Постанова

від 29.10.2014 по справі п/808/180/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 жовтня 2014 року (14 год. 46 хв.) Справа № П/808/180/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Демченко І.В., Рибас Н.В.,

відповідача - Лабура М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

10.01.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2013 №0000902211, від 25.07.2013 №0000932211, від 25.07.2013 №0000922211, від 15.10.2013 №0000022200 та від 15.10.2013 №0000032200.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 №066/22.11-0632581179 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000902211, №0000932211, №0000922211. Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 01.10.2013 №054/08-22-22-01/32581179 (далі - Акт перевірки 1). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000032200, №0000022200. Висновки Актів перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 13.01.2014, через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 30.01.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою судді від 03.02.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 17.02.2014.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотаннями представників сторін. Востаннє провадження у справі зупинялось ухвалою від 27.03.2014 до 07.04.2014.

Ухвалою від 07.04.2014 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 07.04.2014.

Ухвалою від 07.04.2014 по справі була призначена судово-економічна експертиза, провадження у справі зупинене до одержання результатів призначеної судом експертизи.

Ухвалою від 29.10.2014, оскільки станом на 29.10.2014 результати призначеної судом експертизи надійшли до суду із матеріалами справи, провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 29.10.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи, що повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007» щодо поставки товару та є підставою для належного формування складу податкового кредиту. Крім того, наданими первинними документами підтверджується факт надання позивачу послуг ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 щодо технічного обслуговування обладнання. Зазначив, що ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а отже мали право видавати позивачу податкові накладні. Зазначив, що факт транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, наказами на відрядження, подорожніми листами, посвідченнями на відрядження та звітами про використання коштів на відрядження або під звіт. Зазначив, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Зазначив, що позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю у розмірах і на умовах встановлених договорами оренди земельних ділянок. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що фізичні особи-підприємці не мають реальних можливостей виконання дій, обумовлених укладеними договорами: наявності фахівців зі спеціальними знаннями, наявності технічних можливостей, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, з пояснень працівників позивача вбачається, що фізичні особи-підприємці ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 ніколи не працювали та не виконували роботи у позивача. Зазначив, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит по операціях з придбання товару у ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007», оскільки з наданих документів не можливо встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, не наведено інформацію, щодо адреси місця отримання товару з урахуванням відсутності інформації щодо складських приміщень у ТОВ «ВКФ «Медея», ПП «Вікторія-2007». Зазначив, що при обчисленні суми орендної плати за землю, що знаходиться у користуванні у позивача, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно було застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі зі значеннями 2,5 на площу, яка надана в оренду. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 28.05.2013 №1063 в період з 29.05.2013 по 03.06.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 10.06.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР ), п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток 360915,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на 111258,00 грн., за 4 квартал 2010 року на 398,00 грн., за 1 квартал 2011 на 42812,00 грн., за 2 квартал 2011 року 39256,00 грн., за 3 квартал 2011 року на 16849,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 150342,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65296,00 грн.. у тому числі: листопад 2010 - 15500.00 грн.; грудень 2011 - 48963,00 грн.; березень 2012 - 527,00 грн., травень 2012 - 306,00 грн.

- пп. 3.3 п. 3 розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого ДПА України від 25.01.2011 №41 (далі - Порядок №41);

- абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення й надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 №1020 (далі - Порядок №1020);

- п. 2.3 глави 2 Постанови Правління Національного банку України від 19.12.2004 №637 (далі - Постанова №637), а саме: встановлено факт проведення готівкою розрахунку підприємства з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним платіжним документом понад зазначену граничну суму, а саме 14000,00 грн.;

- розділу 7 Наказу №548, до п. 1.4 «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.01.2006 №18/15/21/11 (далі - Порядок №18/15/21/11), ст. 271 ПК України, що призвело до заниження по орендній платі за землю на суму 80288,25 грн., а саме на 2010 рік за період з 01.04.2010 - 31.12.2010 - 20279,49 грн., на 2011 рік - 29802,20 грн., на 2012 рік - 30206,56 грн.;

- ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2335-ХІІ (далі - Закон №2335-ХІІ), заниження суми зобов'зання з земельного податку на 2010 рік за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 у розмірі 3821,34 грн., а також встановлено порушення ст. 14 Закону №2335-ХІІ в частині не надання податкового розрахунку за 2010 рік.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач подав заперечення від 17.07.2013 №531.

На підставі Акту перевірки від 10.06.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000902211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 388831,00 грн. з яких 360915,00 грн. за основним платежем, 27916,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 25.07.2013 №0000932211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 3354,46 грн., з яких 2547,57 грн. за основним платежем, 806,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 25.07.2013 №0000922211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 88197,93 грн., з яких 73528,41 грн. за основним платежем, 14669,52 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07.08.2013 позивач подав до ГУ Міндоходів у Запорізькій області скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Відповіддю на подану позивачем скаргу від 10.09.2013 №2009/10/08-01-10-04-20 було повідомлено, що питання, порушені у скарзі позивача, потребують проведення документальної позапланової перевірки. Доручено відповідачу провести зазначену перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

Крім того, 30.09.2013 позивачем були направлені доповнення до скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення.

25.09.2013 позивачу було направлено запити №4962/10/08-22-22-11 та №4958/10/08-22-22-11 про надання всіх первинних документів пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Відповіддю від 26.09.2013 №856 позивач надав відповідачу пояснення та запитувані первинні документи.

На підставі направлень від 23.09.2013 №№220627, 220628, 220629, 220630, 220631, 220632 та наказу відповідача від 23.09.2013 №983 в період з 23.09.2013 по 27.09.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 01.10.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток 360915,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на 111258,00 грн., за 4 квартал 2010 року на 398,00 грн., за 1 квартал 2011 на 42812,00 грн., за 2 квартал 2011 року 39256,00 грн., за 3 квартал 2011 року на 16849,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 150342,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65296,00 грн.. у тому числі: листопад 2010 - 15500.00 грн.; грудень 2011 - 48963,00 грн.; березень 2012 - 527,00 грн., травень 2012 - 306,00 грн.

- пп. 3.3 п. 3 розділу 5 Порядку №41;

- абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку №1020;

- п. 2.3 глави 2 Постанови №637, а саме: встановлено факт проведення готівкою розрахунку підприємства з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним платіжним документом понад зазначену граничну суму, а саме 14000,00 грн.;

- розділу 7 Наказу №548, до п. 1.4 Порядку №18/15/21/11 від 27.01.2006, ст. 271 ПК України, що призвело до заниження по орендній платі за землю на суму 80288,25 грн., а саме на 2010 рік за період з 01.04.2010 - 31.12.2010 - 20279,49 грн., на 2011 рік - 29802,20 грн., на 2012 рік - 30206,56 грн.;

- ст. 2 Закону №2335-ХІІ, заниження суми зобов'зання з земельного податку на 2010 рік за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 у розмірі 3821,34 грн., а також встановлено порушення ст. 14 Закону №2335-ХІІ в частині не надання податкового розрахунку за 2010 рік.

Рішенням від 07.10.2013 №2531/10/08-01-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000902211, №0000922211 та №0000932211 було залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000912211, в частині 3875,00 грн. надмірно застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість, в іншій частині залишено без змін. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000892211 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки. Збільшено на 1273,77 грн. розмір земельного податку і на 318,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій та зобов'язано відповідача скласти окреме податкове повідомлення-рішення на суму такого збільшення.

На підставі Акту перевірки від 01.10.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000032200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1592,21 грн., з яких 1273,77 грн. за основним платежем, 318,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 15.10.2013 №0000022200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94069,00 грн. з яких 65296,00 грн. за основним платежем, 28773,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17.10.2013 позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України на податкові повідомлення рішення від 25.07.2013 №0000902211, №0000922211 та №0000932211, №0000912211, проте рішенням про результати розгляду скарги зазначені рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідно до Акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток 360915,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на 111258,00 грн., за 4 квартал 2010 року на 398,00 грн., за 1 квартал 2011 на 42812,00 грн., за 2 квартал 2011 року 39256,00 грн., за 3 квартал 2011 року на 16849,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 150342,00 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65296,00 грн.. у тому числі: листопад 2010 - 15500.00 грн.; грудень 2011 - 48963,00 грн.; березень 2012 - 527,00 грн., травень 2012 - 306,00 грн.;

- пп. 3.3 п. 3 розділу 5 Порядку №41;

- абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку №1020;

- п. 2.3 глави 2 Постанови №637, а саме: встановлено факт проведення готівкою розрахунку підприємства з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним платіжним документом понад зазначену граничну суму, а саме 14000,00 грн.;

- розділу 7 Наказу №548, до п. 1.4 Порядку №18/15/21/11 від 27.01.2006, ст. 271 ПК України, що призвело до заниження по орендній платі за землю на суму 80288,25 грн., а саме на 2010 рік за період з 01.04.2010 - 31.12.2010 - 20279,49 грн., на 2011 рік - 29802,20 грн., на 2012 рік - 30206,56 грн.;

- ст. 2 Закону №2335-ХІІ, заниження суми зобов'зання з земельного податку на 2010 рік за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 у розмірі 3821,34 грн., а також встановлено порушення ст. 14 Закону №2335-ХІІ в частині не надання податкового розрахунку за 2010 рік.

Судом досліджувались спірні правовідносини з урахуванням вимог нормативних актів, в редакції, яка була чинна на момент декларування позивачем своїх доходів та витрат, а також податкового кредиту.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 2051473,00 грн.

Позивачем задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у розмірі 9080506,00 грн.

Також, позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 у розмірі 8685354,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договори від 30.12.2010 та від 14 01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №30 та №4, згідно якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язався надавати послуги з піскоструйному очищенню електродвигунів, роторів та статорів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Невід'ємною частиною зазначених договорів є складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт.

За наслідками надання зазначених послуг були складені Акти про виконання робіт від 12.04.2010 №4, від 20.05.2010 №5, від 23.06.2010 №6, від 29.07.2010 №7, від 19.08.2010 №8, від 30.09.2010 №9, від 30.09.2010 №10, від 26.10.2010 №11, від 24.11.2010 №12, від 20.01.2011 №1, від 30.03.2011 №3.

11.01.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договори про надання послуг з технічного обслуговування №1, згідно якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язався надавати послуги з перемотки електродвигунів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Невід'ємною частиною зазначеного договору є складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт.

За наслідками надання зазначених послуг були складені Акти про виконання робіт від 29.04.2010 №4, від 29.05.2010 №5, від 28.12.2010 №12, від 30.11.2010 №11, від 22.10.2010 №10, від 30.09.2010 №9, від 27.08.2010 №8, від 23.07.2010 №7, від 30.06.2010 №6, від 26.05.2011 №01/05.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_7 укладено договори від 22.12.2010 та від 13 01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №22 та №3, згідно якого ФОП ОСОБА_7 зобов'язався надавати послуги з ремонту статорів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Невід'ємною частиною зазначених договорів є складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт.

За наслідками надання зазначених послуг були складені Акти про виконання робіт від 14.04.2010 №4, від 17.05.2010 №5, від 31.05.2010 №6, від 17.06.2010 №7, від 29.06.2010 №8, від 14.07.2010 №9, від 23.08.2010 №10, від 09.09.2010 №11, від 15.10.2010 №12, від 25.02.2011 №2, від 24.12.2010 №14, від 26.01.2011 №1, від 25.11.2010 №13.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_8 укладено договори від 17.12.2010 та від 12 01.2010 про надання послуг з технічного обслуговування №17/1 та №2, згідно якого ФОП ОСОБА_8 зобов'язався надавати послуги з ремонту роторів ПЕДВ в умовах механіко збирального виробництва позивача. Невід'ємною частиною зазначених договорів є складені протоколи про договірну ціну на послуги та календарні плани проведення робіт.

За наслідками надання зазначених послуг були складені Акти про виконання робіт від 28.02.2011 №3, від 31.01.2011 №2, від 28.01.2011 №1, від 30.05.2011 №4, від 22.11.2010 №11, від 18.10.2010 №10, від 18.08.2010 №8, від 19.07.2010 №7, від 28.06.2010 №6, від 28.04.2010 №4, від 25.05.2010 №5.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що зазначеними первинними документами підтверджуються витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт. Вид наданих послуг відповідає виду діяльності позивача, а зазначені вище особи є фізичними особами-підприємцями, що зареєстровані як платники податків, що підтверджується Свідоцтвами про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвами про сплату єдиного податку, наявними в матеріалах справи.

Зазначене свідчить про відсутність з боку позивача порушень вимог пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

За приписами п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що позивачем при складанні декларацій з податку на прибуток за період з 2010 по 2011 роки не відображався повний склад податкових витрат, які мали місце за даними обліку платника податків, у зв'язку з чим позивач суттєво завищив зобов'язання з податку на прибуток в деклараціях та сплатив їх до бюджету. Суд зазначає, що заниження валового доходу у сумі 416331,00 грн. не призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у відповідності з податковим законодавством.

Щодо заниження позивачем сум зобов'зання з земельного податку та по орендній платі за землю, суд зазначає наступне.

Рішенням Бердянської міської ради від 31.01.2008 №11 позивачу було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,1767 га, що розташована в м. Бердянську по вул.. Промисловій, 12а для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного цеху та адміністративної будівлі, строком до 01.01.2018.

05.05.2008 між позивачем та Бердянською міською радою було укладено договір оренди землі, за яким Бердянська міська рада надала, а позивач прийняв, в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного цеху та адміністративної будівлі, що знаходиться в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12а. Площа земельної ділянки - 0,1767 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Бердянського міського управління земельних ресурсів від 24.01.2008 №41 складає 324938,83 грн. Річна орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки, зазначена земельна ділянка була передана позивачу в оренду за зазначеним договором оренди.

Рішенням Бердянської міської ради від 10.07.2008 №30 позивачу було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,5795 га, що розташована в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12б для реконструкції, розміщення та обслуговування комплексу промислових будівель та споруд, строком до 01.07.2013.

04.08.2008 між позивачем та Бердянською міською радою було укладено договір оренди землі, за яким Бердянська міська рада надала, а позивач прийняв, в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для реконструкції, розміщення та обслуговування комплексу промислових будівель та споруд, що знаходиться в м. Бердянську по вул.. Промисловій, 12б. Площа земельної ділянки - 0,5795 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Бердянського міського управління земельних ресурсів від 16.04.2008 №465 складає 444024,00 грн. Річна орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки, зазначена земельна ділянка була передана позивачу в оренду за зазначеним договором оренди.

Відповідач стверджує, що позивачем було занижено суми орендної плати за землю, оскільки у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки при визначенні грошової оцінки земельних ділянок не враховано коефіцієнту функціонального використання землі 2,5 при використанні земельних ділянок, що розташовані в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12б. Площа земельної ділянки - 0,5795 га та в м. Бердянську по вул. Промисловій, 12а. Площа земельної ділянки - 0,1767 га., згідно укладених договорів оренди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 285 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що позивач, на виконання зазначених вимог законодавства, нараховував та сплачував орендну плату за земельні ділянки у розмірах та на умовах встановлених договорами оренди від 04.08.2008 та від 05.05.2008.

З наведених підстав, посилання відповідача на заниження позивачем суми орендної плати за землю, а саме не врахування коефіцієнту функціонального використання землі 2,5 при використанні земельних ділянок, є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до вимог Порядку №18/15/21/11 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться в оренді позивача була визначена у технічних документаціях щодо нормативно грошової оцінки земель, що розроблені суб'єктом оціночної діяльності, який отримав ліцензію на проведення робіт із землеустрою, що підтверджується довідками Бердянського міського управління земельних ресурсів від 24.01.2008 №41 та від 16.04.2008 №465.

З наведених підстав, посилання відповідача на порушення вимог Порядку №18/15/21/11 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки а ні позивач а ні відповідач не наділені повноваженнями щодо визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, сторонами укладених договорів оренди було правомірно визначено розміри річної орендної плати, а саме 3% від її нормативної грошової оцінки.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем суми зобов'зання з земельного податку на 2010 рік за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 у розмірі 3821,34 грн., суд зазначає.

Відповідно до ст. 18 Закону №2535 платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Отже, суд доходить висновку, що за період 2010 рік до позивача не можуть бути застосовані донарахування та відповідні штрафні санкції.

05.10.2011 між позивачем та ТОВ «ВКФ «Медея» був укладений договір №14-т, за яким останній зобов'язався продати (передати у власність) позивача товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних, а покупець прийняти та сплатити його вартість. Умови поставки продукції - EXW, згідно «Інкотермс-2000». Передача товару проводиться на складі. Перевезення продукції відбувається за рахунок позивача.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ВКФ «Медея» на суму 296776,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 49796,00 грн. видавалась позивачу податкові накладні від 05.12.2011 №2827, від 07.12.2011 №2828, від 08.12.2011 №2829, від 16.12.2011 №2830, видаткові накладні від 05.12.2011 № РН-0002717, від 07.12.2011 №РН-0002718, від 16.12.2011 №РН-0002720, від 08.12.2011 №РН-0002719 на зазначену суму.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем були надані подорожні листи вантажного автомобіля з 04.12.2011 по 08.12.2011 №24, з 11.12.2011 по 24.12.2011 №26.

Згідно Акту прийому передачі векселів від 30.04.2012 позивач в рахунок виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором передав ТОВ «ВКФ «Медея» простий вексель серія АА 0520738 від 30.04.2012 номінальною вартістю 1197828,00 грн.

01.10.2010 між позивачем та ПП «Вікторія-2007» був укладений договір поставки №193, за яким останній зобов'язався продати (передати у власність) позивача товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних, а покупець прийняти та сплатити його вартість. Умови поставки продукції - EXW, згідно «Інкотермс-2000». Передача товару проводиться на складі. Перевезення продукції відбувається за рахунок позивача.

За наслідками виконання поставки товару ПП «Вікторія-2007» на суму 93000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 15500,00 грн. видавалась позивачу податкові накладні від 18.11.2010 №1811003, від 02.11.2010 №0211005, видаткові накладні від 18.11.2010 №1811003, від 02.11.2010 №0211005 на зазначену суму.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем були надані подорожні листи вантажного автомобіля з 25.10.2010 по 02.11.2010 №18, з 15.11.2010 по 26.11.2010 №19 та товарно-транспортні накладні з 15.11.2010 по 26.11.2010 №15-26/11-2010АГМ, з 25.10.2010 по 02.11.2010 №10-11/2010АГМ. Перевезення вантажу здійснювалось водієм позивача ОСОБА_10, про що позивачем були складені накази №ку-100 від 12.11.2010 та №ку-99 від 22.10.2010, видавались посвідчення на відрядження №26 та №25 та складались звіти про використання коштів на відрядження або під звіт від 08.12.2011 №АО-0000149 від 24.12.2011 №АО-0000174.

Передача позивача придбаного станка токарно-винторізного мод. 16 К20, станка заточного, тель консольної підтверджується складеними Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 18.11.2010. Зазначене обладнання було введено в експлуатацію, про що складені Акти введення в експлуатацію зазначеного вище обладнання від 18.11.2010.

Розрахунки із ПП «Вікторія-2007» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Вікторія-2007».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007».

На підтвердження факту транспортування позивачем обладнання було надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи, які оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, автопідприємства; пункт навантаження/розвантаження; найменування автомобілю; прізвище та підпис водія; номер причепу; відомості про вантаж; маса товару; підпис та печатка перевізника.

Суд зазначає, що ухвалою суду була призначена судово-економічна експертиза, згідно висновків якої з урахуванням не включення до податкового обліку як доходів так і витрат, які мало право включити підприємство але не включило в звітних періодах, заниження об'єкту оподаткування наростаючим підсумком не встановлено.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки від 10.01.2013 №22/224/36441578 по ТОВ «ВКФ «Медея», згідно якого не підтверджено реальність господарських відносин ТОВ «ВКФ «Медея» з контрагентами-постачальниками та покупцями.

Також, від ДПІ у м. Дніпродзержинську Бердянською ОДПІ відповідачем було отримано Акт від 12.05.2011 №2685/129/23206/34974527 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія-2007», за результатами якої не підтверджено реальність господарських відносин ТОВ «ВКФ «Медея» з контрагентами-постачальниками та покупцями.

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а отже мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів, які надавались підприємствами.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «ВКФ «Медея» та ПП «Вікторія-2007» зазначених вище господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 08.01.2014 №1136 та від 23.01.2014 №1150 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000902211, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 388831,00 грн., з яких за основним зобов'язанням - 360915,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27916,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000922211, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 88197,93 грн., з яких за основним зобов'язанням - 73528,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14669,52 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0000932211, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 3354,46 грн., з яких за основним зобов'язанням - 2547,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 806,89 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000022200, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 94069,00 грн., з яких за основним зобов'язанням - 65296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28773,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000032200, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 1522,21 грн., з яких за основним зобов'язанням - 1273,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 318,44 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовські гідравлічні машини» (код ЄДРПОУ 32581179, місцезнаходження: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 12А) суму судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль