Постанова

від 19.12.2014 по справі 815/4966/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4966/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року 16 год. 30 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

судді Завальнюка І.В.,

судді Токмілової Л.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

представника Позивача ОСОБА_1,

представника Відповідача Лобанова Р.М.,

представника 3-ої особи Лобанова Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання незаконними дії, визнання незаконним та скасування наказу № 160-кт від 14.08.2014 року та поновлення на посаді, -

встановив:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання незаконними дії, визнання незаконним та скасування наказу № 160-кт від 14.08.2014 року та поновлення на посаді.

Ухвалою від 26.09.2014 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

У судове засідання 17.12.2014 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Наказом Державної інспекції сільського господарства України від 22.10.2013 року №72-кт позивача було звільнено з посади державного службовця - начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року визнано протиправним та скасовано наказ Держсільгоспіспекції України від 22.10.2013 року № 72-кт «Про звільнення ОСОБА_3». Наказом Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року № 157-кт позивача поновлено на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області. 13.08.2014 року позивач отримав телеграму про необхідність прибуття до управління кадрового забезпечення Держсільгоспіспекції України для поновлення на посаді. Після ознайомлення із наказом про поновлення на посаді, позивачу було запропоновано ознайомитися з наказом про звільнення (чергове). Як зазначає позивач причин звільнення йому не пояснили. Згідно п.1 наказу Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року №160-кт позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором п.3 ст.40 КЗпП України. Позивач вказує на те, що наказ Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року №160-кт є протиправним та підлягає скасуванню з подальшим поновленням на посаді. Окрім того, позивач зазначив, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, взагалі є безпідставним, оскільки порушень трудової дисципліни чи невиконання обов'язків з боку позивача допущено не було та фактично позивач не приступив до виконання обов'язків за посадою після видання наказу Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року № 157-кт «Про поновлення на роботі ОСОБА_3».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд визнати незаконними дії Державної інспекції сільського господарства України, щодо звільнення позивача з посади начальника Держінспекції сільського господарства України, визнати незаконними дії Держінспекції сільського господарства України щодо невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року по справі № 815/7830/13-а, в частині поновлення позивача на посаді, визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3», поновити позивача на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області проти заявленого адміністративного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись, в тому числі на письмові заперечення надані до суду раніше, зазначив, що Держсільгоспінспекцією України при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення, дотримано розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо, обґрунтовано та з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

22 жовтня 2013 року Наказом Державної інспекції сільського господарства України від 22.10.2013 року №72-кт позивача було звільнено з посади державного службовця - начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (а.с. 26).

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства України, за участю третьої особи на стороні відповідача - начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_4, в якому просила: скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України № 70-кт від 25.09.2013 року «про звільнення»; поновити її на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; стягнути з Державної інспекції сільського господарства України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по час поновлення на робочому місці.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 по справі № 815/7830/13 залишений без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 р. по справі № 815/7830/13 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції сільського господарства України від 22.10.2013 року № 72-кт «Про звільнення ОСОБА_3», зобов'язано Державну інспекцію сільського господарства України поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та зобов'язано Державну інспекцію сільського господарства України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2013 року по день поновлення на посаді, але не більш ніж за один рік, в решті позову відмовлено.

Відтак, Постанова апеляційного суду по справі № 815/7830/13 набрала чинності 28 травня 2014 р. (а.с. 109-117).

Наказом Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року № 157-кт позивача поновлено на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (а.с. 6).

Наказом Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року №160-кт позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором п.3 ст.40 КЗпП України (цього ж дня коли позивача було поновлено на посаді) (а.с. 9).

Необхідно зазначити що, наказ Державної інспекції сільського господарства України №157-кт про поновлення ОСОБА_3 був прийнятий 14 серпня 2014 року, в свою чергу, згідно наказу Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3» звільнення позивача відбулося на підставі: службової записки відділу технічного нагляду Державної інспекції сільського господарства України від 14.08.2014 року № 33-09-1/75 щодо ненадання інформації на лист від 12.08.2014 року № 5738/9/1-14, акту про відмову від підпису про ознайомлення ОСОБА_3 від 14.08.2014 року № 1, акту про відмову від надання пояснень від 14.08.2014 року № 2, наказів Державної інспекції сільського господарства України про застосування дисциплінарних стягнень № 61-кт від 05.09.2013 року та № 70-кт від 26.09.2013 року, погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відтак, звільнення ОСОБА_3 відбулося на підставі наказів про застосування дисциплінарного стягнення від 05.09.2013 року №61-кт (а.с. 76) та від 25.09.2013 року №70-кт (а.с. 77).

Суд також зазначає, що позивача було ознайомлено з наказом про поновлення на посаді у приміщенні Державної інспекції сільського господарства України у м. Києві, робоче місце позивача знаходиться у м. Одесі, відтак, позивач навіть не був присутній на робочому місці.

Проаналізувавши вищезазначені обставини справи на відповідність нормам чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3», поновлення позивача на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) оскаржуваних дій відповідача з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який вчиняє відповідні дії.

Крім того, суд акцентує увагу на положенні частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулюються Законом України "Про державну службу".

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, а також з підстав, визначених даною статтею.

Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що в справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені положеннями КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення тощо.

В пункті 23 постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до вимог п.3 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Підставою розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Необхідно зазначити що, наказ Державної інспекції сільського господарства України №157-кт про поновлення ОСОБА_3 був прийнятий 14 серпня 2014 року, в свою чергу, згідно наказу Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3» звільнення позивача відбулося на підставі: службової записки відділу технічного нагляду Державної інспекції сільського господарства України від 14.08.2014 року № 33-09-1/75 щодо ненадання інформації на лист від 12.08.2014 року № 5738/9/1-14, акту про відмову від підпису про ознайомлення ОСОБА_3 від 14.08.2014 року № 1, акту про відмову від надання пояснень від 14.08.2014 року № 2, наказів Державної інспекції сільського господарства України про застосування дисциплінарних стягнень № 61-кт від 05.09.2013 року та № 70-кт від 26.09.2013 року, погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України. Відтак, звільнення ОСОБА_3 відбулося на підставі наказів про застосування дисциплінарного стягнення від 05.09.2013 року №61-кт та від 26.09.2013 року №70-кт.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі № 815/7830/13-а (а.с. 109-117) колегією суддів було встановлено, що наказ № 70-кт про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, був підписаний ОСОБА_5, в якості голови Державної інспекції сільського господарства України, в той час як відповідно до Указу Президента України № 524/2013 від 24.09.2013 року ОСОБА_5 було звільнено з посади голови Державної інспекції сільського господарства України з 24 вересня 2013 року. Наказом голови Держсільгоспіспекції України №531-к від 25.09.2013 року ОСОБА_5 склав з себе повноваження голови Держсільгоспіспекції України. При цьому наказ від 25.09.2013 року № 70-кт був підписаний ОСОБА_5 теж 25.09.2013 року, що, на думку колегії суддів, є незаконним, тому що, ОСОБА_5 не мав на це повноважень, оскільки після звільнення на підставі Указу Президента, він мав лише право скласти з себе повноваження, а не приймати наказ про застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин вчинення допущеного працівником проступку, підстав прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із вказівкою у необхідному випадку на час вчинення та час виявлення самого проступку, а також обґрунтування обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у законі підстав.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 10 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 року № 770 начальник Держсільгоспінспекції очолює Держсільгоспінспекцію, здійснює керівництво нею, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності. Організовує та забезпечує виконання Держсільгоспінспекцією відповідно актів законодавства, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України, доручень Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступника, наказів Держсільгоспінспекції України, доручень Голови Держсільгоспінспекції України.

Відтак, судом встановлено, що оскаржуваний наказ № 160-кт від 14.08.2014 року не відповідає нормам трудового законодавства, не містить чіткого і конкретного формулювання як суті, так і обставин вчинення дисциплінарного проступку, в наказі не конкретизовано яке невиконання посадових обов'язків здійснив позивач (зазначено лише про невиконання пп. 1, 2 п. 10 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які є загальними), а формулювання дисциплінарного проступку в наказах як «за неналежне виконання своїх посадових обов'язків», носить невизначений характер, окрім того відповідачем не було встановлено та доведено суду, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення позивача та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Під час розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що при звільнені позивача, попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації відповідачем не отримувалось, про що свідчить довідка голови профспілкового комітету Черкеса С.П. (а.с. 210),що є прямим порушенням приписів ст. 43 КЗпП України з боку відповідача.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що лише у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, та при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки під час розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, про порушення чинного законодавства з боку відповідача при звільненні позивача, відтак є підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про звільнення позивача із займаної посади та винесення наказу № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3» Державна інспекція сільського господарства України діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням права позивача на працю.

Відтак, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені у судовому засіданні представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача та останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3», поновлення позивача на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дії Державної інспекції сільського господарства України, щодо звільнення позивача з посади начальника Держінспекції сільського господарства в Одеській області, суд дійшов висновку, що у задоволені цих вимог необхідно відмовити, оскільки під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що наказ Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3» було прийнято незаконно та він підлягає скасуванню, відтак порушене право позивача щодо незаконного звільнення відновлено судом. Окрім того, питання щодо звільнення позивача з посади було виключною компетенцією відповідача щодо прийняття такого рішення, оскільки, відповідно до ч. 9 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 року № 770 Держсільгоспінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду Головою за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держсільгоспінспекції України.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дії Держінспекції сільського господарства України щодо невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року по справі № 815/7830/13-а, в частині поновлення позивача на посаді, суд не може погодитись з твердженнями позивача щодо невиконання відповідачем зазначеної постанови, оскільки під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що фактично постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року по справі № 815/7830/13-а була виконана та наказом Держсільгоспіспекції України від 14.08.2014 року № 157-кт позивача було поновлено на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, відтак позовні вимоги про визнання незаконними дій щодо невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року по справі № 815/7830/13-а задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду в тому числі про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено протиправність звільнення позивача з посади та вирішено поновити позивача на посаді, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.12.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання незаконними дії, визнання незаконним та скасування наказу № 160-кт від 14.08.2014 року та поновлення на посаді- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3».

Зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37471760) поновити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2014 року по момент поновлення на посаді, але не більш ніж за один рік.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови підписано колегією суддів 19.12.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Тарасишина

Суддя І.В. Завальнюк

Суддя Л.М. Токмілова

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України № 160-кт від 14.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_3».

Зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37471760) поновити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на посаді начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (код ЄДРПОУ 38018166) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2014 року по момент поновлення на посаді, але не більш ніж за один рік.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

19 грудня 2014 року