Постанова

від 16.12.2014 по справі 904/4949/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 року Справа № 904/4949/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Тітов М.І. представник, довіреністьб/н від 11.11.14;

від відповідача: Шиян Є.С. представник, довіреністьб/н від 27.12.13

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року у справі № 904/4949/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Відродження", м. Дніпропетровськ

про стягнення 53 909 грн. 17 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року (суддя Новікова Р.Г.) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Відродження", м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 51 900 грн. 00 коп. та 3% річних в розмірі 2 009 грн.17 коп. відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунку на оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим встановити конкретні дати, з яких починається відлік порушення зобов'язання неможливо. Визнання відповідачем наявності заборгованості з оплати отриманих робіт не звільняє позивача від обов'язку доведення факту порушення зобов'язання на момент звернення до суду з позовом.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач Приватне акціонерне товариство "Національна будівельна компанія", м. Київ його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Скаржник посилається на те, що у договорі чітко визначено строк оплати, а отже відповідач не може посилатися на прострочення кредитора, бо платіжні реквізити позивача визначені у даному договорі. Вказує, що рахунок -фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку -фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України. За договором зобов'язання з оплати мало бути виконане зі спливом останнього числа кожного місяця, на наступний день за правилами обчислення строків.

Позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 04 грудня 2014 року зазначив, що надіслав на адресу відповідача всі рахунки -фактури, але він відмовляється їх приймати.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 13 листопада 2014 року розгляд справи відкладався до 04 грудня 2014 року. 04 грудня 2014 року оголошувалась перерва до 16 грудня 2014 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторіна, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що між Приватним акціонерним товариством "Національна будівельна компанія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Відродження" (замовник) був підписаний договір про надання послуг з експлуатації баштового крану №27/02-1 від 27 лютого 2012 року, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо експлуатації баштового крану FO23/B на об'єкті будівництва житлового комплексу за адресою м. Київ, провулок Лабораторний, 12, а замовник -прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору.

В розділі 4 договору сторони визначили, що ціна послуг виконавця за цим договором складає 100 грн. за одну машино-годину роботи. Оплата праці машиніста крана, технічне обслуговування, технічний огляд та ремонт крана на об'єкті будівництва входить до ціни послуги.

Вартість послуг, наданих виконавцем за цим договором, сплачується замовником щомісяця у безготівковому порядку на банківський рахунок виконавця згідно рахункам останнього, виставленого відповідно до акту приймання -передачі виконаних робіт (п.4.3 договору).

Оплата наданих послуг здійснюється протягом (п'яти) банківських діб з моменту отримання замовником рахунку від виконавця (п.4.4 договору).

Між сторонами підписані акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 31 січня 2013 року на загальну вартість робіт в сумі 19 300 грн (а.с.64); акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 28 грудня 2012 року №НБ-0000131 (а.с.62) на загальну вартість робіт в сумі 23 600 грн.; акт №НБ-0000012 від 28 лютого 2013 року на загальну вартість робіт 19 300 грн. (а.с.60).

Акт здачі -прийняття робіт за березень 2013 року між стронами не підписувався, але позивач вважає, що варість робіт за березень 2013 року складає 9 700 грн., яка визначена ним на підставі листа відповідача від 04 квітня 2013 року за №04/04-01 (а.с.23) та змінного рапорту про роботу механізму за березень 2013 року підписаного представником виконавця (а.с.59).

При цьому слід зазначити, що відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг за грудень 2012 року в розмірі 20 000 грн., а в платіжному дорученні від 22 лютого 2013 року міститься посилання на рахунок №НБ-0000046 від 28 грудня 2012 року (а.с.88), що свідчить про те, що відповідач отримав рахунок -фактуру за грудень 2012 року.

Відмовляючи в позові господарський суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог, оскільки відсутні докази направлення (вручення) відповідачу рахункув -фактур.

Проте апеляційна інстанція з таким висновком не погоджується.

Відповідно до приписів ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Погодження в договорі №27/02-1 від 27 лютого 2012 року порядку оплати робіт на підставі рахунків виконавця виставлених відповідно до акту приймання -передачі виконаних робіт щомісяця не звільняє відповідача від обов'язку сплатити борг з дотриманням встановленого порядку, навіть у разі не виставлення рахунку -фактури. Рахунок -фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку -фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку -фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з експлуатації баштового крану.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду підтверджується певною судовою практикою вищих судових інстанцій (постанова Вищого господарського суду України від 31 березня 2011 року №58/24, постанова Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року у справі №37/405).

Таким чином, судова колегія вважає, що з врахуванням часткової оплати (20 000 грн.) відповідач повинен сплатити позивачу вартість виконаних робіт за грудень 2012 року -лютий 2013 року в загальній сумі 42 200 грн.

Виконання робіт за березень 2013 року не підтверджено належними доказами, оскільки суду першої інстанції належним чином оформлений акт здачі -прийняття робіт за березень 2013 року не надавався. Вартість наданих послуг за березень 2013 року в сумі 9 700 грн. визначена на підставі змінного рапорту та листа відповідача від 04 квітня 2013 року. Проте, вказаний лист підписано не Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Відродження", а невідомою особою без зазначення її посади (а.с.23).

Двосторонній акт за березень 2013 року надано апеляційній інстанції (а.с.197), без пояснення причин з яких цей доказ не було надано господарському суду, а відтак не можна вважати доведеним факт надання послуг за березень 2013 року. В матеріалах справи міститься лист відповідача від 22 травня 2013 року, яким він заперечує виконання робіт та підписання акту здачі -приймання за березень 2013 року (а.с.26).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу Укераїни боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач розраховує 3% річних за період з 11 березня 2013 року по 24 червня 2014 року з суми боргу 51 900 грн. Проте, за вказаний період з заборгованості 42 200 грн. підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 633 грн. 66 коп.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року слід змінити на підставі ч.1 п.п.1, 4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року у справі № 904/4949/14 змінити виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Відродження" (49016, м. Дніпропетровськ, провулок Міцкевича, будинок 1, код ЄДРПОУ 36960799) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" (03680, м. Київ, вулиця Сім'ї Сосніних, 9 код ЄДРПОУ 33057292) 42 200 грн. 00 коп. основного боргу, 1 633 грн. 66 коп. 3% річних, 1 541 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 770 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області".

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 19.12.14 р.)