Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/16169/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року 15:55 № 826/16169/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 р. № 0009792207, від 09.07.2014 р. № 0009782207,

за участю представників сторін:

від позивача: Кунгіна І.В., Дедяйкіна О.М.

від відповідача: Скрипнікова В.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ДФС України від 09.07.2014 р. № 0009792207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» (код ЄДРПОУ 37356379) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі (з урахуванням штрафних санкцій) 155 104,00 грн. та № 0009782207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі (з урахуванням штрафних санкцій) 139 573,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23.06.2014 р. № 1177/22-07/37356379 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 р. № 0009792207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 104,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 р. № 0009782207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 139 573,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися на підстав належним чином оформлених первинних документів. Під час перевірки відповідачем не досліджувалися обставини здійснення позивачем господарської діяльності та не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Вирок суду відносно посадових осіб контрагента позивача не може бути підставою для донарахування підприємству податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інвід-Проф» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності позивача, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Старксервіс» є фіктивними правочинами, та такими, що створені без наміру створення правових наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інвід-Проф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.05.2013 р. по 01.02.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 111 658,00 грн.;

- п.198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 124 083,00 грн., що призвело до порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 083,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2014 р. № 1177/22-07/37356379 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2014 р. № 0009792207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 104,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 124 083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 021,00 грн.;

- від 09.07.2014 р. № 0009782207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 139 57,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 111 658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 915,00 грн.

З результатами розгляду заперечень, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 04.07.2014 р. № 8692/10/26-59-22-07, яким висновки акту від 23.06.2014 р. № 1177/22-07/37356379 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 15.09.2014 р. № 8915/10/26-15-10-06-15, яким податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 р. № 0009792207, № 0009782207 залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 10.10.2014 р. № 48/2/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 р. № 0009792207, № 0009782207 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік у ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів у м. Києві. Основним видом діяльності є ремонт та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Старксервіс».

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Старксервіс» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та має статусу платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є діяльність у сфері телевізійного мовлення.

Між позивачем та ТОВ «Старксервіс» укладено договір про надання послуг № П-30/04/13-01 про надання послуг з реклами сайтів в мережі Інтернет від 30.04.2013 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Інвід-Проф») замовляє і оплачує, а виконавець (ТОВ «Старксервіс») надає послуги з просування сайтів в пошукових системах по цільових запитах у відповідності до додатків до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до умов вказаного вище договору, між сторонами були укладені додатки до договору: № 1 від 30.04.2013 р., № 2 від 31.05.2013 р., № 3 від 27.06.2013 р., № 4 від 29.07.2013 р., № 5 від 29.08.2013 р., № 6 від 30.09.2013 р., № 7 від 30.10.2013 р., № 8 від 29.11.29.11.2013 р., № 9 від 27.12.2013 р.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акти надання послуг: № 158 від 31.01.2014 р., № 4138 від 31.12.2013 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №3711 від 30.11.2013 р., № 3276 від 31.10.2013 р., № 2847 від 30.09.2013 р., № 2481 від 31.08.2013 р., № 2168 від 31.07.2013 р., № 1819 від 30.06.2013 р., № 1534 від 31.05.2013 р.

На підтвердження наявності основних фондів позивачем надано договір оренди обладнання № П-30/07/13-02 від 30.07.2013 р., відповідно до умов якого ТОВ «Старксервіс» (орендодавець) передає, а ТОВ «Інвід-Проф» (орендар) бере у тимчасове володіння та користування обладнання, перелік, найменування та кількість якого вказується у додатках до договору.

У відповідності до додатку № 1 від 30.07.2013 р. до вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування відповідне майно.

На підтвердження передачі майна, визначеного у додатку № 1 від 30.07.2013 р., позивачем надано акт № 2377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіт про використання обладнання, що орендувалось у ТОВ «Старксервіс».

Також на підтвердження наявності основних фондів позивачем надано договір оренди обладнання № П-27/08/13-01 від 27.08.2013 р. У відповідності до умов вказаного договору між сторонами підписано додаток № 1 від 27.08.2013 р., додаток № 2 від 27.08.2013 р., додаток № 3 від 27.09.2013 р.

На підтвердження передачі майна, визначеного у вказаних додатках, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 2726 від 07.09.2013 р., № 3044 від 04.10.2013 р., № 3043 від 01.10.2013 р.

На підтвердження оплати за тимчасову оренду майна позивачем надано платіжні доручення: № 609 від 29.08.2013 р., № 624 від 09.09.2013 р., № 656 від 09.10.2013 р., № 657 від 11.10.2013 р.

На підтвердження оплати за надані рекламні послуги позивачем надано наступні платіжні доручення: № 159 від 17.06.2013 р., № 146 від 05.06.2013 р., № 143 від 28.05.2013 р., № 197 від 29.07.2013 р., № 169 від 01.07.2013 р., № 261 від 27.09.2013 р., № 247 від 10.09.2013 р., № 233 від 27.08.2013 р., № 232 від 27.08.2013 р., № 426 від 28.12.2013 р., № 359 від 25.11.2013 р., № 300 від 21.10.2013 р.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, виписаних ТОВ «Старксервіс»: від 29.01.2014 р. № 159, від 31.12.2013 р. № 315, від 23.12.2013 р. № 129, від 25.11.2013 р. № 215, від 21.10.2013 р. № 84, від 04.10.2013 р. № 40, від 01.10.2013 р. № 39, від 27.09.2013 р. № 117, від 07.09.2013 р. № 7, від 29.08.2013 р. № 173, від 27.08.2013 р. № 131, від 14.08.2013 р. № 25, від 29.07.2013 р. № 220, від 30.06.2013 р. № 238, від 17.06.2013 р. № 49, від 28.05.2013 р. № 486, від 31.05.2013 р. № 668.

На підтвердження використання орендованого обладнання у власній господарській діяльності позивачем надано договір № 28/29/09 про надання послуг від 26.09.2013 р., укладеного між Міжнародним благодійним фондом «Обдаровані діти України» (замовник) та ТОВ «Інвід-Проф» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з технічного забезпечення додатковим обладнанням для зйомок для проведення 28, 29 вересня 2013 р. Всеукраїнського телевізійного вокально-хореографічного дитячого конкурсу «крок до зірок» в приміщенні Національної телекомпанії Україна в павільйоні АСБ-2.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію, в якій визначено найменування, перелік обладнання, його вартість. Акт приймання-передачі наданих послуг № б/н від 01.10.2013 р., акти приймання обладнання № б/н від 28.09.2013 р., № б/н від 01.10.2013 р.

Крім того, позивачем було взято у оперативну оренду обладнання у ТОВ «Піксель Медіа», що підтверджується укладеним договором оренди обладнання № ПР-2708/01 від 27.08.2013 р.

На виконання вказаного договору позивачем надано додаток № 1 до вказаного договору від 27.08.2013 р., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000277.

Позивачем було взято у оперативну оренду обладнання у ТОВ «Сістерз Продакшн», що підтверджується укладеним договором оренди обладнання № 1713 від 30.07.2013 р.

На виконання вказаного договору позивачем надано додаток № 1 до вказаного договору від 30.07.2013 р., акт приймання-передачі обладнання № б/н від 30.07.2013 р., акти приймання-передачі (повернення) обладнання № б/н від 14.08.2013 р., № б/н від 14.08.2013 р.

Позивачем було взято у оперативну оренду соціальне обладнання у Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», що підтверджується договором № 01042013 від 01.04.2013 р.

На виконання вказаного договору позивачем надано додатки №3 від 01.10.2013 р., № 1 від 01.04.2013 р., акт приймання-обладнання № б/н від 03.10.2013 р., акт повернення обладнання № б/н від 04.10.2013 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 0000319 від 04.10.2014 р.

Окрім того, обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 р. по справі № 826/5015/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р., за позовом ТОВ «Старксервіс» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» задоволено повністю. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» у формі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс», зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базу даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", на підставі Акту від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника - товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» в усіх базах даних, зокрема, у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", в базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 28.02.2014. Вказане рішення набрало законної сили.

Також позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2014 р справа № 908/777/14 ліквідовано ТОВ «Старксервіс». Також позивач зазначив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Старксервіс» було припинено лише 20.05.2014 р. Натомість на час здійснення господарських операцій ТОВ «Старксервіс» мав статус платника податку на додану вартість та відповідно не мав обмежень щодо здійснення господарської діяльності.

Також представник позивача зазначив, що ТОВ «Інвід-Проф» було укладено ряд інших договорів про надання послуг з реклами сайту мережі Інтернет, про надання послуг з просування сайту, а саме: ТОВ «ВАЛЛЕКС М КИЇВ», ТОВ «ЕМЕТ-АРМАТУРА», ТОВ «ЕЛІТ-ЕДЕЛЬВЕЙС», ПП «БТУ -ЦЕНТР», ТОВ «ГЮРІНГ», ТОВ «СПЕЦТЕХМЕХАНІКА», ТОВ «САН ПАРК», ТОВ «ТЕНТ ПЛЕТТАК», ТОВ «ТАСТА-ЛІСКІ Трубодеталь», ТОВ «Теплофасад-С», ПП «Тедекс Мастила Україна», ТОВ «Технолог», ПАТ «Богуславська сільгосптехніка», ПП «Мільвус», ТОВ «Ітес-Україна», ТОВ «МХ ТА ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА», ТОВ «Рьонтген-Україна», ПП «Кларк», ТОВ ПКФ «КОНО», ТОВ «ЛІГАТЕРМ», ТОВ «Кресс-Центр», ТОВ «СП «І.С.К. ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ЕМЕРДЖЕКС АУТСОРСІНГ», ТОВ «БЕТА ІНЖЕНЕРІНГ ЛТД»,ТОВ «Аксесуари запчастини та обладнання», ТОВ «ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА «РЕТА», ТОВ «АГРОЛІНІЇ», ТОВ «Агротехносоюз», ТОВ «Архітектурно - будівельні новації», ТОВ «Фірма «АВ Центр», ТОВ «Агросем», ТОВ «Акмаш-Холдинг», ТОВ «Науково-виробниче та комерційне підприємство «Фотоніка», ПП «АБА-АВГУСТІН», ТОВ «АЙ ДЖЕЙ ГРУП УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬФА-ПЛАСТ» (а.с.1-84 Том 2).

На підтвердження виконання зобов'язань за вищевказаними договорами позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (а.с. 85-198 Том 2). Звіти отримані від пошукових систем «Гугл» та «Яндекс», що підтверджують просування та ранжирування сайтів у мережі Інтернет за відповідними пошуковими системами (а.с. 199-212 Том 2).

Стосовно посилання позивача на рішення суду у справі № 826/5015/14, яким визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Отже, зустрічна перевірка носить лише інформативний характер та не може бути засобом доказової інформації.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Старксервіс» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з його контрагентами правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочинів встановлено законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11. 2012 року № К/9991/50772/12.

Водночас, суд оцінюючі спірні правовідносини виходить з нижченаведеного.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/22932/13-а, розглянуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, та винесено вирок, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Вирок у справі № 761/22932/13-а не оскаржувався.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 приблизно в середині липня 2012 року в денний час, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_7 прибути до нотаріальної контори, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_7, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Старксервіс»; статут ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

Підписання ОСОБА_7 статутних документів ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Однак судом також встановлено, що первинні документи у відносинах з позивачем зі сторони ТОВ «Старксервіс» були складені ОСОБА_8, винуватість якого при здійсненні керівництва зазначеним товариством вироком у справі № 761/22932/13-а не встановлена.

Отже, суд не може вважати таким, що має преюдиційне значення вирок суду у кримінальній справі № 761/22932/13-а при надання оцінки господарським відносинам, які склалися між позивачем та ТОВ «Старксервіс» у особі його директора ОСОБА_8

Втім, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем не надано жодних доказів розроблення сайтів, зокрема витягів з їх веб-сторінок в мережі Інтернет, доказів створення візуального представлення текстової та графічної інформації, прайс-листів визначення складових вартості рекламних послуг; доказів, які б свідчили про наявність в штаті підприємства кваліфікованих робітників в сфері розроблення програмного забезпечення (чи найманих); довіреностей на отримання матеріальних цінностей під час приймання та передачі орендованого майна; доказів понесених позивачем витрат під час виконання робіт, які підлягають обов'язковому врахуванню при обчисленні об'єкту оподаткування; доказів транспортування товару у відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про дорожній рух», інформації про відповідальних працівників за прийняття та повернення орендованого майна; доказів зберігання цього ж майна; доказів відображення орендованого майна у бухгалтерії підприємства.

Враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старксервіс» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 083,00 грн. та податок на прибуток на суму 111 658,00 грн.;

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.05.2013 р. по 01.02.2014 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 р. № 0009792207, від 09.07.2014 р. № 0009782207.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Інвід-Проф» (код ЄДРПОУ 37356379, адреса: 04112, м. Київ, вул. Т. Шамрило, 15-А, кв. 45) решту судового збору у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Доручити ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Проф» (код ЄДРПОУ 37356379, адреса: 04112, м. Київ, вул. Т. Шамрило, 15-А, кв. 45) решту судового збору у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 09.12.2014 р.