Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/748/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/748/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.10.2014

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014

у справі №910/748/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехспецбуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»

про стягнення 41 050,91 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/748/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Алекс Буд» на користь ТОВ «Гідротехспецбуд» 23 553,20 грн. основного боргу, 16 048,54 грн. пені, 1 449,17 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Алекс Буд» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені у розмірі 16 048,54 грн. та в цій частині прийняти нове рішення суду про відмову у задоволенні вказаних вимог. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 14.08.2014 у справі №910/748/14 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Алекс Буд» та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Тищенко О.В.

ТОВ «Гідротехспецбуд» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/748/14 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 15.09.2014 та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 скасувати в частині стягнення пені та відмовити у цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Гідротехспецбуд» - без задоволення.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.09.2010 між позивачем ТОВ «Гідротехспецбуд», як підрядником та відповідачем ТОВ «Алекс Буд», як замовником було укладено договір підряду №09/10-ВК, який підписано представниками підрядника та замовника і посвідчено печатками сторін.

Умовами вище зазначеного договору, а саме п. 1.1 сторони погодили, що підрядник зобов'язується організувати і виконати повний комплекс робіт по влаштуванню зовнішніх мереж каналізації та передати замовнику відповідно до акту прийому-передачі повного комплексу виконаних робіт за договором, відповідно до вимог договору на об'єкті : м. Київ, Подільський район, пр. Правди 80-82 (житл. будинок).

Відповідно до п. 2.1 ціна комплексу робіт та сам перелік робіт передбачений для виконання договору визначається договірною ціною і становить 120 000 грн.

Пунктами договору 4.2-4.4 сторони визначили, що замовник виплачує підряднику аванс в розмірі 50% від ціни передбачених даним договором робіт протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору. Після закінчення робіт підрядник передає замовнику в 2 екземплярах акт виконаних робіт ф. КБ-2В та довідку про вартість виконаних робіт ф. КБ-3. Розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 5 банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт ф. КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт ф КБ-3 із врахуванням сплаченого авансу.

22.02.2011 сторонами було підписано додаткову угоду до договору підряду № 09/10-ВК від 16.09.2010.

Згідно з п. 1 додаткової угоди сторони погодили, що строк виконання робіт - 1 й квартал, строк завершення робіт - 3 й квартал 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується підписаним актом приймання виконаних робіт за лютий 2011 року, що був підписаний відповідачем (замовником) та скріплений печаткою без зауважень на суму 108 553,20 грн.

Однак, відповідач за виконанні роботи здійснив оплату позивачу частково із врахуванням виплаченого авансу в сумі 85 000,00 грн.

У зв'язку із неналежним невиконанням умов договору з боку ТОВ «Алекс Буд» позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості у сумі 23 553,20 грн. основного боргу, 16 048,54 грн. пені, 1 449,17 грн. інфляційних втрат та понесених судових витрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 23 553,20 грн. основного боргу, 16 048,54 грн. пені, 1 449,17 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати грошових коштів за виконані роботи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною першою ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною першою ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем стосовно повної оплати за виконану останнім роботу , а тому колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором №09/10-ВК від 16.09.2010 в розмірі 23 553,20 грн., проти якої також не заперечував відповідач.

Крім суми основної заборгованості позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 048,54 грн., 1 449,17 грн. - інфляційної складової боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Стосовно стягнення пені колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Так, пунктом 11.3 договору передбачено, що у разі прострочення з оплатою виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого в термін платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача сума пені складає 16 048,54 грн., з якою також погодився суд першої інстанції та задовольнив вимоги в цій частині.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що задовольняючи вимоги в частині стягнення пені суд першої інстанції не врахував відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив суд застосувати строк позовної давності до даних вимог, та прийняв передчасне рішення про їх задоволення (а.с. 68-69).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строку позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4 спірного договору, оплата за виконанні роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, акт виконаних робіт підписано сторонами у справі 28.02.2011. Отже, виходячи із умов договору протягом 5 банківських днів після підписання акту відповідач повинен був розрахуватися із позивачем, однак ним це не було зроблено.

В свою чергу позивач звернувся із позовом до суду лише 25.12.2013, тобто майже через 2 роки 10 місяців після підписання акту та настання зобов'язання з оплати за виконані роботи, тим самим пропустивши передбачений чинним законодавством строк для пред'явлення стягнення пені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем був пропущений строк позовної давності для пред'явлення та стягнення пені та на його застосуванні до вказаних вимог у своєму відзиві наполягав відповідач, а тому, колегія вважає за необхідне в цій частині рішення суду скасувати та відмовити у позові щодо стягнення пені.

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 1 449, 17 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині стягнення пені та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судові витрати розподілити згідно з ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/748/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/748/14 в частині стягнення пені в сумі 16 048,54 грн. скасувати. В цій частині позову відмовити.

3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/748/14 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехспецбуд» (02137, вул. Визволителів, 19-А, м. Київ, код 32771211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» (04080, вул. Турівська, 31, оф. 1, м. Київ, код 32383481) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/748/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

О.В. Тищенко