Ухвала

від 09.12.2014 по справі 807/2944/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 876/14561/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників позивача Худобія І.В., Стадника І.В.,

представника відповідача Михайлова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Гранд-2000" до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2013 року приватне підприємство ,,Гранд-2000" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у м. Ужгороді), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001092202 від 05.06.2013 року, згідно якого товариству було збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 380614,12 грн. та застосовано фінансову санкцію в сумі 95153,53 грн.

Постановою від 28 жовтня 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що ДПІ у Жовківському районі зменшило ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" податкові зобов'язання з ПДВ за липень-грудень 2010 року, в тому числі і по господарських операціях з ПП ,,Гранд-2000". Тому, на думку податкового органу, позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів". Крім того, позивач не надав документів на підтвердження факту перевезення товарів від вказаного контрагента.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової невиїзної документальної перевірки ПП „Гранд 2000" з питань достовірності та повноти нарахування ПДВ за липень-грудень 2010 року під час взаємовідносин з ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів", оформленої актом від 22.05.2013 року № 1846/22-02/306968, ДПІ у м. Ужгороді прийняла податкове повідомлення-рішення за №0001092202 від 05.06.2013 року, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 380614,12 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 95153,53 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту 1.4 статті 1 , підпункту 3.І.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1,7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" допустило заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за липень-грудень 2010 року в розмірі 380614,12 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов на основі акту ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС від 17.05.2011 року №676/23-0/36587111 ,,Про результати позапланової перевірки ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" з питань взаєморозрахунків з ПП ,,СТК-Молоко" м. Житомир за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, актів ДПІ у м. Житомирі від 13.10.2010 року № 7838/7/23-2/36548926 та від 15.03.2011 року № 1090/23-1/36548926 документальних невиїзних перевірок ПП ,,СТК-Молоко" за період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року та грудень 2010 року - січень 2011 року, даних ,,Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на рівні ДПА України.

На основі наведених матеріалів ДПІ у м. Ужгороді дійшла висновку про неможливість підтвердження факту отримання товарів ПП ,,Гранд 2000" від ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки не підтверджено поступлення товарів від ПП ,,СТК-Молоко" на ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" у вказаному періоді.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з акту перевірки від 22.05.2013 року № 1846/22-02/306968, складеного ДПІ у м. Ужгороді, апеляційний суд вбачає, що в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року підприємство позивача мало господарські операції з ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" з придбання товарів. На підставі виданих ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту вказаного періоду ПДВ в сумі 380614,12 грн., в тому числі за липень -50495,02 грн., за серпень - 65935,00 грн., за вересень - 84114,11 грн., за жовтень - 21631,85 грн., за листопад -60797,63 грн., за грудень - 97640,51 грн.. Придбаний товар підприємство позивача в подальшому реалізувало іншим суб'єкта підприємницької діяльності та відобразило у своїх податкових зобов'язаннях.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" з придбання товарів мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, які включені до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідних періодів

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво платника ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних товарів по господарських операціях з ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" .

На користь висновків суду першої інстанції свідчать постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року у справі 2а - 7522/10/2010, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі 2а-12404/11/1370, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року.

Зазначеними судовими рішеннями визнані протиправними висновки податкових органів щодо відсутності реального характеру господарських операцій між ПП ,,СТК-Молоко" та ПП ,,Прем'єрпродукт - Львів" .

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі № 807/2944/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 15 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов