Постанова

від 11.03.2015 по справі 910/21626/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа№ 910/21626/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання: Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Муляра Є.Г. за довіреністю №144/10 від 10.07.2014

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014

у справі №910/21626/14 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело"

про стягнення 1224363,24грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" (далі - відповідач) про стягнення 1224363,24грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" штраф в сумі 438646грн 11 коп, пеню в розмірі 785717грн 13коп, судовий збір в розмірі 24487грн 27коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 скасувати повністю, відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Агрикової О.В. та ЧорноїЛ.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить апеляційну скрагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 - без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у зв'язку з виходом з відпустки судді Кропивної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та ЧорноїЛ.В.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 18.02.2015 слухання справи відкладено на 11.03.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора та перебуванням інших представників у відпустці.

З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чорної Л.В., для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А.

У судове засідання 11.03.2015 з'явився представник позивача.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між відокремленим підрозділом "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (надалі позивач) та ТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело" (надалі відповідач) 08.05.2013 укладено договір поставки № 11-16-1-13-1057 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених Договором, поставити запасні частини (далі - Продукція) виробництва ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" для ВП "Южно-Українська АЕС" та ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п. 3.1 Договору зі змінами узгодженими Додатковою угодою від 27.01.2014 №1, сума договору становить 30278446,09грн в тому числі ПДВ 20% - 5046407,68грн.

Згідно п. 10.1 Договору зі змінами узгодженими Додатковою угодою від 27.01.2014 №1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 30.06.2014.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідачем як постачальником, виконані зобов'язання щодо поставки продукції за договором на суму 24085049,58грн, однак постачання продукції відповідно до Специфікації №1,2 за видатковою накладною від 18.10.2013 №1 на суму 339816,96грн з ПДВ, від 01.11.2013 №1 на суму 400800,96грн з ПДВ, від 05.12.2013 №1 на суму 554400,00грн з ПДВ, від 29.10.2013 №2 на суму 12811680,00грн з ПДВ, від 06.11.2013 №2 на суму 99711,36грн з ПДВ, від 18.11.2013 №3 на суму 940907,52грн з ПДВ, від 30.12.2013 №9 на суму 315705,60грн з ПДВ, від 30.12.2013 №10 на суму 4455360,00грн з ПДВ здійснене з простроченням встановленого Договору строку.

Крім того, станом на день розгляду справи, не поставлена продукція за позиціями 3,4 Специфікації №3 до Договору на суму 470453,76грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки продукції має бути зазначений у Специфікаціях, у відповідності до Специфікацій №1,2 строк поставки визначено як "150 днів від дати підписання договору". За позиціями № 3,4 Специфікації №3 строк поставки "травень 2014 року".

Зважаючи на дату підписання договору сторонами 08.05.2013, строк поставки продукції за Специфікаціями №1,2 до Договору з урахуванням вимог ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, вираховується як 09.05.2013+150днів=07.10.2013.

Таким чином, враховуючи п. 5.4 Договору, згідно якого датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, з боку відповідача наявне прострочення поставки продукції згідно видаткових накладних зазначених вище, що є підставою для застосування до нього, як постачальника, штрафних санкцій передбачених п. 7.2 Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. З прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, судом вірно встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України викладених в Інформаційному листі від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язано з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 № 42/563; від 20.12.2010 № 06/113-38).

Згідно п. 2 листа Вищого господарського суду від 01.07.2014, № 01-06/841/2014 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"") грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. З прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Здійснивши перерахунок заявленої суми позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем виконано арифметично вірно.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд безпідставно залишив без уваги дослідження обов'язків позивача, передбачені договором, від виконання яких залежить виконання свої зобов'язань відповідачем.

Згідно із п. 5.1 договору, строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Відповідно до специфікацій №1,2 строк поставки - 150 днів від дати підписання договору (до 07.10.2013). Строк поставки за позиціями 3,4 специфікації №3 - травень 2014 року.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідачем як постачальником, виконані зобов'язання щодо поставки продукції за договором, однак постачання продукції відповідно до специфікації №1,2 за видатковою накладною здійснене з простроченням встановленого договором строку.

Крім того, станом на день розгляду справи, не поставлена продукція за позиціями 3,4 специфікації №3 за договором на суму 470453,76грн з ПДВ.

Таким чином, враховуючи п. 5.4. договору, суд вірно встановив факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань, що є підставою для застосування до нього, як Постачальника, штрафних санкцій передбачених п. 7.2. договору.

За таких обставин, Київський апеляційний Господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у справі №910/21626/14.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у справі №910/21626/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21626/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна