Постанова

від 04.12.2014 по справі 6/383-на

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 9104/27679/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Вторкольормет» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля-Вторкольормет» (далі - ТОВ «Поділля-Вторкольормет») звернулося до господарського суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001252301/0/4054 від 21 травня 2008 року, яким визначене податкове зобов'язання, за платежем податок на прибуток на суму 1756216 грн., з яких 989713 грн. - за основним платежем та 766503 грн. - за штрафними санкціями: №0001262301/0/4053 від 21 травня 2008 року, яким визначене податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 40827грн., з яких 27218 грн. - за основним платежем та 13609 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2010 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001252301/0/4054 від 21 травня 2008 року, №0001262301/0/4053 від 21 травня 2008 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у м. Хмельницькому, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження доказів, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, апелянт вказав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки було встановлено безтоварність торгових операцій позивача з ТОВ НКФ «Стелс», ТОВ «Сучасні металургійні системи», ТОВ НВФ «Інтермет», ТОВ «Кронімет», так як контрагенти позивача має ознаки фіктивності. Відсутня належна фіксація приймання промислового брухту, що було предметом договорів купівлі-продажу з вище вказаними підприємствами. Відсутні документи про якість металобрухту, відсутні належні докази транспортування і самого факту поставки металобрухту позивачу від постачальників. Відсутнє документальне підтвердження походження і власника металобрухту. Враховуючи зазначене, податковий орган вважає, що відомості видаткових і податкових накладних не відповідають дійсності, оскільки документально проведені операції не мали реального товарного характеру.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Заперечень на апеляційну скаргу не було подано.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Хмельницькому було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою діяльністю «Поділля-Вторкольормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складений акт перевірки № 3949/23-4/33663592 від 07 травня 2007 року, в якому зазначено такі вчинені позивачем порушення :

- п.п. 5.3.3, п.п. 5.3.9, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 989713грн., в тому числі по періодах: І кв. 2007 р. - 91139 грн., І півріччя 2007 р. - 196352грн., три квартали 2007 р. - 449543грн., за 2007 р. - 989713 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4, ст. 7, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 27 218грн., в тому числі: червень 2007р. - 4638 грн., липень 2007 р. - 1918 грн., серпень 2007 р. - 6600 грн., листопад 2007 р. - 5602 грн. та грудень 2007 р. - 8460 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, абз. б) п.п. 7.7.2 п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 р. на суму 27 176 грн.;

- п. 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неподання звіту за І квартал 2007 р. за формою 1 ДФ.

За наслідками перевірки 21 травня 2008 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001252301/0/4054, яким визначено сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі1756216 грн., з яких 989713 грн. - основний платіж, 766503 грн. -фінансова санкція та № 0001262301/0/4053, в якому визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40827грн., з яких 27218 грн. - основний платіж, 13609 грн. - фінансова санкція.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо відсутності реального характеру господарських операцій та нікчемність договорів ТзОВ «Поділля-Вторкольормет» з ТзОВ НВФ «Стелс», ТзОВ «Сучасні металургійні системи», ТзОВ НВФ «Інтернет» та ТзОВ «Кронімет» щодо купівлі - продажу металобрухту, підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. ст. 5 цього Закону включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Нормою пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з недоведеності у судовому процесі нікчемності правочинів позивача з ТзОВ НВФ «Стелс», ТзОВ «Сучасні металургійні системи», ТзОВ НВФ «Інтернет» та ТзОВ «Кронімет. Суд зробив висновок, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цими постачальниками підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Обґрунтовуючи нікчемність правочинів позивача з ТзОВ НВФ «Стелс», ТзОВ «Сучасні металургійні системи», ТзОВ НВФ «Інтернет» та ТзОВ «Кронімет», ДПІ, окрім як на відсутність у вказаного товариства необхідних умов для поставки товару, відсутності необхідних документів щодо транспортування, походження металобрухту, його якості, що є необхідними для проведення таких операцій та є свідченням реальності угод.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.03.2012 року в справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір купівлі-продажу № 0504/6 від 05 квітня 2006 року з ТзОВ НВФ «Стелс» м. Донецьк (продавець) та, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити брухт та відходи чорних металів в кількості та по ціні згідно специфікацій, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі.

02 березня 2007 року між ТзОВ «Сучасні металургійні системи» м. Донецьк (покупець) та ТзОВ «Поділля-Вторкольормет» м. Хмельницький (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 0203/1, відповідно до якого, продавець зобов'язувався поставити товарно-матеріальні цінності в кількості та по ціні згідно специфікацій, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі.

20 липня 2007 року між ТзОВ «Поділля-Вторкольормет» м. Хмельницький (покупець) та НВФ «Інтернет» м. Миколаїв (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 2007/1, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався продати, а покупець прийняти і оплатити брухт та відходи чорних металів в кількості та по ціні згідно специфікацій.

16 листопада 2007 року між ТзОВ «Поділля-Вторкольормет» (покупець) та ТзОВ «Кронімет» с. Тихий Став Широковського району Дніпропетровської області (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1611/1, згідно умов якого, продавець зобов'язувався продати, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів в кількості та по ціні згідно специфікацій.

Відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, ТзОВ «Поділля-Вторкольормет» за 2007 р. отримано від ТзОВ НВФ «Стелс», ТзОВ «Сучасні металургійні системи», ТзОВ НВФ «Інтермет», ТзОВ «Кронімет» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3977277 грн. (без ПДВ), а саме від ТзОВ НВФ «Стелс» на загальну суму 197691 грн. (без ПДВ), від ТзОВ «Сучасні металургійні системи» на загальну суму 844733,10 грн. (без ПДВ), від ТзОВ «НВФ» «Інтермет» на загальну суму 1335001 грн. (без ПДВ) та від ТзОВ «Кронімет» на загальну суму 599852 грн. (без ПДВ).

Позивачем було проведено оплату за придбаний товар, що сторонами не заперечується.

Разом з тим, позивач не надав суду всіх необхідних документів, що підтверджують реальний характер операції.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Частинами 8 та 11 цієї статті встановлені вимоги щодо оформлення приймання металобрухту. Так, приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Згідно з частиною 12 цієї статті оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Кожну партію мателобрухту потрібно супроводжувати посвідченням про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність.

В актах приймання металобрухту, що містяться в матеріалах справи, не вказано джерело походження металобрухту, а зазначено «підприємства України», відсутній запис «Транспортний засіб (вид), марка, причіп №», відсутня відмітка про вибухову безпеку.

У документах про якість металобрухту немає відомостей про транспортний засіб, яким здійснювалась поставка металобрухту від постачальника.

У посвідченнях про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність брухту немає відомостей про накладні, транспортний засіб, яким здійснювалась поставка металобрухту від постачальників.

Отже, у позивача відсутнє документальне підтвердження походження і власника металобрухту. Відсутні будь-які документи, що підтверджуються транспортування металобрухту до ТзОВ «Поділля-Вторкольормет».

Відсутні сертифікати на прибаний товар.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори позивача з придбання металобрухту у вище зазначених підприємств не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що, в свою чергу, переслідувало мету за рахунок цього зменшити зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків.

Висновок судово-економічної експертизи, на який посилається суд першої інстанції у постанові про задоволення адміністративного позову, не є доказом правильності формування позивачем валових витрат і податкового кредиту, оскільки в ньому не дано оцінки реальності виконання господарських операцій, а досліджено лише їх документальне оформлення виключно в контексті складання видаткових та податкових накладних та проведення операцій у бухгалтерському обліку.

А тому колегія суддів апеляційного суду відхиляє цей документ як доказ неправомірності висновків податкового органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки таким вимогам рішення господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2010 року не відповідає, то відповідно до статті 202 КАС України воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому - задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької областi від 14 травня 2010 року у справі № 6/383-НА, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Вторкольормет» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний тект виготовлено та підписано 09 грудня 2014 року.