Постанова

від 08.12.2014 по справі 826/18392/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2014 року 13:13 № 826/18392/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Попов М.Г., Гаран О.В., Кирикович Н.С.,

представника відповідача - Білокур В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» (далі - позивач, ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 р. №84126552202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 617 437,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 154 360,00 грн., від 17.06.2014 р. №84026552202, яким нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 810,00 грн.; від 17.06.2014 р. №84226552202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 062 620,00 грн., від 09.09.2104 р. № 1263/26552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 153 810,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит та валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» зареєстроване 28.07.2008 р. Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією, номер запису 10701020000033894, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35921717.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, кв. 12.

ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» взяте на податковий облік 30.07.2008 р. за № 49717 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрованим платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.10.2009 р. № 100251337. Індивідуальний податковий номер - 364049726536.

На підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №1431 від 05.05.2014 р., направлень від 05.05.2014 року № 930/26-55-22-02, 931/26-55-22-02, 932/26-55-22-06, 935/26-55-22-03, 341/26-55-17-02, 404/26-55-17-08 та прийняття рішення про припинення підприємства №10701100008033894 від 30.07.2013 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої складено акт №454/26-55-22-02/35921717 від 26.05.2014 р.

Згідно висновків, викладених в акті, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

1) п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334-94/ВР (із змінами та доповненнями) та пп.138.1.1, п.138.1, пп.138.10.2, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 153 810 грн., у тому числі по періодах:

за II квартал 2011 року в сумі 131 312 грн.,

за III квартал 2011 року в сумі 6 007 грн.,

за IV квартал 2011 року в сумі 16 491 грн.,

та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1 062 620 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 617 437 грн., в тому числі по періодах:

за серпень 2011 року в сумі 344 070 грн.,

за квітень 2012 року на суму 179 997 грн.,

за червень 2012 року на суму 93 370 грн.

та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з податку на додану вартість) на загальну сум 873 633 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№84026552202 від 17.06.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток на суму 153 810,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.;

№84126552202 від 17.06.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 771 797,00 грн., у тому числі за основним платежем - 617 437 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 154 360 грн.;

№84226552202 від 17.06.2014 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 062 620,00 грн.;

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 7659/10/26-15-10-06-15 від 21.08.2014 р. скасоване повідомлення-рішення №84026552202 від 17.06.2014 р. в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1263/26552202 від 09.09.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 153 810,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині виходячи з наступного.

Щодо твердження позивача про безпідставність та неправомірність висновків податкового органу про те, що позивач неправомірно визначив суми віднесені до складу валових витрат та заявлення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту акта перевірки, позивачем порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 153 810 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 062 620 грн.

Відповідно до обставин справи, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2014 р., встановлено їх завищення на загальну суму 1 203 028 грн. До перевірки не надані документи, які підтверджують використання вказаних послуг в господарській діяльності.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» та ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» укладено договір № 49-2008/2 від 29.07.2008 р., відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» наймає ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.», як незалежного підрядника, для надання юридичних та консультаційних послуг, а також надання інших пов'язаних з цим послуг, опис і обсяг яких викладеній в Додатках, що є частиною Договору.

Також, між сторонами укладено Додаток №9 до Договору №49-2008/2 від 29.07.2008 р., відповідно до яких ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» зобов'язалося надати позивачу вичерпний перелік юридичних та консультаційних послуг, перелічених в Додатку №9 протягом періоду з 23.12.2010 р. по 31.03.2011 р., зокрема, написати юридичний висновок та меморандум щодо виплати дивідендів відповідно до українського законодавства, прийняти участь у переговорах з контрагентом позивача, здійснити юридичний супровід отримання актів цінової експертизи тощо.

В підтвердження виконання вказаних зобов'язань з боку ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» позивач надав копію меморандуму від 12.01.2011 р. та акти цінової експертизи, рахунки-фактури, актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1 cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до змісту cт. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Водночас до ч.2 cт. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на зміст вказаних норм, зазначені вище первинні документи повністю підтверджують фактичне надання відповідних юридичних послуг позивачу з боку ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.», що, в свою чергу, спростовує висновок відповідача в акті про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вказану суму коштів з огляду на відсутність у позивача підтверджень фактичного надання юридичних послуг відповідними первинними документами.

Також, а акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» показників у рядку 05.2 Декларацій «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» на загальну суму 505 029 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат, відповідно до відомості «Валові витрати» за І квартал 2011 року неправомірно віднесені відсотки за користування позикою від нерезидента - засновника, фактичне нарахування та сплата яких відбулось у жовтні 2010 року.

Разом з тим, відсотки, віднесені до складу валових витрат у І кварталі 2011 року, фактично нараховані та сплачені у жовтні 2010 року (IV квартал 2010 року), а відтак не можуть бути включені до складу витрат І кварталу 2011 року.

Відповідно з п.п.5.2.6 та 5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяється включати до складу валових витрат:

суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання

В матеріалах справи міститься платіжне доручення та банківська виписка, які підтверджують сплату відсотків.

Позивач пояснив, що ним були нараховані та сплачені вказані відсотки, однак помилково не відображені в декларації з податку на прибуток за 2010 рік, про що свідчить бухгалтерська довідка від 04.03.2011 р.

Водночас, позивач мав право відобразити суму нарахованих відсотків в декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Вказані проценти були нараховані та виплачені в жовтні 2010 року, що підтверджується банківською випискою №18 від 06.10.2010 р.

Отже, з наведеного вбачається, що згідно пункту 5.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсотки були віднесені до складу валових витрат без будь-яких порушень положень чинного законодавства з боку позивача.

Поряд з цим, відповідач також стверджує, що позивачем незаконно віднесено до валових витрат - витрати на юридичні послуги надані ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.», оскільки останні не були використані у господарській діяльності та не підтвердженні первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Хатч Інжинірінг енд Консалтинг» та ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» (код СДРПОУ 34479678) укладено Рамковий Договір про надання послуг консультантів № 49-2008/2 від 29.07.2008 року, відповідно до якого ТОВ «Хатч Інжинірінг енд Консалтинг» наймає ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» як незалежного підрядника для надання юридичних та консультаційних послуг, а також надання інших пов'язаних з цим послуг, опис і обсяг яких викладені в Додатках, що є частиною Договору.

Сторонами підписані ряд додатків до Договору №49-2008/2 від 29.07.2008 р., зокрема № 10-17, відповідно до п. 1.1 якої ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» зобов'язалося надати позивачу вичерпний перелік юридичних та консультаційних послуг, перелічених в Додатках протягом періоду з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р.

Водночас, в підтвердження виконання вказаних зобов'язань з боку ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» позивач надав копію протоколу Загальних Зборів Учасників від 01.04.2011 року щодо надання повноважень Директору позивача для запропонованого підписання договору про надання послуг №374/1IT від 19.04.2011 року; копію акту цінової експертизи №1 /2675 від 15.04.2014 p., виданий ДП «Держзовнішінформ»; копію консультації щодо питань трудового права відповідно до українського законодавства від ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» за дорученням позивача; копію трудового договору з співробітником позивача - ОСОБА_8 від 21.11. 2011 року; копію дозволу на працевлаштування для ОСОБА_9; копію протоколу №6 Загальних Зборів Учасників щодо затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства та оголошення дивідендів від 02.11.2011 року; копію проекту угоди про розірвання трудового договору з робітником позивача тощо.

При цьому, відповідно до умов вказаного договору ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» надало ТОВ «ХАТЧ ІНЖИНІРІНГ ЕНД КОНСАЛТИНГ» відповідні від рахунки-фактури.

Після надання послуг за вказаними договором, додатками до нього та рахунками-фактурами сторонами були складені відповідні акти виконаних робіт.

Зважаючи на викладене, слід зазначити, що вказаними вище первинними документами в повному обсязі підтверджується фактичне надання консультативних послуг ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» для позивача, їх зміст, обсяг, а також надання відповідних юридичних послуг позивачу з боку ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.», що в свою чергу свідчить про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вказану суму коштів.

Окрім того, перевіркою відображених у рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року» показників, за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2014 р. у сумі 1 665 244 грн. встановлено, що ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» за результатом діяльності у І кварталі 2011 року мало від'ємне значення об'єкта оподаткування. Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» показників у рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" на загальну суму 528 336 грн. внаслідок порушень податкового законодавства, виявлених за І квартал 2011 року.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 року) спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно з п.п.5.2.6 та 5.2.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дозволяється включати до складу валових витрат: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з п.п. 5.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями на користь нерезидентів, згідно з яким для платника податку, 50 т більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат, витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ( крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 135.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Крім того, згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами.

Отже, операції позивача здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про розгляд первинної скарги №5647/6/99-99-10-01-15 від 27.10.2014р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 р. №84126552202, №84226552202 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №84026552202 в частині штрафних санкцій у розмірі 1 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без зміни.

Відповідно до п.п.60.1.2. п. 60.1 ст.60 Податкового кодексу України контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Відповідно до п.п. 60.1.2 п. 60.1 цієї статті Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене на підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про розгляд первинної скарги №5647/6/99-99-10-01-15 від 27.10.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення №126326552202 від 09.09.2014 р.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства за перевіряємий період, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача №84126552202 від 17.06.2014 р., №84226552202 від 17.06.2014 р., № 1263/26552202 від 09.09.2014 р.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено ПДВ, який підлягає сплаті (р.25 декларації з ПДВ) на загальну суму 617437 грн., та завищено від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) на загальну сум 873633 грн.

Так, як зазначив відповідач, позивачем в січні 2011 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ, нараховані на послуги, отримані від нерезидента в грудні 2010 року на митній території України, для подальшого використання в господарській діяльності, зокрема отримано послуги (консультації) стосовно особливостей функціонування підприємств будівельної галузі.

З січня 2011 року по липень 2011 року товариство здійснювало господарську діяльність із надання інжинірингових послуг, які не були об'єктом оподаткування. У відповідності з угодою EMZ/PMO/HAT-1001u від 15.04.2010 р., Замовник (Єнакіївський металургійний комбінат) підтверджує, що Виконавець (ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг») надав консультації по будівництву установки вдування пиловугільного палива, зокрема, згідно з актами № 6 від 06.04.2011 р., № 7 від 06.04.2011 р., № 9 від 01.06.2011 р.

Відповідно до пп.196.1.14, п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено в п.п. «в» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України, до цих послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Відповідач вказує на те, що отримані послуги, по яких сформовано податковий кредит в січні 2011 року, використовувались в операціях, які не були об'єктом оподаткування у відповідності з п.п. 196.1.14 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки, сума коштів у розмірі 873 633 грн. була віднесена до складу податкового кредиту в січні 2011 року в силу господарських відносин позивача з Єнакіївським металургійним комбінатом на підставі актів № 6 від 06.04.2011 р., № 7 від 06.04.2011 р., № 9 від 01.06.2011 р.

Однак, як вбачається зі змісту вказаних актів, позивач в них виступає виконавцем послуг, що в свою чергу, виключає те, що вказані акти аж ні як не можуть слугувати підтвердженням права позивача на отримання за ними податкового кредиту.

Судом встановлено, що сума коштів у розмір 873 633 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту в січні 2011 року в силу зовсім іншої господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» та ВАТ «Єнакіївський металургійний завод» укладено договір про надання послуг № EMZ/PMO/HAT-1001u від 15.04.2010 року, відповідно до умов якого Консультант вважається основним постачальником консультаційних послуг та послуг по координації інших постачальників послуг в сфері надання технічних, інжинірингових та проектних консультацій для програм Замовника, включно з іншими професійними консультаціями.

В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивач надав копії акту виконаних послуг №4 від 03.09.2010 р., податкової накладної №7 від 03.09.2010 р.

Також, між ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» укладено договір про надання послуг № AZS/PMO/HAT-1002u від 21.04.2010 року, відповідно до якого Консультант вважається основним постачальником консультаційних послуг та послуг по координації інших постачальників послуг в сфері надання технічних, інжинірингових та проектних консультацій для програм Замовника, включно з іншими професійними консультаціями.

В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивач надав копії актів виконаних послуг №3 від 01.10.2010 р., №4 від 01.10.2010 р., №5 від 01.12.2010 р., податкових накладних №8 від 01.10.2010 р., №9 від 01.10.2010 р., №19 від 01.12.2010 р., акти приймання-передачі послуг.

Отримані послуги були використані позивачем в оподатковуваних операціях протягом 2010 року та були включені до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, вказані господарські операції відповідачем не перевірялись.

Встановлені обставини спростовують твердження відповідача та інформацію, зафіксовану в акті щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок сум, отриманих від нерезидента в грудні 2010 року на митній території України. Оскільки, вказану суму податкового кредиту позивач сформував за рахунок здійснення господарських операцій з іншими підприємствами, що не було взято до уваги контролюючим органом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №84126552202 від 17.06.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 771 797,00 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених вимог.

За таких обставин, суд перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №84126552202 щодо податку на додану вартість на загальну суму 771 797,00 грн., у тому числі за основним платежем - 617 437 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 154 360 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №84226552202 щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 062 620,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 р. № 1263/26552202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 153 810,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» (код ЄДРПОУ 35921717) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.12.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко