Ухвала

від 11.12.2014 по справі 2а/0270/4668/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/4668/11

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

11 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Люлькіса І.М.

відовідача - Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 року № 0000452301, № 0000462301, № 0000472301 та їх скасування.

Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012 року - скасовані. Справа направлена на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Підставою для такого рішення суд касаційної інстанції зазначив те, що судам слід було встановити дані про існування активу у постачальника, дослідити рух цього активу на шляху від виробника до платника (що вимагало з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі). З урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити продукцію та фіктивності їх діяльності судам слід було перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення цим постачальником третіх осіб до виконання зазначених поставок, а також дослідити наявність у цього контрагента платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). Зокрема, судам слід було перевірити, кому саме належать транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення товару, та оцінити можливість їх фактичного використання ТОВ "Едельвейс" при виконанні розглядуваних операцій, за необхідності допитавши водіїв, які виконували перевезення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року позов задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000452301, №0000462301 та №0000472301 від 20.09.2011 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила щодо її задоволення. Крім того, в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача замінено не належного відповідача на належного відповідача, а саме Козятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на Козятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на письмові заперечення подані проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог Вищого адміністративного суду України судом першої інстанції прийнято заходи, а саме витребувано у ТОВ «Едельвейс» відомості про господарські операції з контрагентом ТОВ «Леон-Ш» за період з 01.05.2009 по 30.01.2010 та всі належним чином засвідчені докази в підтвердження факту їх реального виконання, зокрема, щодо руху товарів, його зберігання, транспортування та приймання або письмові пояснення з обґрунтуванням причин неможливості їх надання.

Однак, жодних документів на адресу суду від ТОВ «Едельвейс» не надійшло, а тому досліджувалися тільки ті документи, які є в матеріалах справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Козятинською ОДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Леон-Ш" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Едельвейс" за період з 01.05.2009 по 30.01.2010, про що складено акт №90/23/33623460 від 12.09.2011 (т.1 а.с. 35-81). У висновку акту зазначено, що проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Едельвейс" встановлено: 1) на порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Едельвейс" занижено податок на прибуток в сумі 326339 грн., в т.ч. за 2009 рік в сумі 326339,00 грн.; 2) на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 341598,00 грн., в т.ч. по звітних періодах: - у травні 2009 р. в сумі 2823,00 грн.; - у червні 2009 р. в сумі 46245,00 грн.; - у грудні 2009 р. в сумі 268870,00 грн.; - у січні 2010 р. в сумі 23660,00 грн.

На підставі акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011року форми "Р"№ 0000452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 326339,00 грн., за штрафними санкціями 81585,00 грн.; форми "Р"№ 0000462301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 341598,00 грн., за штрафними санкціями 85399,00 грн.; форми "П"№ 0000472301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 7176,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними у акті перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 № 0000452301, № 0000462301, № 0000472301.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Леон-Ш" та ТОВ "Едельвейс" протягом 2009-2010 років укладались договори оренди транспортних засобів та договори поставки. На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії товаротранспортних накладних № 54774, №54773, №54772, №54769, №54768, №54767, №54766, №54765, №547963, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (послуг).

В акті №30/23679543 від 28.04.2011 Гайворонської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Едельвейс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень, червень, грудень 2009р., січень 2010р., встановлено, що ТОВ "Едельвейс" зареєстроване в Гайворонській райдержадміністрації 10.11.1995 № 1425120000000037, взято на податковий облік в Гайворонський МДПІ 29.12.1995. Основний вид діяльності-оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Перевірка проводилась без відома керівника ТОВ "Едельвейс" у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 40А, кв. 805 та була проведена у приміщені Гайворонської МДПІ.

Підставою для проведення перевірки став акт № 31/23-10/36119607 від 28.10.2010 Новоукраїнської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Аграрник плюс К" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 року по 26.10.2010 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Едельвейс" станом на 27.04.2011 не звітує, останній звіт наданий до МДПІ за травень 2010 року. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Едельвейс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до пп.83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд критично оцінює такі посилання, оскільки під час перевірки не були дослідженні первині документи, а лише використовувались комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, а саме: АС "Аудит" , АІС "РПП" , АІС "Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів" , АІС "Бест Звіт".

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Едельвейс" станом на 31.05.2009 зареєстроване за адресою:26300, Кіровоградська область, Гайворонський район, м. Гайворон, вул. Боровського, 1/18.

В акті № 31/23-10/36119607 від 28.10.2010. Новоукраїнської МДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Аграрник плюс К" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2009 по 26.10.2010 вказано про те, що співробітниками ВПМ Новоукраїнської МДПІ складено довідку №4 від 16.04.2010 про незнаходження суб'єкта підприємницької діяльності ПП "Аграрник плюс К" за юридичною адресою.

З висновків акту перевірки Новоукраїнської МДПІ стало відомо, що не встановлено місцезнаходження керівника ПП "Аграрник плюс К". У письмових поясненнях засновників (ОСОБА_4, ) зазначено, що про підприємство їм невідомо. Таким чином, податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Аграрник плюс К" даними особами (засновниками, керівником) не складались, не підписувались та не надавались. Враховуючи отримані пояснення, ПП "Аграрник плюс К" здійснювало фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Фактично фінансово-господарську діяльність ПП "Аграрник плюс К" не здійснювало. Податкова звітність до державних органів подавалась невстановленими особами. Тобто, фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельних приміщень транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з викладеним у ПП "Аграрник плюс К" відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками. Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП "Аграрник плюс К" до підприємців покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Отже, ПП "Аграрник плюс К" порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, а отже є нікчемним.

Тобто обставини, викладені у акті перевірки ТОВ "Леон-Ш" ґрунтуються на актах перевірки інших суб'єктів господарювання. При цьому, слід зауважити, що один із них (ПП "Аграрник плюс К") не є контрагентом позивача (принаймні у акті відсутні такі відомості) та правовідносини з останнім (згідно мети перевірки) не є об'єктом перевірки та дослідження.

Більш того, висновки податкового органу, викладені у актах перевірки контрагента позивача ( ТОВ "Едельвейс") про нікчемність правочинів останнього, та висновки щодо нікчемності правочинів особи, яка не є контрагентом позивача (ПП "Аграрник плюс К"), в жодному разі не можуть впливати на результати діяльності ТОВ "Леон-Ш".

Колегія суддів вважає, що не звітування ТОВ "Едельвейс" з 27.04.2011 до податкового органу не може вплинути на правовідносини, які існували з позивачем протягом 2009- 2010рр.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість встановлення місцезнаходження деяких з контрагентів позивача та неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи, в акті перевірки позивача зазначено, що під час здійснення перевірки взаємовідносин ТОВ "Леон-Ш" із ТОВ "Едельвейс" підприємством для перевірки надано товарно-транспортні накладні, згідно яких вантажоотримувач, вантажовідправник, автопідприємство в одній особі - ТОВ "Леон-Ш". Дані документи, на думку податкового органу, не підтверджують факт списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника (ТОВ "Едельвейс") та оприбуткування у вантажоодержувача (ТОВ "Леон-Ш") при перевезені вантажів в межах України. В зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку про те, що під час здійснення перевірки взаємовідносин ТОВ "Леон-Ш" із ТОВ "Едельвейс" не встановлено та підприємством не підтверджено факт транспортування будівельних матеріалів та обладнання саме від ТОВ "Едельвейс". Наслідком чого є висновок про нереальність операцій.

Проте, викладені обставини щодо ТТН не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з наданих товаротранспортних накладних № 54774, №54773, №54772, №54769, №54768, №54767, №54766, №54765, №547963 та які були предметом перевірки та досліджені судом, в них зазначено: автопідприємство - ТОВ "Едельвейс", замовник (платник) - ТОВ "Леон-Ш", вантажовідправник - ТОВ "Едельвейс", вантажоодержувач - ТОВ "Леон-Ш" пункт навантаження м. Кременчуг або м. Умань, пункт розвантаження - м. Калинівка, що відповідає умовам договорів поставки. Відтак, висновок щодо нереальності операцій саме за таких обставин є безпідставним. При цьому, представниками податкового органу в судовому засіданні підтверджено, що саме зазначені ТТП були предметом перевірки.

Щодо подорожніх листів, відсутність яких ставиться в провину товариству, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність таких є обов'язковою лише для автотранспортного підприємства, яке здійснює перевезення та яким не є позивач.

Відносини щодо оподаткування прибутку підприємств до набрання чинності Податковим кодексом України врегульовано Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наявність первинної бухгалтерської документації та її дослідження, спростовує доводи податкового органу про нереальність поставки товару.

Також у акті перевірки зазначено, що наявність у ТОВ "Леон-Ш" документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ТОВ "Едельвейс", не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської операції.

При цьому, податковий орган жодним чином не зазначає, які саме відомості не має можливості ідентифікувати. Натомість, як вбачається з податкових накладних, що містяться в матеріалах справи та які перелічені у акті, всі графи заповнені, що відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем, на підтвердження своєї позиції та спростування доводів відповідача щодо нереальності поставки товару, надані договори оренди транспортних засобів, договори поставки, специфікації до них, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, про які не йдеться у акті перевірки, хоча і зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні та надані в повному обсязі.

Податковим органом не вказано у акті, що первинні документи не взяті до уваги, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Жодних зауважень щодо їх оформлення не висловлено.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що первинні бухгалтерські документи позивача, які були надані для перевірки не відповідають вимогам закону, відтак і не доведено, що правовідносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Едельвейс") є безтоварними.

В даному випадку, податковим органом і не встановлено, і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар