Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/21626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21626/14 16.12.14

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело"

про стягнення 1 224 363,24 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Копусь А.А.(дов. від 10.07.2014)

Клименко Н.С.(дов. від 03.09.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача а штрафних санкцій за неналежне виконання договору поставки № 11-161-13-1057 від 08.05.2013 в розмірі 1 224 363, 24 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі №910/21626/14 та призначено до розгляду на 28.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 28.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2014 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, розгляд справи відкладено на 11.11.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 11.11.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 20.11.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.11.2014 не з'явилися, відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання.

Також судом встановлено, що відповідач подав зустрічну позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2014 зустрічна позовна заява № б/н від 20.11.2014 була повернута позивачеві без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою суду від 20.11.2014 продовжено строк розгляду справи № 910/21626/14 на п`ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

Судом встановлено, що 03.12.2014 відповідач знову подав зустрічну позовну заяву.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.12.2014, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2014 не з'явився, проте подав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи. Проте суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки ухвалою суду від 20.11.2014 вже продовжувався строк розгляду справи № 910/21626/14 на п`ятнадцять днів, а подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення процесуальних строків, що в свою чергу порушує права та законні інтереси позивача по даній справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та запе6рчення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між відокремленим підрозділом «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (надалі позивач) та ТОВ «Інвестиційна група «Перше джерело» (надалі відповідач) 08.05.2013 укладено договір поставки № 11-16-1-13-1057 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених Договором, поставити запасні частини (далі - Продукція) виробництва ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» для ВП «Южно-Українська АЕС» та ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 3.1 Договору зі змінами узгодженими Додатковою угодою від 27.01.2014 № 1, сума договору становить 30 278 446,09 гри. (тридцять мільйонів двісті сімдесят вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 09 копійок) в тому числі ПДВ 20% - 5 046 407,68 гривень.

Згідно п. 10.1 Договору зі змінами узгодженими Додатковою угодою від 27.01.2014 № 1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 30.06.2014.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідачем як постачальником, виконані зобов'язання щодо поставки продукції за договором на суму 24 085 049,58 грн., однак постачання продукції відповідно до Специфікації № 1,2 за видатковою накладною від 18.10.2013 № 1 на суму 339 816,96 грн. з ПДВ, від 01.11.2013 № 1 на суму 400 800,96 грн. з ПДВ, від 05.12.2013 № 1 на суму 554 400,00 грн. з ПДВ, від 29.10.2013 № 2 на суму 12 81 1 680,00 грн. з ПДВ, від 06.11.2013 № 2 на суму 99 711,36 грн. з ПДВ, від 18.11.2013 № 3 на суму 940 907,52 грн. з ПДВ, від 30.12.2013 № 9 на суму 315 705,60 грн. з ПДВ, від 30.12.2013 № 10 на суму 4 455 360,00 грн. з ПДВ здійснене з простроченням встановленого Договору строку.

Крім того, станом на день розгляду справи, не поставлена продукція за позиціями 3,4 Специфікації № 3 до Договору на суму 470 453,76 грн. з ПДВ.

Зазначені порушення щодо неналежного виконання господарського зобов'язання обґрунтовуються наступним.

Відповідно до п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки продукції має бути зазначений у Специфікаціях, у відповідності до Специфікацій № 1,2 строк поставки визначено як « 150 днів від дати підписання договору». За позиціями № 3,4 Специфікації № 3 строк поставки «травень 2014 року».

Зважаючи на дату підписання договору сторонами 08.05.2013, строк поставки продукції за Специфікаціями № 1,2 до Договору з урахуванням вимог ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, вираховується як 09.05.2013 + 150 днів = 07.10.2013.

Таким чином, враховуючи п. 5.4 Договору, згідно якого датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, з боку відповідача наявне прострочення поставки продукції згідно видаткових накладних зазначених вище, що є підставою для застосування до нього, як постачальника, штрафних санкцій передбачених п. 7.2 Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. З прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України викладених в Інформаційному листі від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язано з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 № 42/563; від 20.12.2010 № 06/113-38).

Згідно п. 2 листа Вищого господарського суду від 01.07.2014, № 01-06/841/2014 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"") грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До грошових зобов'язань не застосовуються положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України (постанова від 04.02.2014 № 903/610/13).

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. З прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно розрахунку позивача, пеня становить 785 717,13 грн., штраф - 438 646,11 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 785 717,13 грн. та штрафу в розмірі 438 646,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 34002147) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) штраф в сумі 438 646 (чотириста тридцять вісім тисяч шістсот сорок шість) грн. 11 коп., пеню в розмірі 785 717 (сімсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 13 коп., судовий збір в розмірі 24 487 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 27 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.12.2014