Постанова

від 16.12.2014 по справі 826/17657/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2014 року № 826/17657/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Мануфактура" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 листопада 2014 року № 000535220 та № 0005362201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17657/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 27 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 жовтня 2014 року № 1304-П, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» (код ЄДРПОУ 34840700) З питань фінансово - господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ «ТК «Акцепт» (код ЄДРПОУ 37813837) за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 жовтня 2014 року № 7619/26-51-22-01/34840700.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік у розмірі 16 622,00 грн., в т.ч. по періодах: III квартал 2011 року в сумі - 5 531,0 грн.; IV квартал 2011 року в сумі - 11 091,0 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 453,0 грн., в т.ч. по періодах: за вересень 2011 року в сумі - 4 809,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі - 3 524,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі - 6 120,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року № 0005352201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12055,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 9644,00 грн., за штрафними санкціями - 2411,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року №0005362201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1662200 грн., в тому числі: за основним платежем - 16622,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ТК «Акцепт».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 17 жовтня 2014 року № 7619/26-51-22-01/34840700.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Акцепт», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 05 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт» (Постачальник) укладено Договір № 248 про довгострокові поставки, за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець - приймати та вчасно оплачувати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 цього Договору визначено, Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і сортименті, остаточно погодженими Сторонами у видаткових накладних, які з моменту підписання є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору загальна вартість даного Договору визначається вартістю товарів, отриманих «Покупцем» на протязі дії цього Договору згідно видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

На виконання своїх зобов'язань по Договору про довгострокові поставки від 05 вересня 2011 року № 248 (запасні частини та комплектуючі для автомобілів) ТОВ «ТК «Акцепт» (код ЄДРПОУ 37813837) було оформлено видаткові накладні:

за вересень 2011 року - № 506 від 23 вересня 2011 року на суму 9107,24 грн., № 564 від 27 вересня 2011 року на суму 2418,24 грн., № 596 від 28 вересня 2011 року на суму 1569,56 грн., № 626 від 29 вересня 2011 року на суму 3539,41 грн., № 684 від 30 вересня 2011 року на суму 12220,02 грн.;

за жовтень 2011 року - № 598 від 28 жовтня 2011 року на суму 21144,84 грн.;

за листопад 2011 року - № 562 від 25 листопада 2011 року на суму 11216,17 грн., № 561 від 25 листопада 2011 року на суму 1726,98 грн., № 592 від 28 листопада 2011 року на суму 13237,08 грн. № 621 від 29 листопада 2011 року на суму 10540,03 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 506 від 23 вересня 2011 року на суму 9107,24 грн., № 564 від 27 вересня 2011 року на суму 2418,24 грн., № 596 від 28 вересня 2011 року на суму 1569,56 грн., № 626 від 29 вересня 2011 року на суму 3539,41 грн., № 684 від 30 вересня 2011 року на суму 12220,02 грн., № 598 від 28 жовтня 2011 року на суму 21144,84 грн., № 562 від 25 листопада 2011 року на суму 11216,17 грн., № 561 від 25 листопада 2011 року на суму 1726,98 грн., № 592 від 28 листопада 2011 року на суму 13237,08 грн. № 621 від 29 листопада 2011 року на суму 10540,03 грн. Всього на загальну суму - 86719,61 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується копією реєстру платіжних документів, копіями платіжних доручень та не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК «Акцепт» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ТК «Акцепт» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» здійснює діяльність у сфері торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівлі іншими автотранспортними засобами; технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; роздрібної торгівлі деталями та приладдями для автотранспортних засобів; торгівлі мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонту мотоциклів.

З метою здійснення господарської діяльності, позивач орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 217,5 кв. м в будівлі за літерою «Ю» кім. № 13,14, по розцінці без ПДВ за кв. м. 31,63 грн. відповідно до Договору оренди нерухомого майна від 01 червня 2011 року № 13, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТ Проект». Також позивачем надані реєстр платіжних документів та платіжні документи по сплаті оренди за вересень - листопада 2011 року та Рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт по орендній платі за вересень - листопада 2011 року.

Позивачем зазначено, що придбані запасні частини та комплектуючі для автомобілів використані у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надані оборотно-сальдові відомості та розшифровки (вересень-листопад 2011 року), підсумкові виписки по рахунку за вересень, жовтень, листопад 2011 року; рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт (вересень - листопад 2011 року) видані замовниками послуг.

Також, суд зазначає, що позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдова відомість за період вересень, жовтень, листопад 2011 року, банківська виписка філії АТ «Укрексімбанк» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, договір про дострокові поставки, інші документи, які свідчать, що придбані товари відповідають характеру діяльності позивача, а їх використання при виконанні замовлень третіх осіб принесло реальний прибуток. Це доводить наявність у діях позивача господарської або ділової мети, що відповідає позиції Вищого адміністративного суду України (постанова ВАСУ від 20.02.2013 у справі № К/9991/59642/12).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «ТК «Акцепт», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ТК «Акцепт» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 жовтня 2012 року № 4163/22-4/37813837 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» код за ЄДРПОУ 37813837 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 28 липня 2011 року по 31 серпня 2012 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року № 0005352201 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року №0005362201 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Акцепт».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року № 0005362201.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 листопада 2014 року № 0005352201 та № 0005362201.

3. Судові витрати в сумі 255,78 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник