Постанова

від 19.12.2014 по справі 804/19298/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/19298/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Іваненкова Н.М. Васюченко М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агенство вантажних перевезень "Скайсервіс Каргоедженсі" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0005401501 від 10.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у акті перевірки без відповідних правових підстав дійшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Спец торг Трак», ПТПП «Сінгл», ТОВ «Твоя Шина», ТОВ НВЦ «Інфозахист», ПП «Екосвіт Ю», ЗАТ «НВО Орбіта», ТОВ «Фірмоушн», оскільки підставою для позбавлення права платника податків на податковий кредит не може слугувати порушення податкової дисципліни контрагентами позивача та не знаходження останніх за юридичною адресою. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач вказує на той факт, що порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації, яке мало місце на думку відповідача, не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Ухвалою суду від 24.11.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що податкове повідомлення - рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вказує на те, що Податковим кодексом України не передбачено відстрочення використання права платника податків на декларування бюджетного відшкодування з моменту його виникнення. Відповідач вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума від'ємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів постачальникам саме у попередньому податковому періоді, тобто періоді який передує поданню декларації з ПДВ.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи встановив наступне.

З 16.10.2013 року по 12.11.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2013 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт № 985/151/25515705 від 12.11.2013 року, у якому вказано про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 та п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 48 161,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що нормами податкового законодавства не передбачено відстрочення використання права платника на декларування бюджетного відшкодування з моменту його виникнення. Також у акті перевірки відповідач зазначає, що від'ємне значення ПДВ задеклароване до відшкодування позивачем сплачено постачальникам у періодах його виникнення; загальний обсяг операцій протягом 12 попередніх календарних місяців до жовтня 2010 року складає 893 343 грн.

На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0005401501 від 10.12.2013 року, яким визначено суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 48 161,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 040,25 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача, які зроблено у акті перевірки № 985/151/25515705 від 12.11.2013 року з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у серпні 2013 року подав до відповідача податкову декларацію з ПДВ, у якій визначив суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів 48 161,00 грн.

З додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до податкової декларації судом встановлено, що сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 48 161,00 грн. сформована позивачем починаючи з жовтня 2010 року по травень 2013 року.

З акту перевірки та письмових пояснень представника відповідача судом встановлено, що бюджетному відшкодуванню, на думку відповідача, підлягає лише сума від'ємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів постачальникам саме у попередньому податковому періоді, тобто періоді який передує поданню декларації з ПДВ.

Також судом на підставі акту перевірки (сторінки 11 та 32) встановлено, що відповідачем під час перевірки підтверджені суми бюджетного відшкодування, які вказані позивачем у додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п.200.4 ст. 200 ПК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.10.2011 року по справі № 21-231а11 (номер у ЄДРСР 19130706) за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не обмежують право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими позивачем сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у сумі 48 161,00 гривень за період з жовтня 2010 року по травень 2013 року не заперечується податковим органом ані в акті перевірки, ані в письмових запереченнях на позовну заяву та зважаючи на викладене - зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів із цього податку. Рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п.200.1, 200.6 ст. 200 ПК України.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п. 102.5 ст. 102 ПК України

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2012 року по справі № 21-354а11 (номер у ЄДРСР 22547554) системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

Одночасно судом вказує на безпідставність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п.200.5 ст. 200 ПК України, згідно з яким не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки відповідач у акті перевірки (сторінка 30) зазначає про те, що протягом 12 послідовних календарних місяців до жовтня 2010 року задекларовано оподатковувані операції у сумі 893 343,00 грн., а сума бюджетного відшкодування становить лише 48 161,00 грн.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податків (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження контрагентів платника податків за юридичною адресою.

За вказаних обставин суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з контрагентами - ТОВ «Спец торг Трак», ПТПП «Сінгл», ТОВ «Твоя Шина», ТОВ НВЦ «Інфозахист», ПП «Екосвіт Ю», ЗАТ «НВО Орбіта», ТОВ «Фірмоушн», є нереальними через порушення останніми податкової дисципліни та не знаходження контрагентів позивача за юридичною адресою.

Окрім того, відповідачем у акті перевірки не досліджено господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами, а дано їм лише загальну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності дій органу державної податкової служби, якими платнику податків відмовлено у наданні податкової вигоди, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0005401501 від 10.12.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В1» № 0005401501 від 10.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агентство вантажних перевезень «Скайсервіс Каргоедженсі» судовий збір у розмірі 200,95 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 19.12.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка