцьктепло" до товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Маркет" про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2014 року прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі державного комунального підприємства "Луцьктепло" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Маркет" про стягнення 122350,11 грн. боргу, з якого 62731,02 грн. - сума основної заборгованості, 58697,40 грн. - пеня, 462,96 грн. - 3 % річних, 458,73 грн. - інфляційні, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 6-137 від 21 травня 2009 року про надання послуг з теплопостачання в частині розрахунків за отримані послуги.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15 квітня 2014 року провадження у справі в частині стягнення 8500 грн. припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 84501,41 грн., з яких 54231,02 грн. заборгованості, 29348,70 грн. пені, 462,96 грн. 3 % річних, 458,73 грн. інфляційних, а також 2447 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року рішення місцевого суду скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54231,41 грн. основного боргу. В частині стягнення 58697,40 грн. пені, 462,96 грн. 3 % річних, 458,73 грн. інфляційних в позові відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 8500 грн. припинено. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір.

У касаційній скарзі державне комунальне підприємство "Луцьктепло", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову у справі в частині відмови у стягненні 58697,40 грн. пені, 462,96 грн. 3 % річних, 458,73 грн. інфляційних скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача, прокурора вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 21 травня 2009 року сторонами укладено договір № 6-137 про надання послуг з теплопостачання, а також додаток № 1 до нього.

За умовами договору позивач зобов'язався надавати споживачу послуги з теплопостачання, а останній - приймати та оплачувати їх на умовах і в терміни, передбачені договором та додатком до нього.

Договором від 5 жовтня 2009 року внесено зміни до додатку № 1 до договору від 21 травня 2009 року.

Відповідачем в період з вересня 2013 року по січень 2014 року отримано послуг з теплопостачання на загальну суму 83431,02 грн., проте, оскільки ним оплачено 20700 грн. і заборгованість перед позивачем становить 62731,02 грн., останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Оскільки після пред'явлення позову відповідач платіжним дорученням № 117 від 28 березня 2014 року перерахував позивачу 8500 грн. за опалення та гарячу воду, провадження у справі в цій частині позовних вимог судом припинено на підставі п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з встановленого факту порушення відповідачем умов договору щодо повноти та своєчасності розрахунків за отримані послуги з теплопостачання та факту погашення ним частини основного боргу після порушення провадження у справі, в розмірі 8500 грн., керуючись нормами ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 54231,02 грн.

Разом з тим, враховуючи прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, положення ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, суд задовольнив вимоги щодо стягнення інфляційних і 3 % річних в повному обсязі, зважаючи на правильність відповідних розрахунків позивача, а вимоги стосовно стягнення пені, передбаченої п. 4.4 договору за порушення строку оплати послуг з теплопостачання, - частково, зменшивши дану суму на 50 % на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового скасування рішення місцевого суду та частково задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 54231,41 грн. основного боргу та відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення 58697,40 грн. пені, 462,96 грн. 3 % річних, 458,73 грн. інфляційних, а також, припинивши провадження у справі в частині стягнення 8500 грн. основного боргу.

При цьому, відмовляючи у стягненні пені, інфляційних і 3 % річних, апеляційний господарський суд виходив з того, що за умовами п. 3.2 договору від 21 травня 2009 року споживач зобов'язався проводити передоплату за послуги в розмірі 100 % вартості послуг, визначених згідно з додатком № 1, в термін до 1 числа розрахункового місяця, а тому, момент виникнення боргу у споживача настає саме з невнесення ним передоплати, а не з часу виставлення рахунків. Дані про те, який розмір попередньої оплати мав бути внесений відповідачем перед кожним звітним місяцем, в матеріалах справи відсутні, а тому, оскільки механізм нарахування санкцій відносно такого прострочення договором, укладеним сторонами, не передбачений, факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем не доведений.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, 3 % річних і пені з наведених судом мотивів погодитись не можна, оскільки дане твердження суду протирічить його ж висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості, не відповідає умовам розділу 3 договору, які регулюють порядок проведення розрахунків, і встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені, інфляційних, 3 % річних і судових витрат підлягає скасуванню.

Разом з тим, прийняте у справі рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного комунального підприємства "Луцьктепло" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 903/240/14 в частині вирішення спору щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних, а також розподілу судових витрат скасувати.

В решті постанову та рішення господарського суду Волинської області від 15 квітня 2014 року в повному обсязі залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.