Ухвала

від 19.11.2014 по справі 2а-11216/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/18961/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-11216/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торгівельна мережа»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»

про визнання договору недійсним та стягнення в доход держави грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального права та задовольнити позов.

Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) укладено договір поставки товару від 16.11.2010 №1611/1. На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «РТЛ Україна» виписало ТОВ «Арго-торгівельна мережа» видаткові накладні та податкові накладні, а останній сплатив їх вартість, підтвердженням чого є копії платіжних доручень, які залучені до справи.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою позову слугували обставини, встановлені податковим органом у процесі невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агропрайд» щодо відсутності у контрагентів цього товариства складських та торгівельних приміщень для здійснення фінансово - господарської діяльності, підписання звітності від їх імені не уповноваженими особами та відсутність їх за місцезнаходження.

Так, відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.06.2011 №708/23-9/32249009 ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (код ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РТЛ Україна»(код ЄДРПОУ 34480987) за період з 01.10.2011р. по 30.11.2010р. податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Арго-торгівельна мережа» норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 2750869,00 грн. Підставою для цих висновків були дані бази даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», згідно яких основним постачальником ТОВ «Арго-торгівельна мережа» є ТОВ «РТЛ України» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010, а останнього - ТОВ «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453), у постачальників яких відсутні складські та торгівельні приміщення для здійснення фінансово - господарської діяльності, звітність сформована та підписана не уповноваженими особами, а вони відсутні за місцезнаходженням.

Встановивши у судовому процесі на підставі досліджених доказів (видаткових та податкових накладних, платіжних доручень) факт реального виконання договору поставки, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність умислу у відповідачів при укладанні спірного правочину (вчиненні господарського зобов'язання), який відповідає характеру дій, визначених в гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України.

У судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобов'язання, що виникло на підставі цього договору.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору позивач в судовому процесі не наводив.

Встановлені у процесі перевірки податковим органом платника податків обставини порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», що призвели до заниження таким платником податкових зобов'язань, не можуть беззаперечно свідчити про нікчемність господарських зобов'язань, на підставі документів за якими платник податків вів податковий облік, що, однак, не означає, що податковий орган позбавлений можливості донарахування такому платнику податків податкових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вище викладених висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки договору поставки товару від 16.11.2010 №1611/1, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев