Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/17679/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 10:20 № 826/17679/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Вербицького Д.В.,

представника відповідача - Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004572201 від 27.10.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам у розмірі 5 139 272,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 569 636,00 грн.

Свої позовні вимоги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ПП «Компромісс плюс» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочин між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів.

Позивач зазначає, що порушення податкового законодавства з боку контрагента не впливає на результати діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В той же час, податковий орган фактично перекладає на позивача юридичну відповідальність за порушення вимог податкового законодавства з боку ПП «Компромісс плюс».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» зареєстроване 16.06.1992р. в Дніпровській районній державній адміністрації м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.06.1992 р. № 324564. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 04737111.

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» взято на податковий облік в органах податкової служби 11.11.1997р. за № 01435 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.05.2011р. №100338106, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, замість свідоцтва від 03.12.2001р. №35594487, позивач зареєстрований платником ПДВ з 02.10.1997р., індивідуальний податковий номер 047371126038.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення від 25.09.2014р. №1379, відповідно до наказу від 24.09.2014р. за №1755, згідно із підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Компромісс плюс» (36611163) за квітень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2014р. №2669/26-53-22-01-21-04737111 про результати документальної позапланової виїзної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 139 272,00 грн., у тому числі за травень 2014 року на суму 1 741 544,00 грн., за червень 2014 року на суму 2 917 600,00 грн., за серпень 2014 року на суму 480 128,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та зазначеним контрагентом є нереальними, а укладений договір є нікчемним, а отже ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» протиправно віднесло до складу податкового кредиту суми по податкових накладних, отриманих від ПП «Компромісс плюс».

Зокрема, податковий орган стверджує, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не могло придбавати товар у ПП «Компромісс плюс» в квітні 2014 року у зв'язку з відсутністю факту придбання товару в ланцюгах постачальників.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0004572201 від 27.10.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам у розмірі 5 139 272,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 569 636,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Кіровоградської філії та ПП «Компромісс плюс» укладено договір купівлі-продажу щодо придбання сільськогосподарської продукції від 15.07.2013р. №1277.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору товар - сільськогосподарську продукцію українського походження, номенклатура якого зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Місце передання товару - склад продавця (ПП «Компромісс плюс»), зберігання товару на складі, транспортування товару по території України входить в ціну товару. Ціна зазначаються за метричну тону, яка зазначена в специфікації.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договір, специфікації до нього, акти прийому-передачі товару, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення тощо.

Суми податкового кредиту з ПДВ по придбаним товарам (соя, горох) включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень та серпень 2014р. на загальну суму 5 139 272,00 грн. у тому числі за травень 2014 року на суму 1 741 544,00 грн., за червень 2014 року на суму 2 917 600,00 грн., за серпень 2014 року на суму 480 128,00 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковим органом згідно проведеного аналізу податкової звітності контрагентів позивача встановлено, що ПП «Компромісс плюс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Так, згідно акту перевірки ПП «Компромісс плюс», який складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 11.08.2014р. №4481/15-53-22-3/36611163, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно листа наданого товариством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.07.2014р. №03/07- ПП «Компромісс плюс» втратило первинні документи.

В ході перевірки податковим органом здійснено аналіз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», «Податковий блок» та встановлено, що одними з основних постачальників товарів в квітні 2014 року є ПП «Терра» та ТОВ «Датто».

В той же час, відносно ТОВ «Датто» складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, з якого вбачається, що товариством за квітень 2014р. сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок підприємств-контрагентів у загальній сумі 21 548 837,0 грн.

Проведеним аналізом аналітично-інформаційних систем Міндоходів України («Податковий блок», «АІС ОР», «ЄАІС», «Інспектор-2006»), станом на 03.06.2014р. встановлено, що інформація стосовно акредитації в митних органах вищевказаного суб'єкту господарювання відсутня, будь які вантажно-митні декларації не задекларовані.

Згідно додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «Датто» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за квітень 2014р., в розділі І «Податкові зобов'язання» встановлено формування податкових зобов'язання у загальній сумі 19 355 155,0 грн. Разом з цим, в ході аналізу АІС «Податковий блок» за квітень 2014р. встановлено що ТОВ «Датто» взагалі не відображало контрагентів-постачальників.

В той же час, встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Датто» в сумі 2 154 87,97 грн. або 71% за рахунок імпорту (податок на додану вартість, сплачений митним органам). При цьому, згідно підсистеми «Дані митниці» АІС «Податковий блок», відсутня жодна інформація, щодо ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платником податку ТОВ «Датто» на протязі 2014 року.

Окрім того, в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу, інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Датто» відсутня. Фактично у ТОВ «Датто» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Виходячи з наведеного, податковий орган приходить до висновку, що ТОВ «Датто» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, ТОВ «Датто» не могло поставляти сільськогосподарську продукцію в квітні 2014 року для ПП «Компромісс плюс» в зв'язку з відсутністю факту придбання.

Окрім того, щодо ПП «Терра» складено акт «Про результати зустрічної звірки ПП «ТЕРРА», код ЄДРПОУ 32927564 щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Тегола-2014» (код ЄДРПОУ 39071922) та контрагентами-покупцями: за період: березень, квітень 2014 року» №981/15-03-22-0304/32927564 від 12.06.2014р.

Зокрема, податковим органом встановлено, що кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа із заробітною платою у сумі 1,3 тис. грн.

Згідно висновку Білгород-Дністровської ОДПІ від 06.06.2014р. б/н про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, в результаті відпрацювання ймовірного «транзитера» ПП «Терра» за період березень - квітень 2014 року встановлено, що в період березень - квітень 2014 року ПП «Терра» здійснило закупівлю сільгосппродукції у ТОВ «Тегола - 2014».

Однак, СУ Білгород - Дністровської ОДПІ в результаті відпрацювання ТОВ «Тегола - 2014» встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Засновник, керівник та бухгалтер - 1 особа (ОСОБА_3, громадянин республіки Молдова) за місцем реєстрації не проживає та ніколи не проживав. Згідно податкової звітності ТОВ «Тегола - 2014» в період березень - квітень 2014 року здійснювало закупівлю сільгосппродукції у підприємств не платників ПДВ та таких, які фінансово - господарську діяльність не ведуть.

Крім того, в додатках 5 до декларацій з ПДВ таких підприємств ТОВ «Тегола - 2014» не зазначено, в зв'язку з чим в інформаційній базі ГУ Міндоходів «система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ» існують розбіжності на всю суму здійснених господарських операцій між ТОВ «Тегола - 2014» та контрагентами «постачальниками». Крім того, в результаті відпрацювання ТОВ «Тегола - 2014», ДПІ у м. Іллічівську складено акт № 747/15-03-22-02/03-04/39071922 від 22.05.2014р., згідно якого неможливо підтвердити факт закупівлі сільгосппродукції ТОВ «Тегола- 2014» у підприємств - постачальників.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган приходить до висновку, що факт постачання ТМЦ від ТОВ «Тегола - 2014» в адресу ПП «Терра» має ознаки «фіктивності».

Окрім того, згідно акта ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.05.2014р. № 747/15-03-22-02/03-04/39071922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тегола-2014» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 29.01.2014р. по 30.04.2014р., за результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тегола-2014» за звітний (податковий) період квітень 2014р. з контрагентами - постачальниками та контрагентом - покупцем, внаслідок чого зменшено податкові зобов'язання у розмірі 18 617 684 грн. по ПП «Терра».

Звіркою ПП «Терра» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з підприємством-постачальником ТОВ «Тегола-2014» у квітні 2014 року на суму ПДВ - 18 617 684,22 грн., та підприємствами-покупцями: у тому числі ПП «Компромісс Плюс» (код 36611163) у березні 2014 року на суму ПДВ - 589 365,87 грн., у квітні 2014 року на суму ПДВ - 339 0627,03 грн.

Враховуючи зазначене, податковий орган приходить до висновку, що ПП «Терра» не могло поставляти сільгосппродукцію в травні 2014р. для ПП «Компромісс плюс» в зв'язку з відсутністю факту придбання, а отже, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не могло придбавати товар (сою, горіх) у ПП «Компромісс плюс» в квітні 2014 року в зв'язку з відсутністю факту придбання товару в ланцюгах (нереальністю господарських операцій).

З приводу зазначених обставин суд зазначає, що при перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину «Ділова мета» (business purpose).

Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини. Щодо правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, доречним є застосування доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарської операції». Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008р. у справі № 08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарська діяльність контрагента позивача є протиправною, а укладений між ними договір - нікчемним як такий, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, що є порушенням ст. 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже, взаєморозрахунки між позивачем та зазначеним контрагентом здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 139 272,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 569 636,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №0004572201 від 27.10.2014р. винесено відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 7 708 908,00 грн., то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» відмовити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2014 р.

Суддя В.П. Шулежко