Ухвала

від 09.12.2014 по справі 821/3570/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 821/3570/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг - Медіа" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001452200 від 04.03.2013 року та №0001462200 від 04.03.2013 року.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 жовтня 2013 року позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби №0001452200 від 04.03.2013 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби №0001462200 від 04.03.2013 року.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальником ПП "Компанія "Сторакс" за період з 01.06.2010 року по 31.10.2010 року. За результатами даної перевірки складено акт від 18.02.2013 року №1116/22.6/36419411 (далі - акт).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001462200 від 04.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 112507,51 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 90006,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22501,50 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001452200 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 208329,18 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 166663,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 41665,84 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

01.06.2010 року між ТОВ "Юг - Медіа" та ПП "Компанія "Сторакс" укладено договір поставки № 01/06/7-Т.

Виконання даного договору підтверджується наступними доказами: податковими накладними: від 17.06.2010 року №53 на загальну суму 137900,04 грн., від 01.07.2010 року №18 на загальну суму 190299,96 грн., від 04.08.2010 року №33 на загальну суму 92500,00 грн., від 02.09.2010 року №26 на загальну суму 309284,00 грн., від 07.10.2010 №10 на загальну суму 70000,00 грн.; видатковими накладними №10 від 07.10.2010 р. на загальну суму 70000,00 грн., №26 від 02.09.2010 р. на загальну суму 309284,00 грн., №33 від 04.08.2010 р. на загальну суму 92500,00 грн., №18 від 01.07.2010 р. на загальну суму 190299,00 грн., №53 від 17.06.2010 р. на загальну суму 137900,04 грн.

Факт оплати за поставлений товар підтверджується рахунком - фактурою від 17.06.2010 року № 9 на загальну суму 137900,04 грн., від 07.10.2010 року № 105 на загальну суму 70000,00 грн., від 01.07.2010 року №15 на загальну суму 190299,96 грн., від 04.08.2010 року №43 на загальну суму 92500,00 грн., від 02.09.2010 року №65 на загальну суму 309284,00 грн.

Крім цього, факт купівлі товарів підтверджується наступними доказами: сертифікатами відповідності від 12.04.2010 року, від 25.02.2010 року, рішенням ДП "Державний сертифікаційний центр синтетичних миючих засобів та виробів електронної техніки "ЕЛХІМ" (ДП "ДСЦ "ЕЛХІМ") № 863/1 від 28.08.2008 року, сертифікат відповідності від 26.02.2010 року, від 16.06.2009 р., від 10.06.2009 р., від 20.02.2009 р., від 27.03.2009 р., від 29.08.2008 р., від 23.04.2008 р., від 06.11.2008 р., від 20.10.2009 р., від 24.12.2008 р., від 23.04.2008 р.; Висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 09.12.2008 р. № 05.03.02-03/79350, від 09.12.2008 р. № 05.03.02-03/79324, від 09.12.2088 р. № 05.03.02-03/79325, від 09.12.2008 р. № 05.03.02-03/79321, від 09.12.2088 р. № 05.03.02-03/79350.

Придбаний товар у ПП "Компанія Сторакс" в подальшому був реалізований позивачем у власних магазинах. Наявність матеріально - технічної можливості для здійснення реалізації товарів підтверджується наступними доказами.

Між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово - торгівельна компанія "Техінформ" укладено договори оренди нежитлових приміщень: 01.07.2009 року №1-19/07-09, 29.07.2011року №14/1, 01.01.2012 року №05-01/2012, 01.05.2012 року 3 02-05/2012.

На виконання умов даних договорів надані наступні докази: акти прийому - передачі в оренду об'єкта оренди від 01.07.2009 року (на підставі договору №1-19/07-09), від 29.07.2011 року (на підставі договору №14/1), від 01.01.2012 року (на підставі договору №05-01/2012), від 01.05.2012 року (на підставі договору №02-05/2012).

Оплата даних договорів підтверджується: рахунками № СчтТК-000148 від 01.06.2010 р. на загальну суму 4875,00 грн., № СчтТК-000163 від 01.07.2010 р. на загальну суму 4875,00 грн., № СчтТК-000183 від 02.08.2010 р. на загальну суму 4875,00 грн., № СчтТК-000193 від 01.09.2010 р. на загальну суму 4875,00 грн., № СчтТК-000212 від 01.10.2010 р. на загальну суму 4875,00 грн.; виписками по особовому рахунку.

Крім цього, позивачем укладено і інші договори оренди приміщень: №087-ТЦ від 10.05.2011 року з ДП "Торжок" ВАТ "Кит - Кепитал" (акт приймання - передачі приміщення від 10.05.2011 р.); договір суборенди нежитлового приміщення у кладений з ТОВ "Новострой -Люкс" №1/10 від 01.08.2011р. (акт передачі та приймання об'єкта суборенди від 01.08.2011 р.), договір оренди приміщення укладений з ТОВ "ТРЦ Фабрика" (акт прийому - передачі від 28.03.2012 р.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо проведення купівлі - продажу товару.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, судова колегія вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій у 2010 році з ПП "Компанія "Сторакс" безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 90006,01 грн. слід зазначити наступне.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чиний на момент вчинення спірних правовідносин) (далі - Закон) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, то висновки відповідача про порушення позивачем ст. 3, ст. 4, пп. 7.2.1 п.7.2. ст. 7, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо встановлення відповідачем заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 2010 рік на загальну суму 166663,34 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 5.1.2 п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (чиний на момент вчинення спірних правовідносин) (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Компанія "Сторакс".

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №0001452200 від 04.03.2013 року та №0001462200 від 04.03.2013 року прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк