Постанова

від 15.12.2014 по справі 18/102/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 18/102/10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

заявника апеляційної скарги - Дона В.О. за довіреністю №35 від 12.06.2014 р.

Горпинич Н.В. - директор (особисто), приказ №41/1 від 25.10.10 р.

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 04.12.2014 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Агрофірми "Нива-Плюс", с. Луначарське (вх. № 3223 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 р. у справі № 18/102/10

за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Бердянськ

до 1. ФОП ОСОБА_5, с. Луначарське

2. Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Бердянськ

про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2010 р. та визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2010 р. до господарського суду Запорізької області 29.03.2010 р. звернувся позивач - ФОП ОСОБА_4 - з позовною заявою до ФОП ОСОБА_5 та до територіальної громади с. Луначарське в особі Луначарської сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2010 р. та визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 11.03.2010 р. позивач придбав об'єкт нерухомості (будівлю, площею 1989,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1), але вказаний договір нотаріально не посвідчений, оскільки нотаріуси відмовлялися посвідчувати договір. Так, після паювання майна і видачі сертифікатів колишнього КСП «Зоря», гр. ОСОБА_5 було придбано майнові паї у колишніх колгоспників, в рахунок чого, Луначарською сільською радою йому було видане свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Зоря», згідно якого, йому належить доля майна на загальну суму 1563,00 грн., а також інші документи про виділення в натурі будівлі бурякосховища. ОСОБА_5 було придбано майновий пай у ОСОБА_6, для розборки на будівельні матеріали колишнього бурякосховища, але у подальшому ОСОБА_5 вирішив відновити будівлю та почав виготовлювати усі необхідні для цього документи, так ОСОБА_5 виготовив технічний паспорт на будівлю, технічні висновки про стан будівельних конструкцій, замовив висновки про протипожежний стан та висновки санстанції, однак, потім, внаслідок складного матеріального стану, вирішив продати придбаний об'єкт нерухомості. Нотаріуси відмовляються посвідчувати такі договори, оскільки згідно до даних БТІ Бердянської райдержадміністрації по цим об'єктам, у державному реєстрі, відсутні дані по власникам майна. Згідно технічного паспорту будівля бурякосховища складається із: основної будівлі, літ. «А», яка складається з: приміщення 2, площею 1669,3 кв.м.; нежитлової прибудови до "А", літ "а", яка складається з приміщення 1, площею 204,5 кв.м. Оскільки, Колективним сільськогосподарським підприємством «Зоря» не було виготовлено технічної документації на своє майно, то спеціалісти Бюро технічної інвентаризації Бердянської райдержадміністрації вважають, що для належної реєстрації права власності потрібно рішення суду. З цієї ж причини не видається витяг БТІ, а без нього немає можливості оформити нотаріально договір купівлі-продажу та зареєструвати право власності на цей об'єкт нерухомого майна, в результаті неможливе отримання дозвільної документацію на експлуатацію об'єкта та здійснення підприємницької діяльності, подальша експлуатація цього об'єкту та оформлення договору оренди земельної дільники.

Таким чином, на думку позивача, нерухоме майно (бурякосховище) є самовільно збудованим об'єктом, у розумінні ст. 376 ЦК України, і позивач просив суд, керуючись ст.ст. 181, 182, 204, 220, 316, 317, 319, 328, 334, 376, 392 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.03.2010 р. та визнати за ним право власності на окремий об'єкт нерухомості будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 р. (суддя Носівець В.В.) .позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу, укладений 11.03.2010 р. приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_4 дійсним. Визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на об'єкт нерухомості: будівлю бурякосховища, за адресою АДРЕСА_1, що складається із: основної будівлі, літ. "А", яка складається з приміщення 2, площею 1669,3 кв.м. та нежитлової прибудови до "А", літ. "а", яка складається з приміщення 1, площею 204,5 кв.м.

ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Так, в обґрунтування своєї апеляційної скарги заявник вказує на те, що оскаржуваним рішенням порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ Агрофірми «Нива-Плюс», які полягають в тому, що на майновий сертифікат скаржника недостатньо майна колишнього КСП «Зоря», що має бути виділено в натурі. Крім того, заявник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено підстави набуття права власності на будівлю бурякосховища, в матеріалах справи відсутні рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі, акт приймання - передавання будівлі бурякосховища від підприємства-правонаступника до власника свідоцтва. Відмітки про виділення майна в натурі на свідоцтві про право власності майновий пай члена КСП «Зоря», також в матеріалах справи відсутні. Також, заявник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято позов ОСОБА_4 до розгляду, оскільки суб'єктний склад сторін та підвідомчість не відповідає вимогам ГПК, а є предметом розгляду судів загальної юрисдикції. Так, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 придбав будівлю бурякосховища 03.07.2009 р. Як фізична особа, а 11.03.2010 р. Уклав договір купівлі-продажу цього ж майна як приватний підприємець.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 р. Апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2014 р.

11.11.2014 р. за вх. № 10297 Бердянською РДА Запорізької області продано заяву, в якій зазначено, що відповідно до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62 (втратив чинність 11.04.2013 року) розподіл майна проводився та затверджувався рішенням колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря». Згідно пункту 14 постанови КМУ від 28.02.2001 року № 177 органом уповноваженим видавати свідоцтва на право на майновий пай (майновий сертифікат) є у даному випадку Луначарська сільська рада. Бердянська районна державна адміністрація не є належною стороною по цій справі, тому вирішення цього питання пропонуємо на розгляд суду. У зв'язку з обмеженим фінансуванням на відрядження справу № 18/102/10 прошу розглянути без участі представника Бердянської РДА.

Позивач 17.11.2014 р. надав за вх. №№ 10561, 10629 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Крім того, просить застосувати до вказаних правовідносин, що передбачено ст. 267 ЦК України.

1-м відповідачем 17.11.2014 р. також було подано за вх. № 10628 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 08.12.2014 р.

08.12.2014 р. за вх. № 11828 1-м відповідачем надані пояснення по справі.

08.12.2014 р. за вх. № 11941 заявником апеляційної скарги було надано доповнення до апеляційної скарги.

В судове засідання, призначене на 08.12.2014 р. представник 2-го не з'явився, просив розглянути справу без його участі.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що апеляційним судом не була допущена у якості представника позивача та 1-го відповідача ОСОБА_7, оскільки, на думку колегії суддів, може існувати конфлікт інтересів у представництві позивача та 1-го відповідача.

Так, відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

В матеріалах справи міститься дві довіреності на представництво інтересів позивача та 1-го відповідача ОСОБА_7, що свідчить про наявність конфлікту інтересів під час здійснення нею своїх повноважень.

Колегія суддів звертала увагу представника на зазначені обставини і надавала час для усунення суперечності, однак з невідомих колегії суддів причин, ця суперечність усунена не була.

Представництво однією особою і позивача і відповідача унеможливлює представництво ОСОБА_7 обох сторін.

Враховуючи належне повідомлення 2-го відповідача про час та місце засідання суду, наявність клопотання про розгляд справи без участі представника 2-го відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, вислухавши пояснення представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 р. визнано договір купівлі-продажу, укладений 11.03.2010 р. приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_4 дійсним.

Визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на об'єкт нерухомості: будівлю бурякосховища, за адресою АДРЕСА_1, що складається із: основної будівлі, літ. "А", яка складається з приміщення 2, площею 1669,3 кв.м. та нежитлової прибудови до "А", літ. "а", яка складається з приміщення 1, площею 204,5 кв.м.

Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП "Зоря" (майновий сертифікат) серії І-ЗПБ № 010518, гр. ОСОБА_6 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Зоря" реорганізованого ПСП Агрофірма "Зоря".

На підставі акту-прийому передачі від 30.03.2009 р. гр. ОСОБА_6 було передано бурякосховище, інвентаризаційний номер 176, АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 20.08.2009 р. № 106 "Про оформлення права власності" було вирішено оформити право власності за гр. ОСОБА_6 на об'єкт нерухомості: бурякосховище, інв. № 176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору продажу фізичній особі будівлі під розробку від 03.07.2009 р., гр. ОСОБА_6 продав гр. ОСОБА_5 будівлю бурякосховища, за адресою: АДРЕСА_1.

Договір продажу фізичній особі будівлі під розробку від 03.07.2009 р. був укладений без додержання нотаріальної форми.

11.03.2010 р. приватний підприємець ОСОБА_5 (відповідач 1 у справі (продавець за договором) та ФОП ОСОБА_4 (позивач у справі (покупець за договором) уклали договір купівлі-продажу (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт будівлю, площею 1989,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з основної будівлі, позначеної у технічному паспорті літ "А" та прибудови: "а" внутрішньою площею 1873,8 кв.м. та документацію, яка є в наявності та яка замовлена для виготовлення, а покупець зобов'язався прийняти вказаний об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов даного договору.

Право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання даного договору обома сторонами та передання об'єкту. Після оформлення належних документів сторони зобов'язуються підтвердити укладення даного договору у належній формі. Згідно з домовленістю сторін, вартість відчужуваного об'єкту становить 15528,00 грн. Цю суму покупець повинен передати продавцеві або здійснити на цю суму розрахунок іншим прийнятним для обох сторін чином (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, передача об'єкту здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після підписання даного договору обома сторонами. Передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

На підставі акту прийому-передачі об'єкта нерухомості по договору купівлі-продажу від 11.03.2010 р., продавець гр. ОСОБА_5 передав покупцю ФОП ОСОБА_4: об'єкт нерухомості будівлю бурякосховища площею 1989,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з основної будівлі, позначеної у технічному паспорті літ "А" та прибудови "а" внутрішньою площею 1873,8 кв.м.; документи на виділення ферми з майна КСП; технічний паспорт від 11.03.2010 р.

Договір продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, а також акт приймання-передачі були укладені без додержання нотаріальної форми.

Бюро технічної інвентаризації Бердянської районної державної адміністрації виготовило технічний паспорт на об'єкт нерухомості будівлю бурякосховища площею 1989,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, однак витяг із БТІ про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт не видало, оскільки право власності на цей об'єкт фактично ні за ким не зареєстровано, і, відповідно, нотаріально договір купівлі-продажу посвідчити не можливо, таким чином позивач не має правової можливості зареєструвати за собою право власності на об'єкт нерухомості (будівлю бурякосховища площею 1989,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1).

На підставі вказаних документів суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс", не погодившись з вказаним судовим рішенням, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду як особа, яка не приймали участь, проте вважає, що оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси Товариства.

Як встановлено апеляційним судом, на підставі матеріалів, наданих заявником в обґрунтування апеляційних вимог, з метою забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки і забезпечення неухильного виконання правонаступниками реорганізованих сільськогосподарських підприємств майнових обов'язків, які перейшли до них від зазначених підприємств, та відповідно до Указу Президента України від 29.01.2001р. № 62 «Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», Міністерство аграрної політики України від 14.03.2001р. прийняло наказ за № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна, реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» (в подальшому Порядок).

Відповідно до п. 9 Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі Свідоцтва), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально-визначеного майна, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення права власності на зазначене майно у встановленому порядку. При виділення майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у Свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою.

Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку (п. 15 Порядку).

Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду, конкретним майном за взаємною згодою співвласників, на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. ( п. 16 Порядку).

Судом першої інстанції зазначено, що підставою для оформлення договору купівлі-продажу від 11.03.2010 року між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 стало оформлення будівлі бурякосховища на гр. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Зоря» на загальну суму 1563,00 грн.

Пунктом 1.2. договору визначено, що право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання даного договору обома сторонами та передання об'єкту. Після оформлення належних документів сторони зобов'язуються підтвердити укладання цього договору у належній формі.

Колегія суддів не вбачає у встановлених обставинах підстав набуття права власності, опираючись на наступне.

Першою самостійною підставою, яка унеможливлює задоволення позовних вимог, є недодержання сторонами встановленої законом форми угод, і, як наслідок нікчемність угод, за якими позивач нібито набула право власності на нерухомість.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Тобто, даний договори відчуження бурякосховища, в тому числі на користь позивачки, повинні бути нотаріально посвідчені, що сторонам даного договору зроблено не було.

У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Даних про ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення матеріали справи не містять, крім того, такого посвідчення і не могло бути, оскільки у сторін на день укладання договору відчуження нерухомості на користь позивачки не було витягу про право власності на нерухоме майно, а також необхідної технічної документації.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 11.03.2010 р. є нікчемним.

Однією з головних особливостей нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно зі ст. 236 ЦК, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 216 ЦК нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Тобто, даний правочин не може створювати правових наслідків у вигляді набуття права власності на спірне майно.

По друге, самостійною підставою відмови у задоволенні позову є відсутність в матеріалах справи доказів виділення спірного майна в натурі - рішення зборів співвласників КСП "Зоря" про виділення майна в натурі та передання спірного майна ОСОБА_6 (власнику свідоцтва).

Відповідно до п. 9 Положення виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі Свідоцтва), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Доказів здійснення виділу бурякосховища позивачем суду не надано.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані про те, що бурякосховище вибуло зі складу цілісного майнового комплексу колишнього КСП «Зоря», який підлягає паюванню у порядку, встановленому законом і підзаконними актами.

Отже, у колегії суддів відсутні підстави визнання права власності у порядку виділу, оскільки фактично виділ майна в натурі не проводився.

Оцінюючи процесуальний інтерес апелянта на подання апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Як зазначається в апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» майновим сертифікатом серії І-ЗІПБ № 010503 від 19.03.2009 року на суму 868598,60 грн. на пайовий фонд КСП «Зоря» с. Луначарське Бердянського району Запорізької області.

Структуру та вартість майна та майнових прав колишнього КСП «Зоря» визначено загальними зборами співвласників майнових паїв будівля бурякосховища ввійшла до пайового фонду КСП «Зоря» з залишковою вартістю 63887,20 грн. При визначенні загальної вартості майна пайового фонду підприємства саме ця сума вартості будівлі бурякосховища увійшла до структури вартості пайового фонду.

Тобто, щоб збори співвласників прийняли рішення про виділення майна в натурі, власник (група співвласників) майнових паїв мав би пред'явити свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на суму 63887,20 грн. або відповідно декілька свідоцтв на вказану суму.

В матеріалах справи міститься свідоцтво серії І-ЗПБ № 010518, видане 29.04.2009 року на суму 15528,27 грн. Посилання позивача на проведену оцінку майна безпідставне, так як в такому випадку необхідно було б провести зміни в структурі пайового фонду колишнього КСП «Зоря», переглянувши розміри майнових сертифікатів кожного співвласника.

На майновий сертифікат вартістю 15528,27 грн. зі складу пайового майна вибуло майно, вартість якого складає 63887,20 грн., тобто ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» на свій майновий сертифікат в розмірі 868598,60 грн. недоотримало майна на суму 48358,93 грн., тобто в даному випадку було порушено майнові інтереси заявника апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 р. у справі № 18/102/10 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2010 р. у справі № 18/102/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_4 (код ДРФО НОМЕР_1) на користь ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» (код ЄДРПОУ 3263039) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

Повний текст постанови складено 15.12.14

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.