Ухвала

від 17.12.2014 по справі 810/5687/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5687/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто» пред'явило позов Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0001962201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 01.08.2014 № 391/22-03/31663318 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Вербена-Н» (код за ЄДРПОУ 38150277) за січень 2014 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства: пункт 185.1 статті 185 та пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200, Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за січень 2014 року на загальну суму 156 193, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 01.08.2014 № 391/22-03/31663318, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 27.08.2014 № 0001962201 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 156 193, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 048, 00 гривень.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2013 між ТОВ «Юніком Авто» (Покупець) та ТОВ «Вербена-Н» (Продавець) був укладений Договір поставки № В03012013, за яким останній зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його.

24.07.2013 було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору щодо зміни пункту 14 Договору поставки (Адреси та банківські реквізити сторін).

Асортимент, кількість та ціна товару, які передбачені умовами договору, визначається в накладних.

На виконання умов вищевказаного договору, згідно замовлень, копії яких наявні в матеріалах справи, сторонами протягом тривалого періоду, в тому числі і в січні 2014 року, проводились господарські операції з поставки товару, що підтверджується доданими копіями видаткових накладних із зазначенням кількості, асортименту, одиниць виміру та ціни товару, що поставляється. Дані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій.

ТМЦ отримані керівником підприємства згідно довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту фізичного переміщення придбаних ТМЦ, позивачем були надані відповідні товарно-транспортні накладні.

Фактичні розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються відповідними банківськими виписками, завіреними печатками банка.

За наслідками проведених поставок, постачальником - ТОВ «Вербена-Н» були виписані позивачу відповідні податкові накладні, що за своєю формою відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Отже, факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Вербена-Н» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором та додатковою угодою, податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками тощо.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагентів для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Крім того, реальність проведення відповідних господарських операцій підтверджується також наявністю у позивача складського приміщення площею 1600, 00 кв. м., яке останній орендує на підставі Договору оренди № 1-04129 від 01.04.2012, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отримані позивачем у ТОВ «Вербена-Н» товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності позивача.

Основними видами діяльності ТОВ «Юніком Авто» за КВЕД є: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний) (Код КВЕД 45.20); Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (Код КВЕД 45.31); Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (Код КВЕД 45.32) та інше.

Враховуючи зазначене, придбані ТМЦ (запасні частини до автомобілів) безпосередньо були призначені для використання їх у власній господарській діяльності.

Зокрема, придбані запчастини були використані при проведенні ремонтних робіт автомобілів, що підтверджується копіями нарядів-замовлень на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2014 у справі № 826/10307/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними: Заборонено Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вносити відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині відображення інформації, викладеної в Акті від 3 квітня 2014 року № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року; Заборонено Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчиняти певні дії, а саме: використовувати факти, викладені в акті від 3 квітня 2014 року № 1016/26-55-22-07/38150277 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, в якості достовірної інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена-Н» за ланцюгами придбання та продажу товарів.

Заходи забезпечення адміністративного позову скасовані лише 10.09.2014 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10307/14.

Отже, станом на 01.08.2014 - день складення Акта перевірки позивача, так і станом на 21.07.2014 - день прийняття наказу про проведення позапланової перевірки позивача існувала ухвала про забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.