Ухвала

від 19.03.2015 по справі 826/17443/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17443/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

Суддів: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілорін» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілорін» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Ілорін», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ілорін» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Промтрейд Корпорейпш» код (ЄДРПОУ 38011197) за період 01 липня 2012 року - 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт № 5269/26-51-22-03/33780012 від 03 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.1.1. п. 138.1, п. п. 138.2, п. п. 138.8.1 п. 138.8., ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 375/22-14/38011197 від 15 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 березня 2012 року по 28 лютого 2013 року», на підставі якого встановлено неможливість реального здійснення ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до висновку ГВПМ ДПІ у м. Черкасах №2131/07-0908 від 29 березня 2013 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Черкасах здійснено виїзд за податковою адресою підприємства та встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться про що складено акт №238/07-09 від 29 березня 2013 року. Директором та засновником ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» виступав ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд».

Також, у ході розслідування кримінальної справи № 24-203 від 27 вересня 2010 року, порушеної ГСУ MBС України за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України по факту створення та реєстрації на підставних осіб у виконавчому комітеті Черкаської міської ради ряду суб'єктів господарської діяльності встановлено, що ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд» створені учасниками злочинного угрупування за грошову винагороду, надану ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, а саме використання його податкових реквізитів для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, забезпечення формування реальним платникам податку сумнівного податкового кредиту, здійснення діяльності щодо переведення безготівкових коштів у готівку.

В подальшому по даній кримінальній справі складено обвинувальний висновок за ч. 2 ст. 28. ч. 2 ст. 205, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України, який затверджено в Генеральній прокуратурі України та направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

За результатами судового розгляду вказаної кримінальної справи винесено вирок та постанову від 05 липня 2012 року, якими визнано винними осіб, які мали безпосереднє відношення до протиправної діяльності ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд» у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України.

А тому, податковим органом зроблено висновок, що договори укладені ТОВ «Ілорін» з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та є нікчемними, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку на прибуток на суму 220 535, 00 грн. та ПДВ на суму 210 033, 00 грн.

На підставі акта перевірки було винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0003682203 від 21 липня 2014 року, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 220 535, 00 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції на суму 55 134, 00 грн.

№ 0003672203 від 21 липня 2014 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 210 033, 00 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції на суму 52 508, 00 грн.

Як вбачається вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» укладено договір про надання рекламних послуг № 24-1/06 від 24 червня 2012 року.

Відповідно до п. 1.1 договору зазначений контрагент позивача зобов'язався надати послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації, з дотриманням вимог законодавства України, за замовленням Замовника. Перелік та ціна послуг мала зазначатися у Додатку №1 до договору, а виконавець зобов'язався з моменту підписання договору почати роботи по розробці плану (графіку) виконання зазначених послуг щодо продукції.

Згідно до додатку № 1 до договору послугами, які мали надаватися позивачу, було визначено - послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації, з дотриманням вимог законодавства України, за замовленням Замовника (п. 1) та послуги доставки продукції.

Також між сторонами було укладено договір про надання рекламних послуг № 25-1/06 від 25 червня 2012 року, за змістом якого контрагент позивача зобов'язався надати позивачу послуги з дизайну, виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів за замовленням замовника.

Відповідно до додатку №1 до вищезазначеного договору сторонами було узгоджено вид послуг - виготовлення рекламних матеріалів (п. п. 1, 2, 3, 5) дизайн - розробка (п. 4) та послуги доставки (п. 6).

Виконання умов договору підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, актами надання послуг, рахунками фактури, довіреностями тощо.

Крім того, до матеріалів справи залучено чотири види листівок, які, як стверджує позивач, було виготовлено та розповсюджено його контрагентом.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, листівки містять відомості про діяльність позивача та його телефон, натомість, не містять жодних відомостей щодо накладу друку, місця друку, інших відомостей, за якими можна було б визначити кількість виготовлених листівок.

Згідно з наданими позивачем податковими накладеними було виготовлено та розповсюджено 150 000 буклетів, 225 000 листівок, 50 000 стікерів.

При цьому позивачем не надано жодних відомостей щодо місць розповсюдження, осіб, якими таке розповсюдження проводилося, мети даної акції, прогнозованого та реального впливу ймовірного розповсюдження листівок на господарську діяльність позивача.

Позивачем також не конкретизовано роботи, визначені як виконані в актах. При цьому визначення «послуги по забезпеченню процесу поставки товару, його обробки, супроводження та оформлення і реалізації» судом вбачається загальним, та таким, що не може визначити зв'язку господарської діяльності позивача з наданими послугами.

Згідно до п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно до п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України - до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати - планів, звітів, доказів фактичного друку та розповсюдження листівок.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілорін» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.