Ухвала

від 16.12.2014 по справі 826/245/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/245/14 ( у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 26» лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія «Автодок» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 р. № 0004162208 та № 0004172208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 26.02.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Компанія «Автодок» з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_3.(і.п.н. НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_4(і.п.н. НОМЕР_5) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2013 р. № 190/1-22-08-3642897.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р.

В контексті наведеного встановлено укладання між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (повірений) договору доручення від 03.10.2011 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Повірений, діючи в межах даного договору за дорученням довірителя забезпечує доставку автомобільним та залізничним транспортом належного довірителю товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу № 03/10/11 від 03.10.2011 р. на користь та за рахунок ВАТ «ЖЦПК»» за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4.

Перевіркою встановлено оформлення в період 11.10.2011 р.17.11.2011 р. податкових накладних на загальну суму 2 801 646,86 грн. без ПДВ, ПДВ - 560 329,38 грн., перелік яких визначено на стор. 4 - 5 акту перевірки. Номенклатура поставки - макулатура. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в період виписки податкових накладних.

Надалі зазначається, що позивачу виписано видаткові накладні на ті самі суми та в ті самі дати, з тією ж номенклатурою поставки. До складу витрат позивачем віднесено 2 801 647 грн. у 4 кв. 2011 р.

Оплата проведена у розмірі 3 361 974 грн. з ПДВ 560 329 грн.

Надалі також зазначається, що свідоцтво платника ПДВ контрагента (ФОП ОСОБА_2.) анульовано 28.02.2013 р. у зв'язку з надання декларацій про відсутність поставок.

Вказується, що Рокітнянським відділенням Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2, акт від 15.12.2011 р. № 15/1701/НОМЕР_4 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

В результаті наведеного, як зазначається в Акті перевірки, задекларовані ФОП ОСОБА_2 податкові зобов'язання зменшені до « 0», крім того, задекларований податковий кредит по контрагентам-покупцям, сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0» у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 не знаходиться за податковою адресою.

Таким чином, як зазначає відповідач, ФОП ОСОБА_2 використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності. Виходячи з наведеного, як зазначає ДПІ, ФОП ОСОБА_2 здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В ході аналізу податкової звітності, як вказується ДПІ, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відсутнє, як зазначає ДПІ, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Наведене, як зазначає ДПІ, дає підставу стверджувати про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «Компанія «Автодок» та ФОП ОСОБА_2 щодо надання товару.

Відтак, як приходить до висновку ДПІ, позивачем порушено вимоги п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело до завищення витрат у 4 кв. 2011 р. на 2 801 647 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на 644 379 грн.

Враховуючи наведене, ДПІ також приходить до висновку, що в порушення вимог п. 198.3., п. 198.6. ПК України ПП «Компанія «Автодок» завищено податковий кредит на 560 329 грн.: у жовтні 2011 р. - 310 748 грн., у листопаді 2011 р. - на 249 581 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які за результатами оскарження в адміністративному порядку залишені без змін.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з контрагентом під час розгляду справи також встановлено наступне.

Так, згідно із договором № 03/10/2011 р. від 03.10.2011 р. контрагент зобов'язався поставити позивачу макулатуру марок МС-5Б-1, МС-5Б-2, МС-5Б-3, МС-6Б-1, МС-6Б-2, МС-6Б-3; ДСТУ 3500:2009. Обумовлена загальна кількість - 5000 тон по ціні 1 275 грн. за тону (без ПДВ), загальною вартістю 7 650 000 грн. з ПДВ 1 275 000 грн.

Доставка здійснюється продавцем до місяця, вказаного покупцем, за рахунок Покупця (п. 4.2. договору).

Моментом передачі товару, тобто моментом поставки, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції призначення або відмітка в ТТН при доставці автотранспортом.

До договору укладено специфікації № 1 від 03.10.2011 р., № 2 від 17.10.2011 р., де деталізована вартість; місце поставки - ВАТ «Жидачівський ЦАК» - Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4 (транспортування здійснюється за рахунок покупця); спосіб транспортування - залізничним транспортом або автотранспортом; спосіб пакування.

В контексті наведеного до матеріалів справи залучено копії вищезгаданих видаткових накладних про поставку товару в асортименті, а також залучено копії вищезгаданих податкових накладних.

Окрім того, до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні, датовані періодом взаємовідносин позивача з його контрагентом щодо поставки/перевезення макулатури. Зокрема, згідно із цими ТТН замовником є ВАТ «ЖЦПК» (кінцевий отримувач товару), вантажовідправником - ПП «Компанія «Автодок» (ОСОБА_5.), вантажоотримувач - ВАТ «ЖЦПК», визначено пункти навантаження та пункт розвантаження - м. Жидачів. ТТН мають відомості про перевізників та відомості щодо задіяного у перевезенні автотранспорту.

Кожна із ТТН має відмітку (штамп) ВАТ «ЖЦПК» (ВАТ «Жидачівський целюлозо-паперовий комбінат») щодо одержання вантажу.

Відносно обліку операцій, позивачем надано картку рахунку № 631. Щодо розрахунків - надано копії платіжних доручень, проведених банком.

Позивачем, відносно руху товарів, надано договір від 03.10.2011 р. № 1056, укладений з ВАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» щодо поставки комбінату макулатури з додатками та специфікаціями до нього.

До договору залучено листи-підтвердження комбінату про одержання макулатури із деталізацією автотранспорту, яким перевозилась макулатура, кількості, вологості, засміченості сировини. До матеріалів справи також надано накладні на поставку комбінату вторинної сировини (макулатури), які супроводжуються копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а також оформлені у зв'язку з поставкою податкові накладні. Відносно розрахунків, позивачем надано платіжні доручення, проведені банком, щодо перерахування комбінатом позивачу коштів в оплату макулатури. Щодо бухгалтерського обліку, до матеріалів справи надано картку рахунку 361. Крім того, надано акти звірки із комбінатом.

Під час розгляду справи позивачем також надано у табличному вигляді узагальнена та систематизована у хронологічному порядку інформація, де відображено рух товарів, а саме операції з придбання та операції з продажу продукції.

У свою чергу, відносно наявності у позивача трудових ресурсів, останнім надано податкові розрахунки за ф. 1-ДФ, де кількість працюючих складає 36 осіб. До цього також надано штатний розклад позивача.

Крім того, з податкової звітності з податку на прибуток позивача за 2 кв., 2-3 кв., 2-4 кв. 2011 р. вбачається декларування загальновиробничих та адміністративних витрат, нарахування амортизації, що, відповідно, вказує на ведення звичайної господарської діяльності.

У взаємозв'язку з наведеним третьою особою (ФОП ОСОБА_2.) до матеріалів справи надано копію Ліцензії № НОМЕР_6, видану 01.02.2011 р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (строк дії - необмежений), на право збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у т.ч. зношених шин, матеріалів текстильних вторинних, використаної металевої тари (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки з-під напоїв, балончики). Надано результати фото-фіксації площадок, де складується макулатура.

Відносно наявності у контрагента трудових ресурсів, останнім надано до матеріалів справи копії трудових договорів с працівниками, у т.ч. укладених в період вересня 2011 р., а також надана звітність з ПДФО щодо декларування податку за трудовими відносинами з трьома працівниками. Надана звітність з єдиного внеску.

Щодо наявності у контрагента складських ресурсів, останнім надано копію договору від 08.10.2010 р. № 08/10-1 відносно оренди приміщень в с. Трушки, Білоцерківського району (засоби захисту рослин). Щодо оренди основних засобів (акумуляторної в с. Миронівка Київської області) надано договір від 01.09.2010 р. № 2.

При цьому, контрагентом надано акти обстеження Таращанського районного полігону твердих побутових відходів, складений 11.10.2011 р. Рокитнянською МДПІ.

Окрім того, надано копію акту обстеження складських приміщень контрагента від 11.10.2011р., щодо оренди 427,4 кв.м. складських приміщень в АДРЕСА_1, де МДПІ зазначено, що контрагент орендує приміщення для зберігання вторинної сировини, яка заготовлюється контрагентом. Зазначено, що в складському приміщенні знаходиться макулатура.

Надано також акт від 11.10.2011 р. обстеження складського приміщення в с. Миронівка, складений МДПІ, де зазначено, що контрагентом орендується площа 113,1 кв.м. для зберігання вторинної сировини, яка заготовлюється контрагентом. В акті зазначено, що за місцем оренди зберігається макулатура та інша вторинна сировина.

Згідно з актом обстеження від 11.10.2011 р., складеним МДПІ, контрагентом на Рокитнянському полігоні твердих побутових відходів контрагентом заготовлюється вторинна сировина, зокрема, макулатура.

Контрагентом також надано до матеріалів справи витяг з протоколу від 27.10.2011 р. пленарного засідання Рокитнянської селищної ради, відповідно до якого прийнято рішення: у зв'язку з тим, що будівництво полігону зберігання твердих побутових відходів не завершено і об'єкт не здано в експлуатацію, надати тимчасовий дозвіл ФОП ОСОБА_2 на збір і переробку вторинної сировини на території полігону.

Щодо наявності у контрагента автотранспорту, останнім надано договори оренди: від 04.01.2010 р. № 040110-18 стосовно оренди автомобіля DAF, д/н. НОМЕР_7, який орендований для виконання робіт по перевезенню вантажів; від 11.01.2010 р. № 010110-16 щодо оренди вантажного автомобіля Mercedes-Benz, д/н. НОМЕР_8 надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_2 (ПГМФ бортовий; легковий фаетон УАЗ).

До матеріалів справи також залучено копію угоди від 04.01.2011 р., укладеної між третьою особою з автопідприємством ТОВ АТТ-Експрес» щодо надання автотранспортних послуг, який супроводжується первинними документами про надання послуг.

В контексті доводів третьої особи, що частину макулатури він збирав самостійно, а іншу частину придбавав у заготівельників, третьою особою надано угоди та первинні документи щодо придбання цих ресурсів у період, який перевірявся.

Контрагентом до матеріалів також надано результати фотофіксації виробничих площ.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені відповідачем в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

При цьому, формуючи висновки відносно порушення позивачем податкового законодавства, відповідач ґрунтується на висновках акту перевірки відносно контрагента від 15.12.2011 р. № 15/1701/НОМЕР_4 про неможливість проведення зустрічної звірки.

У той же час, згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 р. у справі № 2а-398/12/2670, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р., визнано протиправним та скасовано наказ Рокитнянської МДПІ від 14.12.2011 р. № 262 «Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2.», на підставі якого складено вищезгаданий акт.

Окрім того, судом визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 р. № 15/1701/НОМЕР_4.

Відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 72 та ч. 3 ст. 70 КАС України зазначений акт відносно контрагента є доказом, здобутим з порушенням закону, а відтак, не може бути підставою для висновків акту перевірки відносно позивача та, відповідно, ці висновки не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень. При цьому, колегія суддів враховує, що акт відносно позивача складений 13.09.2013 р. та на цей час вищезгадане судове рішення набрало законної сили.

Слід додати, що у вищевказаній постанові суду, останнім прийнято до уваги акти обстеження складських приміщень та світлини даних складських приміщень, які, як зазначив суд, свідчать про реальну роботу фізичної особи - підприємця і перебування його за місцезнаходженням.

В контексті наведеного суд також зазначає, що в матеріалах справи міститься копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 р. (справа № 2610/7853/2012; провадження № 4/2610/1388/2012) відповідно до якої скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області від 26.10.2011 р. за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. З матеріалів справи вбачається, що вказана постанова слідчого стала підставою для проведення перевірки контрагента. Згідно з постановою суду від 31.08.2012 р. апеляцію прокурора у справі визнано такою, що не підлягає розгляду. Згідно з відміткою, постанова набрала законної сили 10.09.2012 р.

У той же час, сукупність вищенаведених та досліджених судом під час розгляду справи первинних, розрахункових, облікових, звітних документів, у т.ч. відомості щодо руху товарів (придбання, продаж), наявності у контрагента ліцензії, наявності у нього трудових та виробничих ресурсів, у т.ч. складських, транспортних ресурсів та відомості щодо доступу до роботи на полігоні та, крім того, акти обстеження складських та виробничих площ, складені МДПІ, якими по суті підтверджується здійснення контрагентом господарської діяльності, а також: наявні ТТН щодо перевезення сировини, її прийняття комбінатом, первинні документи щодо взаємовідносин позивача з комбінатом, тобто відомості про рух сировини, а також досліджені судом інші вищезгадані документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фактичність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 26» лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 26» лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.