Ухвала

від 19.11.2014 по справі 12/281

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/1914/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 12/281 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області

до 1.Малого приватного підприємства «Віал»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерторг-КТФ»

про визнання угод недійсними та стягнення в доход держави грошових коштів в сумі 431440,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Сокирянська ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального права та задовольнити позов.

Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що в період часу з 10.01.2005 по 27.04.2005 між МПП «Віал» (покупець) та ТОВ «Майстерторг-КТФ» (продавець) були укладені усні правочини щодо поставки товарів (цвяхи, шифер, магнітний пускач, водозахисний світильник, ворота металеві, контактор, автомат АЕ-3716-160А, трансформатор,вентильний розрядник, провід, затискач анкерний,відливи, лійка водостічна, коліно водостічне, ринва) та послуг (монтажних, транспортних), з посиланням на виконання яких продавець виписав покупцю податкові накладні (з датами з 10.01.2005 по 27.04.2005) на загальну суму поставки 215720,00 грн.(в тому числі ПДВ 36170,00 грн.), а покупець оплатив вартість товару. Копії податкових накладних на поставку товару та квитанцій до прибуткових касових ордерів на суми прийнятої готівки приєднані до матеріалів справи (а.с.31-59).

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення щодо господарських зобов'язань, здійснених до 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, яким в статтю 228 Цивільного кодексу України внесені зміни і доповнення) слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою позову слугувала та обставина, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.04.2005 у справі № 2-969 за 2006 рік визнані недійсними установчі документи ТОВ «Майстерторг-КТФ» з моменту їх складання, а свідоцтво про реєстрацію цього товариства платником ПДВ -з моменту внесення в Реєстр платників податку на додану вартість (а.с.15-16).

Разом з тим, сам факт визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Майстерторг-КТФ» не є безумовним свідченням вчинення цим підприємством господарського зобов'язання, в тому числі з поставки товарів та послуг МПП «Віал», з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ТОВ «Майстерторг-КТФ» при укладанні правочинів (вчиненні господарських зобов'язань) з МПП «Віал» не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді справи № 2-969.

У судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобов'язання, що виникло на підставі цього договору.

Інших підстав, окрім як посилання на факт визнання недійсними статутних документів ТОВ «Майстерторг-КТФ», на обґрунтування протиправності правочинів між відповідачами Сокирянська ОДПІ в судовому процесі не наводить.

За відсутності доведеності в судовому процесі умислу у відповідачів при укладанні правочинів (вчиненні господарських зобов'язань), який відповідає характеру дій, визначених у гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України, суди дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для застосування до відповідачів конфіскаційних наслідків недійсності господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев