Постанова

від 11.12.2014 по справі 924/1050/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 924/1050/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівДемидової А.М. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення від та на постанову відгосподарського суду Хмельницької області 11.09.2014 Рівненського апеляційного господарського суду 28.10.2014 у справі господарського суду№ 924/1050/14 Хмельницької області за позовомОСОБА_4 доОСОБА_5 простягнення 230 000,00 грн. частки в статутному капіталі за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_6

від відповідача - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_5 про витребування у відповідача безпідставно набутого майна - частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" в розмірі 230 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 у справі № 924/1050/14 (суддя Гладюк Ю.В.) у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 924/1050/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гулова А.Г., судді Петухов М.Г., Маціщук А.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 924/1050/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 147, 190, 206, 208, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 4, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2012 проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс", на яких прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" (Товариство), затверджено його статут, сформовано статутний капітал товариства та обрано директора - ОСОБА_5, доручено їй провести державну реєстрацію товариства. Єдиним учасником товариства є ОСОБА_4 - 100 % голосів (Протокол № 1).

Відповідно до п. 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" зареєстрованого державним реєстратором 08.11.2012 за № 16681020000003263 єдиним учасником товариства є ОСОБА_4.

Згідно з п. 14 Статуту Товариства Статутний капітал товариства складався із вкладів його учасників. Частки в статутному капіталі Товариства розподіляється між часниками наступним чином: ОСОБА_4 - 460 000,00 грн., що становить 100 відсотків.

01.02.2013 проведено загальні збори учасників Товариства, що оформлені Протоколом № 2. На загальних зборах прийнято рішення про вступ до складу учасників Товариства ОСОБА_5 та встановлено наступний розмір часток статутного капіталу товариства: ОСОБА_4 - 230 000,00 грн., що становить 34,85 % від загального статутного капіталу товариства; ОСОБА_5 430 000,00 грн., що становить 65,15 % від загального статутного капіталу товариства.

На підставі наведеного вище, 01.02.2013 державним реєстратором проведено державну реєстрацію внесення змін до статуту Товариства.

Відповідно до п. 3 статуту від 01.02.2013 учасниками Товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно з п. 14 статуту статутний капітал товариства складався із вкладів його учасників, а розмір статутного капіталу Товариства дорівнював 660 000,00грн. Частки у статутному капіталі товариства розподілялися між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 - 230 000,00 грн., що становить 34,85% від загального статутного капіталу товариства; ОСОБА_5 - 430 000,00 грн., що становить 65,15% від загального статутного капіталу товариства.

Пунктом 18 статуту передбачено, що учасник товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Якщо учасник товариства не скористався своїм переважним правом на купівлю частки (її частини) протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника її продати, така частка (її частина) може бути відступлена третій особі.

25 червня 2013 відбулися загальні збори учасників товариства "Фортуна Транс", оформлені протоколом № 3 від 25 червня 2013. На порядку денному вирішувалось питання про вихід зі складу засновників Товариства - ОСОБА_4 (засновника № 1) та затвердження нової редакції статуту з урахуванням виходу засновника № 1.

Із протоколу № 3 від 25.06.2013 вбачається, що ОСОБА_5 оголосила заяву ОСОБА_4 про вихід зі складу засновників Товариства. ОСОБА_4 підтвердив своє волевиявлення про вихід з Товариства та повідомив, що ОСОБА_5 повністю викупила його частку в товаристві у розмірі 34,85% та частка ОСОБА_5 збільшилась до 100% у статутному фонді ТОВ "Фортуна Транс".

Зборами одноголосно прийнято рішення про вихід зі складу засновників ТОВ "Фортуна Транс" ОСОБА_4 та затверджено нову редакцію Статуту товариства із часткою у статутному фонді товариства ОСОБА_5 у розмірі 100%.

Протокол № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" від 25.06.2013 підписаний ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_4 від 25.06.2013, позивач повідомляє про вихід з учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" та одночасно стверджує, що майнових та інших фінансових претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" та інших засновників не має. Також, позивач одночасно повідомляє, що інший учасник (засновник) товариства ОСОБА_5 повністю викупила його частку у товаристві у розмірі 34,85%, після чого її частка становить 100% у статутному фонді ТОВ "Фортуна Транс".

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області 25.06.2013 та зареєстрована в реєстрі за № 919.

Відповідно до п. 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс" від 25.06.2013 зареєстрованого державним реєстратором 22.07.2013 за №16731050002010434 єдиним учасником товариства є ОСОБА_5. Частка в статутному капіталі Товариства учасника ОСОБА_5 складає 660 000 тис. грн., що становить 100% від загального статутного капіталу товариства.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.06.2014 № 18788257 вказано, що засновником (учасником) ТОВ "Фортуна Транс" є ОСОБА_5, розмір внеску до статутного фонду останньої - 660 000,00грн., розмір статутного капіталу ТОВ "Фортуна Транс" - 660 000,00грн., орган управління товариством - ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 безпідставно набула частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс", позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_5 про витребування у відповідача набуте нею майно - частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 230 000 грн., що становить 34,85% від загального статутного капіталу Товариства.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 12, 147, 190, 207 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача відсутнє грошове зобов`язання перед позивачем, яке пов`язане з виходом позивача з товариства, оскільки було вчинено правочин про відчуження ОСОБА_4 своєї частки у товаристві у розмірі 34,85% на користь ОСОБА_5, за яким, як вказано у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_4, останній одержав виконання, засвідчивши факт викупу ОСОБА_5 його частки та відсутність майнових та фінансових претензій до товариства та його засновників.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 147, 148, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник стверджує, що ОСОБА_5 не виплатила гроші, а тому договору купівлі-продажу не відбулося та позивач не продав свою частку у статутному капіталі Товариства.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Стаття 167 ГК України визначає: корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст.147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25.06.2013 ОСОБА_4 подано нотаріально посвідчену заяву про вихід з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Транс", в якій позивач вказує на те, що учасник (засновник) товариства ОСОБА_5 повністю викупила його частку у товаристві у розмірі 34,85%, після чого її частка становить 100% у статутному фонді ТОВ "Фортуна Транс".

Дану заяву було розглянуто на загальних зборах Товариства 25.06.2013, що підтверджується протоколом загальних зборів Товариства № 3 від 25.06.2013. Як вбачається із змісту протоколу ОСОБА_4 підтвердив своє волевиявлення про вихід з Товариства та повідомив, що ОСОБА_5 повністю викупила його частку в товаристві у розмірі 34,85% та частка ОСОБА_5 збільшилась до 100% у статутному фонді ТОВ "Фортуна Транс".

Протокол загальних зборів Товариства №3 було підписано ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із встановлених судами обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 924/1050/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кот

Судді А. Демидова

В. Саранюк