Постанова

від 11.12.2014 по справі 826/17443/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2014 року 14:13 № 826/17443/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С. за участі представників позивача Яшина О.С, відповідача Пащенка В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілорін"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілорін" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 р. № 0003682203 та № 0003672203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Дарницькому районі на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 03.07.2014 р. № 5269/26-51-22-03/33780012 винесено податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинною документацією.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав відсутності господарської мети здійсненої операції та наявності порушень, встановлених перевіркою.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі з 24.06.2014 року по 01.07.2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОРІН» (далі - позивач) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Промтрейд Корпорейпш» код (ЄДРПОУ 38011197) за період 01.07.2012 року - 31.07.2012 року. За результатами перевірки було складено Акт №5269/26-51-22-03/33780012 від 03.07.2014 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки сформульовано висновки про порушення позивачем п.п.138.1.1. п.138.1, пп.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8., ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 , п.201.10 ст.201 р. Податкового кодексу України.

На підставі Акт перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення від 21 липня 2014 року №0003682203, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 220535 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції на суму 55134 грн.

Також на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0003672203 яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 210033 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції на суму 52508 грн.

Прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень мотивовано наступними обставинами.

Акт перевірки містить посилання на те, що на запит від 25.03.2014р. №2169/10/26-51-22-03 позивачем було надано відповідь від 04.04.2014р. №04/04-1 в та завірені підписом та печаткою копії документів підтверджуючих взаємовідносини позивача з компанією ТОВ «Промтрейд Корпорейшн», а саме - податкові та видаткові накладні, виписки банку.

Акт містить також посилання на те, що в ході перевірки використано матеріали зустрічних звірок, зокрема акт ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 15.04.2013 №375/22-14 /38011197 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2012 по 28.02,2013, на підставі якого встановлено неможливість реального здійснення ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до висновку ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 29.03.2013 №2131/07-0908 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Черкасах здійснено виїзд за податковою адресою підприємства та встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться про що складено акт від 29.03.2013 №238/07-09. Директором та засновником ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» виступав ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд».

У ході розслідування кримінальної справи від 27.09.2010 №24-203 порушеної ГСУ MBС України за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2, ч.З ст.358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), по факту створення та реєстрації на підставних осіб у виконавчому комітеті Черкаської міської ради ряду суб'єктів господарської діяльності встановлено, що ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд» створені учасниками злочинного угрупування за грошову винагороду, надану ОСОБА_3, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме використання його податкових реквізитів для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, забезпечення формування реальним платникам податку сумнівного податкового кредиту, здійснення діяльності щодо переведення безготівкових коштів у готівку.

В подальшому по даній кримінальній справі складено обвинувальний висновок за ч.2 ст.28. ч.2 ст.205. ч.2 та ч.З ст. 358 КК України, який затверджено в Генеральній прокуратурі України та направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси, За результатами судового розгляду вказаної кримінальної справи винесено вирок та постанову від 05.07.2012, якими визнано винними осіб, які мали безпосереднє відношення до протиправної діяльності ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд» у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.205, ч. 2 та ч. З ст.358 КК України.

З урахуванням викладеного вище перевіркою зроблено висновок, що договори укладені ТОВ «Ілорін» з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» на порушення вимог ч.5 т.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та є нікчемними, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку на прибуток на суму 220 535 грн. та ПДВ на суму 210 033 гривень.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, позивачем підставою для формування витрат виробництва та податкового кредиту став договір про надання рекламних послуг№24-1/06 від 24.06.12р., укладений між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн».

За змістом п. 1.1 даного договору зазначений контрагент позивача зобов'язався надати послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації, з дотриманням вимог законодавства України, за замовленням Замовника. Перелік та ціна послуг мала зазначатися у Додатку №1 до договору, а виконавець зобов'язався з моменту підписання договору почати роботи по розробці плану (графіку) виконання зазначених послуг щодо продукції.

Відповідно до додатку №1 до договору послугами, які мали надаватися позивачу, було визначено - послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації, з дотриманням вимог законодавства України, за замовленням Замовника (п.1) та послуги доставки продукції.

Також між сторонами було укладено договір про надання рекламних послуг №25-1/06 від 25.06.12р., за змістом якого контрагент позивача зобов'язався надати позивачу послуги з дизайну, виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів за замовленням замовника.

Відповідно до додатку №1 до вищезазначеного договору сторонами було узгоджено вид послуг - виготовлення рекламних матеріалів (п. 1,2,3,5) дизайн - розробка (п. 4) та послуги доставки (п.6).

При цьому позивач стверджує, що позивачу його контрагентом надано позивачу рекламні послуги, зокрема, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок щодо діяльності позивача.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучено чотири види листівок, які як стверджує позивач, було виготовлено та розповсюджено його контрагентом. Як вбачається з даних листівок, вони містять відомості про діяльність позивача та його телефон, натомість, не містять жодних відомостей щодо накладу друку, місця друку, інших відомостей, за якими можна було б визначити кількість виготовлених листівок.

Згідно з наданими позивачем податковими накладеними було виготовлено та розповсюджено 150000 буклетів, 225000 листівок, 50000 стікерів.

При цьому позивачем не надано жодних відомостей щодо місць розповсюдження, осіб, якими таке розповсюдження проводилося, мети даної акції, прогнозованого та реального впливу ймовірного розповсюдження листівок на господарську діяльність позивача.

Позивачем також не конкретизовано роботи, визначені як виконані в актах. При цьому визначення «послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації» судом вбачається загальним, та таким, що не може визначити зв'язку господарської діяльності позивача з наданими послугами.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати - планів, звітів, доказів фактичного друку та розповсюдження листівок.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілорін» відмовити.

2. Стягнути з ТОВ «Ілорін» (код ЄДРПОУ 33780012, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 11-А, кв. 805) решту судового збору у розмірі 4305,00 гривень до Державного бюджету України.

3. Стягнення доручити ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2014 р.