Постанова

від 01.08.2014 по справі 804/9058/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2014 р. Справа № 804/9058/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Уваровій М.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Донцова Є.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.07.14 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 02.04.2014 року №0002181703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20427,80 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 16342,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 4085,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийнято податковим органом на результатами перевірки, висновки якої не відповідають дійсним подіям, суперечать наявним у ФОП ОСОБА_3 документам та нормам діючого податкового законодавства. Спірна сума податкового кредиту сформована позивачем за наслідками господарських взаємовідносин останнього з ТОВ «Фірма Хотей», що мали місце у вересні 2012р., на підставі наявних первинних документів: угоди, видаткових та податкових накладних, до яких претензії ОДПІ відсутні, розрахунки за придбаний товар здійснювались грошовими коштами в безготівковій формі через банківські установи, що також встановлено перевіряючими в ході перевірки. Відтак, твердження податкового органу про встановлення порушень ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, також не відповідає дійсності. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 71-73). Представник відповідача суду пояснив, що за результатами проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Фірма Хотей», проведеною фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не встановлено достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, у т.ч. з ФОП ОСОБА_3 за вересень 2012 року. Оскільки угоди за участю ТОВ «Фірма Хотей» є нікчемними, відсутні як база так і об'єкт оподаткування ПДВ. На підставі викладеного відповідачем зроблений висновок, що операції, проведені позивачем з ТОВ «Фірма Хотей» у вересні 2012р., є нікчемними, а тому податковий кредит сформований позивачем у вересні 2012р. безпідставно. З урахуванням наведеного вважають, що податкове повідомлення - рішення від 02.04.2014 року №0002181703 є правомірним і підстави для його скасування відсутні.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 18.12.2003 р. та знаходиться на обліку як платник податків і зборів в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с. 5-6).

Судовим розглядом справи встановлено, що в період з 12.02.2014 р. по 18.02.2014 року відповідачем на підставі наказу ОДПІ від 08.02.14 № 103 та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту при здійсненні операцій з ТОВ «Фірма Хотей» (код ЄДРПОУ 33338542) за період - вересень 2012 р. Результати перевірки оформлені відповідним актом від 25.02.14 № 15-04-10-17-03-19/НОМЕР_1 (а.с. 9-19).

За висновками Акту, перевіркою встановлено порушення ч.І, 5 ст.203, ч, 2 ст.215, ст.216, ст.626, ст.628, ст.629,ч.2 ст.689,ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбані товарів у ТОВ «Фірма Хотей». У зв'язку з відсутністю як бази так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість, визначено допущення ФОП ОСОБА_3 порушень п. 185.1 ст. 185, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні 2012 року на суму 16342,24 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на Довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма Хотей» № 181/244/33338542 від 26.10.12, складеною ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яким визначено, що операції між ТОВ «Фірма Хотей» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності.

На підставі Акту перевірки від 25.02.14 № 15-04-10-17-03-19/НОМЕР_1 Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.04.2014 року №0002181703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20427,80 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 16342,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 4085,56 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за результатами розгляду якої було прийнято Рішення від 05.06.2014 р. № 3421/10/04-36/0-08-09 про відмову у задоволенні скарги та залишення без змін оскаржуваного рішення (а.с. 16-21).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 16342,24 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами у вересні 2012р. з ТОВ «Фірма Хотей».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду:1) Договір поставки №18/12т від 03.08.2012р. згідно з умовами якого ТОВ «Фірма Хотей» (постачальник) зобов'язується передати Покупцеві (ФОП ОСОБА_3) товар (запчастини на автотранспорт), а Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та сплатити його вартість (п. 2.1., 2.2.). Поставка товару виконується транспортом Продавця (п. 3.1) (а.с. 25-27); 2) видаткові накладні: №907008 від 07.09.2012р. на загальну суму 27987,41 грн.; №914008 від 14.09.2012р. на загальну суму 31142,60 грн.; №921009 від 21.09.2012р. на загальну суму 15642,80 грн.; №928009 від 28.09.2012р. на загальну суму 29923,44 грн. (а.с. 28-31); 3) податкові накладні: №907008 від 07.09.2012р. на загальну суму 27987,41 грн., в тому числі ПДВ 4664,57 грн.; №914008 від 14.09.2012р. на загальну суму 31142,60 грн., в тому числі ПДВ 5190,43 грн.; №921009 від 21.09.2012р. на загальну суму 15642,80 грн., в тому числі ПДВ 2607,13 грн.; №928009 від 28.09.2012р. на загальну суму 29923,44 грн., в тому числі ПДВ 4987,24 грн. (а.с. 32-35); 4) платіжні доручення: №13 від 17.09.2012р. на суму 15576,24 грн.; №14 від 17.09.2012р. на суму 22774,15 грн.; №15 від 17.09.2012р. на суму 32118,24 грн.; №40 від 16.10.2012р. на суму 27987,40 грн.; №41 від 16.10.2012р. на суму 31142,60 грн.; №52 від 24.10.2012р. на суму 7200,00 грн.; №85 від 21.11.2012р. на суму 32102,38 грн. (а.с. 36-42); 5)акти списання запасних частин (а.с. 43-46); 6) трудові договори з працівниками (а.с. 47-48); 7) учьотні листи водія (а.с. 80-86).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків як витрат, так і податкового кредиту за спірний період існування вказаних господарських взаємовідносин визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів з метою використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Фірма Хотей» товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, судовим оглядом яких не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996. Більш того, за даними Акту перевірки позивача перевіряючими особами відповідача встановлено в ході перевірки, що у позивача був в наявності відповідний товар, який оплачений позивачем та в подальшому використаний ним для власних потреб (ремонт автотранспорту).

Також судом встановлено, що розрахунки за вище зазначеними господарськими операціями були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Крім того, суд відмічає, що придбані у вказаного контрагента товари відповідають видам господарської діяльності позивача, якими, як встановлено відповідачем в ході перевірки та вбачається з Акту перевірки, є інший пасажирський наземний транспорт; вантажний автомобільний транспорт. Згідно Договорів оренди у тимчасовому користуванні позивача знаходяться 8 автомобілів в т.ч. автобуси, які здійснювали перевезення пасажирів (а.с. 9-зв.- 10).

Як вбачається з матеріалів справи, платником ПДВ - ТОВ «Фірма Хотей» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 16342,24 у вересні 2012 року (а.с. 52-63).

Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В ході розгляду справи було встановлено, що ні в ході перевірки ні до суду позивачем не були надані товарно - транспортні накладні, виписані ТОВ «Фірма Хотей» щодо транспортування товару. Між тим, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна та подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини та умови придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку із чим їх відсутність у позивача не свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом (аналогічна практика визначена і в постановах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012р. №К-27230/10, та від 19.07.2012р. №К-30744/10).

Отже, факт неотримання покупцем від перевізника або продавця відповідних документів (товарно - транспортних накладних, подорожних листів) на транспортування товару сам по собі, без дослідження та врахування інших обставин, не може спростовувати товарність операції та позбавляти покупця права на податковий кредит, адже правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними та подорожними листами.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем від ТОВ «Фірма Хотей» товарів у спірному періоді, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Щодо викладення в акті перевірки від 25.02.2014 р. висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 626, 628, 629, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд відмічає, що фактів, за наявністю яких законодавець визначає правочин нікчемним, наведених зокрема в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України, податковим органом в обґрунтування своєї позиції не наведено.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визначений судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначаючи про не спрямованість правочину між позивачем та ТОВ «Фірма Хотей» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Щодо доводів відповідача про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента - ТОВ «Фірма Хотей», що на думку фахівців податкового органу унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності таких платників, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними. Між тим, рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фірма Хотей» недійсним ОДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином, а відображення податковим органом в акті перевірки висновків про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0002181703 належними чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі таких висновків є таким, що порушує права та інтереси позивача та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.04.2014 року №0002181703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20427,80 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі - 16342,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 4085,56 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (інн НОМЕР_1, 51400, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева