Ухвала

від 24.02.2015 по справі 810/5964/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5964/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбіфід» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбіфід» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0007702204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.09.2014 № 0007702204.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20.08.2014 по 22.08.2014 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Комбіфід» (код ЄДРПОУ 36030806) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Град Ім» (код ЄДРПОУ 38679696) за період: січень-квітень 2014 року та ТОВ «Бізнес Сантіс» (код ЄДРПОУ 38930876) за період січень-квітень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Комбіфід» не підтверджено здійснення господарських операцій та податкового кредиту: ТОВ «Компанія Град Ім» на загальну суму ПДВ в розмірі 118 265 грн., в т.ч. за січень 2014 року в розмірі 43 615 грн., за лютий 2014 року в розмірі 20 050 грн., за березень 2014 року в розмірі 40 000,01 грн., за квітень 2014 року в розмірі 14 600 грн.; ТОВ «Бізнес Сантіс» на загальну суму ПДВ в розмірі 62 333,35 грн., в т.ч. за березень 2014 року в розмірі 18 333,34 грн., за квітень 2014 року в розмірі 44 000,01 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 22.08.2014 № 501/10-06-22-04/36030806 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0007702204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 225 747 грн., в т.ч. за основним платежем - 180 598 грн., за штрафними санкціями - 45 149 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 03.01.2014 між ТОВ «Комбіфід» та ТОВ «Компанія Град Ім» було укладено договір на поставку товару № 021214, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Компанія Град Ім») зобов'язується поставити замовнику (ТОВ «Комбіфід») товар належної якості, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

В січні товар був поставлений та отриманий, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними № 0301 від 03.01.2014, № 1001 від 10.01.2014, № 1301 від 13.01.2014, № РН-001501 від 15.01.2014, № РН-002001 від 20.01.2014, № РН-002401 від 24.01.2014; рахунками-фактурами № 0301 від 03.01.2014, № 1001 від 10.01.2014, № 1301 від 13.01.2014, № СФ-0001501 від 15.01.2014, № СФ-0002001 від 20.01.2014, № СФ-0002401 від 24.01.2014.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.01.2014, від 10.01.2014, від 13.01.2014, від 15.01.2014, від 20.01.2014, від 24.01.2014.

Поставлений товар оплачений замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 17.02.2014 та № 43 від 12.02.2014.

За результатами виконання договору, постачальником виписано податкові накладні № 3 від 03.01.2014, № 17 від 10.01.2014, № 19 від 13.01.2014, № 30 від 15.01.2014, № 31 від 20.01.2014, № 47 від 24.01.2014.

В лютому товар був поставлений та отриманий, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними № РН-0000402 від 04.02.2014, № РН-0000602 від 06.02.2014, № РН-0001802 від 18.02.2014; рахунками-фактурами № СФ-0000402 від 04.02.2014, № СФ-0000602 від 06.02.2014, № СФ-0001802 від 18.02.2014.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.02.2014, від 06.02.2014, від 18.02.2014.

Поставлений товар оплачений замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 82 від 07.03.2014.

За результатами виконання договору, постачальником виписано податкові накладні № 2 від 04.02.2014, № 10 від 06.02.2014, № 37 від 18.02.2014.

У березні товар поставлений та отриманий, що підтверджується наступними документами: видатковими накладними № РН-0000403 від 04.03.2014, № РН-0000603 від 06.03.2014, № РН-0000703 від 07.03.2014, № РН-0002403 від 24.03.2014, № РН-0002603 від 26.03.2014; рахунками-фактурами № СФ-0000403 від 04.03.2014, № СФ-0000603 від 06.03.2014, № СФ-0000703 від 07.03.2014, № СФ-0002403 від 24.03.2014, № СФ-0002603 від 26.03.2014.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.03.2014, від 06.03.2014, від 07.03.2014, від 24.03.2014, від 26.03.2014.

Поставлений товар оплачений замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 118 від 14.04.2014 та № 119 від 15.04.2014.

За результатами виконання договору, постачальником виписано податкові накладні № 62 від 04.03.2014, № 63 від 06.03.2014, № 64 від 07.03.2014, № 67 від 24.03.2014, № 68 від 26.03.2014.

В квітні товар поставлений та отриманий, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною № РН-0003004 від 30.04.2014, рахунком-фактурою № СФ-0003004 від 30.04.2014.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.04.2014.

Поставлений товар оплачений замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 147 від 14.05.2014.

За результатами виконання договору, постачальником виписано податкову накладну № 60 від 30.04.2014.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2014 між ТОВ «Комбіфід» та ТОВ «Бізнес Сантіс» укладено договір № 30 на виготовлення виконавцем (ТОВ «Бізнес Сантіс») комбікормів та кормових добавок, а замовник (ТОВ «Комбіфід») зобов'язаний прийняти їх та оплатити.

У березні ТОВ «Бізнес Сантіс» надало на замовлення ТОВ «Комбіфід» наступні послуги: виготовлення префікса, що підтверджується актом виконаних робіт № 0000303 від 03.03.2014 та грануляцію комбікорму, що підтверджується актом виконаних робіт № 0000403 від 04.03.2014. Виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000303 від 03.03.2014 та № СФ-0000403 від 04.03.2014.

Послуги оплачені замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 14.04.2014.

За результатами виконання договору постачальником виписано податкові накладні № 6 від 03.03.2014 та № 7 від 04.03.2014.

В квітні ТОВ «Бізнес Сантіс» надало на замовлення ТОВ «Комбіфід» наступні послуги: грануляція комбікорму, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000504 від 05.04.2014, грануляція комбікорму, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000804 від 08.04.2014, виготовлення префікса, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0001204 від 12.04.2014, виготовлення префікса, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0001404 від 14.04.2014, грануляція комбікорму, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0001504 від 15.04.2014. Виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000504 від 05.04.2014, № СФ-0000804 від 08.04.2014, № СФ-0001204 від 12.04.2014, № СФ-0001404 від 14.04.2014, № СФ-0001504 від 15.04.2014.

Послуги оплачені замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 148 від 14.05.2014, № 149 від 14.05.2014, № 150 від 14.05.2014.

За результатами виконання договору постачальником виписано податкові накладні № 6 від 05.04.2014, № 8 від 08.04.2014, № 11 від 12.04.2014, № 14 від 14.04.2014, № 16 від 15.04.2014.

Факт поставки та купівлі-продажу товару ТОВ «Компанія Град Ім», ТОВ «Бізнес Сантіс», використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності, подальша реалізація товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується наданими первинними фінансово-господарськими документами та наявністю зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 20.06.2014 №286/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Град Ім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кірім ОПТ» за весь період діяльності та від 11.07.2014 №337/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Сантіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за лютий-березень 2014 р., згідно з якими встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Компанія Град Ім» та ТОВ «Бізнес Сантіс» господарських операцій через їх відсутність за юридичною адресою та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Визнано, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Комбіфід» здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини між ТОВ «Комбіфід» та ТОВ «Компанія Град Ім», ТОВ «Бізнес Сантіс» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Однак, доказів цього та аргументів відповідач суду не надав.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія Град Ім» та ТОВ «Бізнес Сантіс», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та факт здійснення господарських операцій.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Компанія Град Ім» та ТОВ «Бізнес Сантіс».

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0007702204.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 27.02.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.