Постанова

від 19.11.2014 по справі 810/5964/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 19 листопада 2014 року                            810/5964/14 м. Київ Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбіфід" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбіфід" (далі-позивач, товариство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами. Податковим органом у серпні 2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Комбіфід" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Град Ім» за період січень-квітень 2014 р., та ТОВ «Бізнес Сантіс» за період січень-квітень 2014 р. За результатами перевірки складено акт від 22.08.2014 №501/10-06-22-04/36030806, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198 ПК України, ТОВ «Комбіфід» не підтверджено здійснення господарських операцій та податкового кредиту: ТОВ «Компанія Град Ім» на загальну суму ПДВ в розмірі 118265 грн, в т.ч. за січень 2014 р. в розмірі 43615 грн, за лютий 2014 р. в розмірі 20050 грн, за березень 2014 р. в розмірі 40000,01 грн, за квітень 2014 р. в розмірі 14600 грн; ТОВ «Бізнес Сантіс» на загальну суму ПДВ в розмірі 62333,35 грн, в т.ч. за березень 2014 р. в розмірі 18333,34 грн, за квітень 2014 р. в розмірі 44000,01 грн. У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано акти від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 20.06.2014 №286/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Град ІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кірім ОПТ» за весь період діяльності та від 11.07.2014 №337/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Сантіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за лютий-березень 2014 р., згідно з якими встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Компанія Град ІМ» та ТОВ «Бізнес Сантіс» господарських операцій через їх відсутність за юридичною адресою та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Визнано, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Комбіфід» здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини між ТОВ «Комбіфід» та ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. На підставі Акту перевірки від 22.08.2014 №501/10-06-22-04/36030806 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0007702204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 225747 грн, у тому числі за основним платежем - 180598 грн, за штрафними санкціями - 45149 грн. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Компанія Град ІМ» (постачальник) з ТОВ «Комбіфід» (замовник) укладено договір №021214 від 03.01.2014 поставки товару. Факт виконання цього договору підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та заявками на поставку товару. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями. Між ТОВ «Комбіфід» (замовник) та ТОВ «Бізнес Сантіс» (виконавець) укладено договір на виробництво преміксів та грануляцію комбікорму №30 від 03.03.2014. Факт виконання цього договору підтверджується рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, актом звірки взаєморозрахунків, замовленнями на виготовлення комбікорму та звітами по використаній продукції. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями. Із метою подальшої реалізації придбаної продукції позивачем укладено договори купівлі-продажу, поставки з різними контрагентами, зокрема ПСП «Авангард», ПП «Агроекологія», ПСП «Майбородівське», СВК «Трудівник», ТОВ «Агро-Старт» та іншими. Факт виконання цих договорів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями на осіб, які отримували продукцію. Відповідність придбаного товару вимогам державного стандарту підтверджується сертифікатами якості та якісними посвідченнями на виготовлену продукцію. Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України. Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.  Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство. Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягнути реальних правових наслідків. Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реального виконання господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення. Як встановлено судом, факт поставки та купівлі-продажу товару ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс», використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності, подальша реалізація товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача. Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності. Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні. При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» на час вчинення цих правочинів. Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства. Оскільки ст. 228 ЦК України визначено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або при винесенні постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України). Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України. У матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які були виписані ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ "БФ "Строй-Ка", які засвідчують поставку товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді. Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг). Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість. Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами. Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічних звірок зазначених контрагентів позивача, то суд не визнає ці акти належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України. Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Отже, як вбачається з Акта перевірки, податкові органи, які надіслали відповідачу акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цих суб'єктів господарювання не здійснювали, наявність у них виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряли, тому висновки, викладені в цих актах, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цими контрагентами господарських операцій з позивачем. Таким чином, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія Град ІМ», ТОВ «Бізнес Сантіс», отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198 ПК України є безпідставними. Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі сплаченої ним суми судового збору. Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний  позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007702204 від 05.09.2014, видане Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбіфід" судові витрати в сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                         Журавель В.О.