Ухвала

від 20.11.2014 по справі 2а-5931/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/9991/32600/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мосійчук І .М .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20 . 11.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-5931/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Строй"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Строй" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби (правонаступник - Ослов'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000300700 від 29.04.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача та складено акт №1567/07-008/33674337 від 14.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000300700 від 29.04.2011, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2235924 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7, пп. 7.2.6, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, завищено залишок від'ємного значення (рядок 26) декларації за січень 2011 року у загальному розмірі 2235924 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових декларацій по податку на додану вартість суми податку з податкових накладних попередніх податкових періодів, які раніше не включались до складу податкового кредиту позивача, у зв'язку з чим позивачем було неправомірно збільшено від'ємне значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивачем до податкового кредиту за січень, лютий, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2010 року включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих у вказаних періодах, що підтверджується реєстрами отриманих і виданих податкових накладних, наявних в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон N 168/97-ВР пов'язує право на його виникнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-5931/11/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-5931/11/2070 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко