Постанова

від 10.12.2014 по справі 907/726/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 907/726/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників: позивача Турок М.І., відповідача Галабурда І.І.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» на рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року по справі №907/726/14 за позовом Свалявської районної спілки споживчих товариств до споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» про визнання частково недійсною постанови зборів уповноважених членів споживчого товариства від 21.04.2013 року

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Свалявська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство». З урахуванням уточнень позивач просив суд визнати частково недійсною постанову зборів уповноважених членів споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» в частині затвердження п. 1.6. розділу першого «Загальні положення» Статуту споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» від 21 квітня 2013 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 09 жовтня 2014 року по справі №907/726/14 позов задоволено повністю.

Споживче товариство «Керецьківське сільське споживче товариство» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року по справі №907/726/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

За твердженням відповідача місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що згідно вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Скаржник вважає, що зміст позовних вимог у даній справі вказує на те, що предметом цього спору є корпоративні відносини. За таких обставин, на думку відповідача, Свалявська районна спілка споживчих товариств у даному випадку не може бути позивачем, оскільки вона не являється ні учасником, ні засновником, ні членом СТ «Керецьківське ССТ». Також зазначає, що положення п. 1.6 Статуту СТ «Керецьківське ССТ» не порушує права та законні інтереси Свалявської РССТ. Вважає, що на час подачі позову до суду СТ «Керецьківське ССТ» не входить до складу Свалявської РССТ. Крім того зазначає, що законодавець не зобов'язує в статуті споживчого товариства визначати чи входить воно до райспоживспілки чи інших об'єднань, оскільки такі відносини оформляються окремим договором.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін.

У судове засідання з'явились представники сторін, надали суду пояснення по суті спору.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Споживчого товариства «Керецьківське ССТ», матеріали справи №907/726/14, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року слід залишити без змін враховуючи наступне.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Предметом спору є постанова зборів уповноважених членів споживчого товариства від 21.04.2013 року в частині затвердження п. 1.6. розділу першого «Загальні положення» Статуту споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство», зареєстрованого у Державного реєстратора 14.10.2013 року.

Згідно з матеріалами справи 21.04.2013 року відбулися загальні збори уповноважених членів Керецьківського споживчого товариства, про що складено протокол зборів уповноважених членів Керецьківського споживчого товариства. Постановою зборів уповноважених Керецьківського споживчого товариства від 21.04.2013 року № 4 було постановлено внести зміни і доповнення до Примірного Статуту споживчого товариства та затвердити зміни і доповнення до Примірного Статуту споживчого товариства, виклавши його у новій редакції. На виконання вказаної постанови прийнято нову редакцію Статуту споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство», яка зареєстрована Державним реєстратором 14.10.2013 року. Відповідно до п. 1.6. Статуту «Розділ I. Загальні положення» визначено, що споживче товариство на добровільних засадах може входити до складу Свалявської районної спілки споживчих товариств з правом вільного виходу з неї.

Позивач, звернувшись із позовом до господарського суду, вважає, що вищезазначена постанова зборів в частині прийняття статуту у новій редакції (п. 1.6. Статуту) є незаконна та суперечить положенням Статуту Керецьківського ССТ в редакції 2009 року (із змінами та доповненнями).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Закарпатської області виходив із наступних підстав і обставин.

За приписами ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут.

В статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Згідно із п. 4 Статуту Керецьківського сільського споживчого товариства (затвердженого постановою зборів уповноважених членів Керецьківського ССТ 06.05.2009 року, державна реєстрація 25.08.2009 року) споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Свалявської районної спілки споживчих товариств, виконує зобов'язання членів спілки, визначених її статутом та має право вільного виходу з неї.

Постановою других зборів Ради Свалявської райспоживспілки п'ятого скликання 08.05.2009 року затверджено Статут Свалявської районної спілки споживчих товариств відповідно до якого п. 2 визначено, що Свалявська районна спілка споживчих товариств (райспоживспілка) створена на добровільних засадах Дусинським, Керецьківським, Полянським, Свалявським споживчими товариствами Свалявського району Закарпатської області, які є її членами та виконують вимоги її Статуту.

23.02.2010 року зборами уповноважених членів Керецьківського сільського споживчого товариства затверджено Зміни та доповнення до Статуту Керецьківського сільського споживчого товариства (державна реєстрація проведена 26.05.2011 року). Відповідно до вказаних змін підпункт «а» і «б» пункту 20 викладено у наступній редакції: «Загальні збори» а) приймають статут споживчого товариства, після попереднього погодження проекту з спілкою, членом якої є споживче товариство, що засвідчується на останній сторінці статуту споживчого товариства підписом голови та печаткою спілки; б) вносяться зміни і доповнення до статуту споживчого товариства після попереднього погодження проекту з спілкою, членом якої є споживче товариство, що засвідчується на останній сторінці статуту споживчого товариства підписом голови правління спілки та печаткою спілки».

Статутом споживчого товариства «Керецьківське ССТ», затвердженого постановою зборів уповноважених членів СТ «Керецьківське ССТ» 21.04.2013 року (державна реєстрація проведена 14.10.2013 року), зокрема, п. 1.6. передбачено, що Споживче товариство на добровільних засадах може входити до складу Свалявської районної спілки споживчих товариств з правом вільного виходу з неї. А також Споживче товариство може на добровільних засадах входити до інших кооперативних спілок. При цьому такі відносини між Споживчим товариством, Свалявською райспоживспілкою та іншими кооперативними спілками діють на підставі договору.

Тому Свалявська районна спілка споживчих товариств звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсною постанови зборів уповноважених членів СТ «Керецьківське ССТ» від 21.04.2013 року в частині затвердження Статуту у новій редакції, зокрема п. 1.6. «Розділ I. Загальні положення», оскільки вважає, що вказаний пункт не містить чіткого визначення стосовно членства Керецьківського ССТ у складі Свалявської райспоживспілки, що в свою чергу негативно впливає на вирішення питань фінансово-господарської діяльності районної спілки в цілому (ведення статистичного обліку, організації ревізій, фінансової звітності спілки перед вищими органами управління тощо).

Зокрема, Статутом споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» в редакції 2009 року, зокрема п. 1.6. «Розділ I. Загальні положення» встановлено, що відповідач входить до складу Свалявської районної спілки споживчих товариств.

Пунктом 21 Статуту Керецьківського сільського споживчого товариства в редакції 2009 року передбачено, що питання про входження та вихід споживчого товариства із спілки розглядається його вищим органом управління із запрошенням представника спілки, до складу якої входить споживче товариство.

Крім того, відповідно до п. 12 Статуту Свалявської райспоживспілки член райспоживспілки має право виходу з її складу. Питання про вихід розглядається його вищим органом управління при обов'язковій участі представника райспоживспілки. Орган управління споживчого товариства подає Раді райспоживспілки письмову заяву і копію рішення свого вищого органу управління про вихід.

Господарський суд Закарпатської області у повному обсязі дослідив та в оскаржуваному рішенні встановив, що СТ «Керецьківське ССТ» суду не подано жодних документальних доказів щодо вирішення ані загальними зборами споживчого товариства «Керецьківське ССТ», ані вищим органом управління - Свалявською райспоживспілкою питання виходу споживчого товариства «Керецьківське ССТ» із складу Свалявської райспоживспілки.

Також суд першої інстанції встановив, що при прийнятті уповноваженими членами Керецьківського ССТ змін та доповнень до Статуту відповідачем не було попередньо погоджено проект нової редакції статуту із Свалявською райспоживспілкою, членом якої є споживче товариство, як цього вимагає Статут Керецьківського сільського споживчого товариства із змінами та доповненнями від 23.02.2010 року.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що зміст позовних вимог вказує на те, що предметом цього спору є корпоративні відносини. За таких обставин, на думку відповідача, Свалявська районна спілка споживчих товариств не може бути позивачем, оскільки вона не являється ні учасником, ні засновником, ні членом СТ «Керецьківське ССТ».

Зважаючи на вищезазначене, твердження відповідача про те, що даний спір є корпоративним підлягає спростуванню, оскільки як зазначив сам скаржник Свалявська районна спілка споживчих товариств не є учасником (засновником) СТ «Керецьківське ССТ».

За приписами ст. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Так, за приписами ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За умовами ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що законодавець не зобов'язує в статуті споживчого товариства визначати чи входить воно до райспоживспілки чи інших об'єднань, оскільки такі відносини оформляються окремим договором.

Господарський суд Закарпатської області відхилив таке твердження відповідача з огляду на те, що ні Законом України «Про споживчу кооперацію», ні статутом не передбачено обов'язкового оформлення відносин між споживчим товариством і райспоживспілкою шляхом укладення договору. Крім того, позивач подав суду ряд документів, які свідчать про те, що відповідач входить в систему райспоживспілки (звіти про фінансовий стан СТ «Керецьківське ССТ» які подавалась до райспоживспілки, штатний розпис який подавався на затвердження голові правління Свалявської райспоживспілки та інше).

Крім того, як уже зазначалось, основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Так, у відповідності до п. 4 Статуту Керецьківського сільського споживчого товариства (Нова редакція із змінами та доповненнями) Споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Свалявської районної спілки споживчих товариств, виконує зобов'язання членів спілки, визначених її статутом та має право вільного виходу з неї.

Законом України «Про споживчу кооперацію» надається можливість споживчим товариствам самостійно вирішувати питання входження чи не входження до складу спілки, у зв'язку із чим споживче товариство самостійно вирішує питання щодо її членства у відповідній спілці, зазначивши про це у статуті.

Конституцією України (ст. 129) однією із основних засад судочинства визначено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року є обґрунтованим і законним. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року по справі №907/726/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Споживчого товариства «Керецьківське сільське споживче товариство» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.